ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 р.
№ 12/76
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача:
Оданця В.О. та представника відповідача -Горошинського I.I.
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Карлівський
"Агрошляхбуд"
на постанову
від 16.11.2006
Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі
№ 12/76
господарського суду
Полтавської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Карлівський
"Агрошляхбуд"
до
Малого колективного комерційного виробничо-торгівельного
підприємства "Техноком"
про
стягнення орендної плати та розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю
Карлівський "Агрошляхбуд" звернулося з позовом до малого
колективного комерційного виробничо-торгівельного підприємства
"Техноком", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої
вимоги, просило стягнути з відповідача 19900 літрів бензину марки
А-76, як заборгованість по орендній платі, розірвати договір
оренди майна від 07.09.1998 та визнати недійсним свідоцтво про
право власності на автозаправну станцію, що знаходиться за
адресою: м. Карлівка, вул. Комарова, 4.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
01.08.2006 у справі № 12/76 позов задоволено. Стягнено з МКК ВТП
"Техноком" на користь ТзОВ Карлівський "Агрошляхбуд" борг по
орендній платі в кількості 19900 літрів бензину марки А-76.
Розірвано договір оренди автозаправної станції, укладений між МКК
ВТП "Техноком" та Карлівською міжколгоспною пересувною
механізованою шляхобудівельною колоною № 7 (правонаступник
якої -ТзОВ Карлівський "Агрошляхбуд") від 07.09.1998. Визнано
недійсним свідоцтво про право власності на автозаправну станцію,
що знаходиться за адресою: м. Карлівка, вул. Комарова, 4, видане
МКК ВТП "Техноком" 17.05.2002 за № 370.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.11.2006, за тією ж справою,
вищезазначене судове рішення скасовано. В позові відмовлено в
повному обсязі.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 16.11.2006, а рішення господарського суду
першої інстанції від 01.08.2006 залишити без змін. Скарга
мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з
порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема,
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого
господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним
господарським судом норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 07.09.1998 між відповідачем
та Карлівською міжколгоспною пересувною механізованою
шляхобудівельною колоною № 7, правонаступником якої є позивач, був
укладений договір оренди автозаправної станції, а 27.01.1999 між
цими ж сторонами була укладена додаткова угода до зазначеного
договору, згідно з умовами якої, відповідач міг викупити
автозаправну станцію та набути щодо неї право власності до
закінчення строку дії договору оренди. Фактично автозаправну
станцію передано у власність відповідачу відповідно до акту
прийому-передачі майна.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
10.07.2002 у справі 15/219 за позовом Карлівської міжрайонної
державної податкової інспекції до ТзОВ Карлівський "Агрошляхбуд"
та МКК ВТП "Техноком", були визнані недійсними оспорювані пункти
додаткової угоди від 27.01.1999 в частині умов викупу об'єкта
оренди, оскільки автозаправна станція перебувала у податковій
заставі в Карлівській міжрайонній державній податковій інспекції.
Крім того, судом встановлено, що 30.09.2001 відповідач набув
право власності на будівлі автозаправної станції, а 22.03.2002
відповідачем побудовані приміщення, як добудова до АЗС, які були
прийняті державною технічною комісією в експлуатацію. На зазначені
викуплені об'єкти і добудовані споруди вперше було виготовлено
технічну документацію як на єдині господарські приміщення.
Апеляційним судом також встановлено, що 15.05.2002 рішенням
Карлівської міської ради було оформлено право колективної
власності на АЗС за МКК ВТП "Техноком" і видано свідоцтво на право
власності № 370. Право власності було зареєстровано в бюро
технічної інвентаризації вперше.
26.06.2002 між відповідачем та громадянкою Горошинською I.Г.
був укладений договір міни, згідно з умовами якого, промислові
будівлі (автозаправна станція), які знаходяться в м. Карлівка
Полтавської області по вул. Комарова, 4, переходять у власність
Горошинської I.Г., а автопідйомники "AUTEC" в кількості 4-х штук
переходять у власність МККВТП "Техноком". Умовами цього ж договору
було передбачено, що промислові будівлі (автозаправна станція) та
автопідйомники "AUTEC" раніше нікому не продані, не подаровані, не
закладені, в спорі і під забороною не перебувають. Цей договір був
належним чином оформлений та підписаний сторонами, а також
завірений приватним нотаріусом Карлівського районного
нотаріального округу за реєстраційним номером № 1702, є чинним та
в судовому порядку визнаний недійсним не був.
Вищезазначеним обставинам справи та наданим по справі доказам
апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов до обгрунтованого
висновку про безпідставність заявленого позову.
При цьому суд правильно виходив з того, що оскільки умови
оспорюваної додаткової угоди від 27.01.1999 до договору оренди
автозаправної станції від 07.09.1998 щодо передачі майна у
власність сторонами були виконані, то орендні правовідносини
сторін, відповідно до ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, припинилися, у
зв'язку з чим, позивач не може стягувати заборгованість по
орендній платі та вимагати розірвання договору оренди, який
припинив свою дію.
У цьому ж зв'язку, та з огляду на правові підстави заявленого
позову, апеляційним судом правомірно не взято до уваги посилання
позивача на рішення господарського суду Полтавської області від
10.07.2002 у справі 15/219, яким було визнано недійсними пункти
10.1, 10.2 та 10.3 додаткової угоди від 27.01.1999 щодо умов
викупу об'єкта оренди.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції
відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу,
свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Карлівський "Агрошляхбуд" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 16.11.2006 у справі № 12/76 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.