ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2007 Справа N /268/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. -(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у Комунального госпрозрахункового
відкритому підприємства “Молодіжне”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.01.07
у справі № 8/268
господарського Полтавської області
суду
за позовом Комунального госпрозрахункового
підприємства “Молодіжне”
до Суб'єкта підприємницької
діяльності-фізична особа ОСОБА_1
про спонукання укласти договір
за участю представників від:
позивача Різун Г.В. (дов. від 01.04.07),
Драгомирецька Т.Ю. (дов. від 09.02.07)
відповідачів ОСОБА_2 (дов. від 08.12.06)
В С Т А Н О В И В:
Комунальне госпрозрахункове підприємство “Молодіжне” звернулося
до господарського суду Полтавської області з позовом про
зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа
ОСОБА_1укласти договір про участь у відшкодуванні витрат на
утримання будинку та прибудинкової території з розрахунку 234,4
кв.м. власної нежилої площі.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.10.06
(суддя Плеханова Л.Б.) позов Комунального госпрозрахункового
житлово-експлуатаційного підприємства “Молодіжне” до Приватного
підприємця ОСОБА_1про спонукання укласти договір про участь в
утриманні будинків та прибудинкових територій за
неврегульованими розбіжностями задоволено; договір між сторонами
визнано судом укладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи Київський
міжобласний апеляційний господарський суд (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Мамонтової О.М., суддів: Жук Г.А.,
Фаловської І.М.) 22.01.07 виніс постанову, якою рішення
місцевого господарського суду скасував, в позові відмовив.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно
вийшов за межі позовних вимог, та неправомірно визнав договір
укладеним, оскільки вказаний в договорі тариф не відповідає
затвердженим.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить постанову скасувати, рішення залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом невірно оцінені
матеріали справи, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо
дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідач є власником нежитлового
приміщення загальною площею 234,4 кв.м. , розташованого в
АДРЕСА_1 та користується комунальними послугами для
обслуговування зазначеної площі. Позивач направив відповідачу
проект договору № НОМЕР_1 від 29.03.06, підписаний тільки з боку
позивача. Відповідач не підписав даного договору, не склав
протоколу розбіжностей, та не направив їх на адресу позивача, а
лише надав відповідачеві свій проект договору, у якому
запропонував при встановленні розміру щомісячної фіксованої
плати враховувати для опалення тільки ту площу, яка знаходиться
в житловому будинку, а площу 156 м2, що розташована в
прибудованому приміщенні, від оплати експлуатаційних витрат
звільнити. На його думку, розмір фіксованої плати повинен
становити 90,92 грн. за місяць.
Судами також встановлено, що в п. 4 розділу “Предмет договору”
проекту договору від 29.03.06 вказано, що розмір щомісячної
фіксованої плати на момент укладення цього договору становить,
згідно розрахунку, проведеного на підставі рішення виконкому
Кременчуцької міської ради від 10.06.05р. НОМЕР_2 -262,53 грн. З
доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що КГЖЕП
“Молодіжне” при обчисленні розміру експлуатаційних витрат
використовувало вартість обслуговування 1,12 грн. Рішенням
виконавчого комітету Кременчуцької міської ради НОМЕР_2 від
10.06.05 “Про затвердження розміру відшкодування експлуатаційних
витрат з утримання будинків та прибудинкових територій
суб'єктами підприємницької діяльності” затверджено тарифи на
відшкодування експлуатаційних витрат, житлово-експлуатаційних
підприємств, пов'язаних з утриманням будинків та прибудинкових
територій для суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі: -
1,07грн. за 1 кв.м. загальної площі в будинках без ліфтів; -
1,19 грн. за 1 кв.м. загальної площі в будинках обладнаних
ліфтами; - 1,22 грн. за 1 кв.м. загальної площі в будинках
обладнаних ліфтами та електроплитами (п. 1). Отже, вказаним
рішенням не був затверджений тариф в розмірі 1,12 грн.,
застосований позивачем при визначенні розміру плати за надані
послуги.
Врахуванням вищенаведених обставин колегія Вищого господарського
суду України дійшла до наступних висновків. Відповідно до ч. 3-5
ст. 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, сторона, яка
одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє
договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і
повертає один примірник договору другій стороні або надсилає
відповідь у двадцятиденний строк після одержання договору. За
наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка
одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що
робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк
надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей
разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол
розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів
розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання
розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі
прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились
неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є
згода другої сторони.
Оскільки у випадку незгоди із запропонованими умовами договору
законом передбачено тільки можливість підписання цього договору
з протоколом розбіжностей, а не шляхом надання іншого варіанту
договору, та у зв'язку із пропуском тридцятиденного строку для
надання протоколу розбіжностей, встановленого ч. 5 ст. 26 Закону
України “Про житлово-комунальні послуги” ( 1875-15 ) (1875-15)
(протокол
розбіжностей надано в судове засідання 28.09.06 (а.с. 69), то
господарський суд касаційної інстанції вважає, що суди дійшли
правомірного висновку про те, що варіант договору відповідача,
рівно, як і протокол розбіжностей не повинні прийматися до уваги
при вирішенні спору.
Разом з тим, тарифи, запропоновані у варіанті договору позивача
не відповідають тарифам, затвердженим Рішенням виконавчого
комітету Кременчуцької міської ради НОМЕР_2 від 10.06.05 “Про
затвердження розміру відшкодування експлуатаційних витрат з
srphl`mm будинків та прибудинкових територій суб'єктами
підприємницької діяльності”, тому суд апеляційної інстанції
дійшов висновку про необхідність відмови у позові. Але такий
висновок є передчасним, оскільки в цьому випадку виникає
ситуація, коли відповідач користується комунальними послугами на
всю площу свого приміщення (включаючи прибудовану) без укладення
відповідного договору та без визначення вартості отримуваних
комунальних послуг і площі, на яку вони нараховуються.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України
“Про житлово-комунальні послуги” ( 1875-15 ) (1875-15)
, відносини між
учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних
послуг здійснюються виключно на договірних засадах. А відповідно
до пункту 1 частини 3 статті 20 цього ж закону ( 1875-15 ) (1875-15)
,
споживач зобов'язаний укласти договір на надання
житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі
типового договору. Таким чином, законом передбачена
обов'язковість укладення договорів на постачання
житлово-комунальних послуг. Тому судам слід було розглянути
можливість зобов'язання позивача уточнити свої позовні вимоги,
привести умови договору у відповідність із вимогами Закону
України “Про житлово-комунальні послуги” ( 1875-15 ) (1875-15)
, в тому
числі, із зазначенням тарифів у розмірах, встановлених рішенням
виконавчого комітету Кременчуцької міської ради НОМЕР_2 від
10.06.05, а не відмовляти в позові з надуманих підстав та не
виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання
зацікавленої сторони.
Враховуючи те, що відповідно до приписів ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України не має права оцінювати, переоцінювати
обставини справи, витребувати та досліджувати нові докази, то
рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа
-направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального госпрозрахункового підприємства
“Молодіжне” задовольнити частково, рішення господарського суду
Полтавської області від 05.10.06 та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.07 у
справі № 8/268 скасувати, справу № 8/268 направити на новий
розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко