ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2007 Справа N 6/343
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Першиков Є.В.
судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши Державного підприємства “Донецька
матеріали залізниця“
касаційної скарги
у справі господарського суду Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від
24.01.2007 року
за позовом Державного підприємства “Донецька
залізниця“
до Відкритого акціонерного товариства
“Ясинський коксохімічний завод“
про стягнення коштів
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 11.04.2007 року склад колегії суддів змінено.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2006 року, Державного підприємства “Донецька
залізниця” звернулось до суду з позовом про стягнення з
Відкритого акціонерного товариства “Ясинський коксохімічний
завод” плати за користування вагонами у розмірі 4130,96грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2007
року (суддя Подколзіна Л.Д.) у задоволенні позовних вимог
відмовлено з посиланням на пропуск скороченого 6 –місячного
строку позовної.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не
переглядалося.
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та
неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права, необґрунтованість відмови суду у
задоволенні клопотання про відновлення строку позовної давності
і просить рішення суду скасувати, постановивши нове рішення про
задоволення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова
колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із
наступного.
Як встановлено судом попередньої інстанції, а це підтверджується
наявними у справі матеріалами, у грудні 2005р. ДП “Донецька
залізниця” на залізничну під’їзну колію при ст. Кринична, що
належить ВАТ “Ясинський коксохімічний завод” відповідно до
договору N 7/143 від 19.03.2001р. на експлуатацію залізничної
під’їзної колії під вивантаження подавалися вагони.
Згідно пункту 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, п. 2
“Правил користування вагонами і контейнерами”, затверджених
наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99р. N 113, за
користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками
залізничної під’їзної колії, портами, організаціями, установами,
громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься
оплата.
Відповідно до п. 4 “Правил користування вагонами і контейнерами”
час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі
вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від
вантажовласника.
Відповідно до розділу 2, 3 “Правил користування вагонами і
контейнерами” облік часу перебування зазначених вагонів на
під’їзній колії відповідача здійснювався ст. Кринична за
відомостями плати за користування вагонами: NN 1221567, 1221568.
За користування вищевказаними вагонами відповідно до ст. 119
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
на відповідача була
нарахована плата за користування вагонами –обкатошовозами на
загальну суму 4130,96грн грн.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач заявив,
в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, клопотання за N 541/24 від 22.01.2007р. в якому
просить застосувати строк позовної давності та яке було
розглянуто місцевим судом.
До матеріалів справи долучена заява позивача від 24.01.2007р.
про відновлення строку позовної давності з підстав, викладених у
заяві.
Проте, господарський суд першої інстанції розглянув заяву та
відмовив у задоволенні за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
06.04.1998р. N 457, позови залізниць до вантажовідправників,
вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту,
можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи
підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6
місяців.
Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після
закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для сплати
штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала
підставою для подання позову.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем пропущений строк
звернення до суду для захисту порушеного права. Клопотання
позивача про відновлення строку позовної давності господарський
суд Донецької області обґрунтовано та у відповідності до чинного
законодавства залишив без задоволення, що відображено в
оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
За таких обставин та враховуючи, що господарським судом
досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна
правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування
постановленого судом рішення з наведених у касаційній скарзі
мотивів.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця”
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2007
року залишити без змін.