5/250-14/135 Про спонукання до підписання акту прийому-здачі виконаних робіт по збиранню урожаю - Текст документа

на стороні позивача адміністрації; Лохвицька міжрайонна державна податкова інспекція в Полтавській області; Лохвицький відділ земельних ресурсів; Агропромислове підприємство “Дар”; ТОВ “Довіра”; Білогорільська сільська рада

третя особа без СПД ОСОБА_1

самостійних вимог

відповідача

про спонукання виконати певні дії та стягнення

представників:

від позивача - Єременко Н.Д., Боричевський С.М., Моргун А.С.

від відповідача - Гейштор О.К. (05.04.2007 р.) Бікеєв Р.В. (ІНФОРМАЦІЯ_1.)

від третіх осіб - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1.)

в судовому засіданні 05.04.2007 р. оголошувалась перерва

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07.2005 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р., позов задоволено: зобов'язано Фірму підписати акт прийому-здачі виконаних робіт по збиранню урожаю комбайном “Джон дір” згідно договоруНОМЕР_3. в строк до 01.08.2005 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2006 р. рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На новому розгляді справи, Товариство, за наслідком подання в порядку ст. 22 ГПК України (1798-12) заяви про зміну предмету позову, просило суд стягнути з Фірми 31720 грн. основного боргу та 6027 грн. пені, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті робіт, виконаних позивачем за договором про надання послуг зернозбиральним комбайномНОМЕР_3.

В подальшому, Товариство змінило позовні вимоги та просило суд припинити провадження у справі в частині стягнення 6027 грн. пені, натомість стягнути з відповідача 31720 грн. основного боргу та 51862 грн. штрафу.

Фірма проти задоволення пред'явлених вимог заперечувала з мотивів їх необґрунтованості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.05.2006 р. (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 31720 грн. основного боргу та 57889 грн. штрафу; припинено провадження у справі в частині стягнення 6027 грн. пені.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. (судді: Фаловська І.М., Агрикова О.В., Мамонтова О.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2006 р. скасовано частково; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24570 грн. основного боргу та 51862 грн. штрафу відмовлено; в частині стягнення 7150 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2006 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, То вариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 05.04.2007 р. оголошено перерву до 12.04.2007р. Сторони повідомлені про час і місце оголошення резолютивної частини постанови (т. 5 а. с. 142 на звороті, а. с. 159).

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.07.2004 р. між Товариством (виконавець) та Фірмою укладено договір про надання послуг зернозбиральним комбайном N 1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався якісно провести сільськогосподарські роботи по збиранню зернових, соняшника, кукурудзи комбайном “Максімайзер-9500” фірми “Джон Дір” з площі 1200 га протягом 90 днів, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався провести оплату виконаних робіт із розрахунку 110-200 грн. за 1 га. У відповідності до п. 3.2 договору в день закінчення збирання врожаю сторони проводять звірку виконаних робіт, визначають фактично нараховану оплату за надання послуг, оформляють акт і проводять розрахунки протягом 10 днів після підписання акту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно умов договору сторонами були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт по збиранню урожаю від 02.08.2004 р. на площі 195 га на суму 25350 грн., від 18.08.2004 р. про збирання урожаю на площі 154 га на суму 20000 грн., від 01.09.2004 р. про збиранню урожаю на площі 88 га на суму 11460 грн. В свою чергу, акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.10.2004 р. по збиранню урожаю на площі 244 га, в тому числі гречки 47 га, проса 48 га, соняшника 149 га, всього на суму 31720 грн., відповідачем не підписаний.

Приймаючи постанову в частині припинення провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 7150 грн. суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що вказана сума боргу визнається відповідачем, є безспірною, і остання сплачена Фірмою в процесі розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 24570 грн. основного боргу та 51862 грн. штрафу суд апеляційної інстанції виходив з їх необґрунтованості. При цьому, судом встановлено, що керівник відповідача від підписання акту прийому-передачі виконаних робіт від 05.10.2004 р. по збиранню урожаю комбайном “Джон Дір” згідно договоруНОМЕР_3. відмовився, оскільки позивач самостійно визначив вартість виконаних робіт із розрахунку 130 грн. за 1 гектар, а також включив до акту роботи, які вже були включені в акти прийому-здачі виконаних робіт від 02.08.2004 р., від 18.08.2004 р., від 01.09.2004 р.

Врахувавши положення ст. 526, ч. 1 ст. 651, ст. 632, ч. 1 ст. 903 ЦК України (435-15) , пунктів 3.1, 3.2 договоруНОМЕР_3., апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про необґрунтованість самостійного визначення відповідачем вартості виконаних робіт із розрахунку 130 грн. за 1 га. Крім цього, суд підставно вказав на те, що позивачем не доведено обставин виконання робіт на площі 179 га, а також вірно прийняв до уваги, що умови договоруНОМЕР_3. не містять конкретних розмірів площ кожного із полів, на яких були засіяні зернові культури, а докази обліку виконаних сільськогосподарських робіт відсутні.

В процесі розгляду справи, встановивши, що послуги по збиранню зернових культур урожаю 2004 р. на площі 306,3 га здійснювали ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3, врахувавши статистичні дані, зокрема, звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур станом на 01.12.2004 р. форма 29-сг, звіт форми 7-сг станом на 18.11.2004 р., довідку Білогорільської сільської ради N НОМЕР_1, прийнявши до уваги відсутність доказів про засівання 1200 га площі, апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про безпідставність визначення в спірному акті площі в розмірі 244 га.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався, також, на виконання робіт по збиранню 63 га жита і 85 га пшениці, які були засіяні восени 2003 р. і належали агропромисловому підприємству “Дар”, та на укладення між відповідачем, агропромисловим підприємством “Дар” та ПП ОСОБА_1 договору про сумісну діяльність НОМЕР_2 Спростовуючи ці помилкові посилання, апеляційний господарський суд вірно врахував недоведеність обставин зібрання зернових культур з вищевказаних площ, та вірно вказав на те, що наявність договору про сумісну діяльність не є підставою для підписання спірного акту та сплати коштів відповідачем.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав на помилковість висновків місцевого господарського суду, які ґрунтуються на свідченнях фізичних осіб, неналежних доказах та припущеннях.

За таких обставин, висновки апеляційного господарського суду про необґрунтоване задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення 24570 грн. основного боргу та штрафу відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи правомірність припинення провадження у справі в частині стягнення 6027 грн. пені, апеляційний господарський суд підставно залишив рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101, 104 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обг4рунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилались Товариство в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду частково, обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 24570 грн. основного боргу та 51862 грн. штрафу, правомірно припинено провадження у справі в іншій частині. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.