28/120(3/105-П3/38) Про визнання недійсним пункту договору на постачання електроенергії - Текст документа

ВАТ "Павлоградвугілля" звернулося до суду з позовною заявою до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про визнання недійсним п. 4.3 договору № 57-Ц від 01.01.2002 р. на постачання електроенергії.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2005 р., визнано недійсним п. 4.3. договору № 57-Ц від 01.01.2002р., укладений між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та ДВАТ Шахтою "Ювілейна" ДП ДХК "Павлоградвугілля".

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2006 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2005 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2005 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.01.2006 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду вказаної постанови Вищого господарського суду України.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2006 р. (суддя Манько Г.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. (судді: Виноградник О.М. -головуючий, Джихур О.В., Коршун А.О.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2006 р. -без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2006 р. та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним п. 4.3 договору № 57-Ц від 01.01.2002 р.

На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме положення Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. N 28, у редакції постанови НКРЕ України від 27.09.2001р. N 983 (далі -Правила користування електричною енергією).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2002 р. ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та ДВАТ Шахтою "Ювілейна" ДП ДХК "Павлоградвугілля" укладено договір № 57-Ц на постачання електроенергії.

У результаті реорганізації ДП ДХК "Павлоградвугілля" з 25.10.2004 р. правонаступником ДВАТ Шахти "Ювілейна" ДП ДХК "Павлоградвугілля" стало ВАТ "Павлоградвугілля".

Пунктом 4.3 договору № 57-Ц від 01.01.2002 р. на постачання електроенергії передбачено обов'язок споживача -позивача у справі здійснювати економічну компенсацію втрат енергопостачальника - відповідача, які виникають через перетоки реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 8.2 Правил користування електричною енергією плата за перетоки реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, плата за надання споживачу додаткових послуг, а також нараховані суми санкцій до споживача за порушення умов договору зараховуються на поточний рахунок електропостачальної організації, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, або електропередавальної організації, що здійснює підприємницьку діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами, у відповідності з умовами укладеного договору.

Заперечуючи проти дійсності п. 4.3 договору № 57-Ц від 01.01.2002 р. на постачання електроенергії, позивач у справі посилається на те, що передача йому електроенергії здійснюється електричними мережами ДВАТ "Павлоградське енергопідприємство" ДХК "Павлоградвугілля",

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДВАТ "Павлоградське енергопідприємство" ДХК "Павлоградвугілля" тільки 28.11.2003 р. стало філією позивача та на даний час позивач є правонаступником майнових прав і обов'язків ДВАТ "Павлоградське енергопідприємство" згідно з п.1.2 Статуту позивача.

У зв'язку з чим, між позивачем та відповідачем були відсутні точки торкання електричних мереж, тому, на думку позивача, він не повинен здійснювати плату за перетоки реактивної електричної енергії відповідачу.

Однак, у відповідності до п. 1.2 Правил користування електричною енергією електропередавальна організація (ліцензіат-передавач) це суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, а також енергопостачальники за регульованим тарифом, що здійснюють свою діяльність на закріпленій території.

Крім того, згідно з п. 1.8 вказаних правил договір на постачання електричної енергії укладається споживачем з електропостачальною організацією за наявності в неї ліцензії НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

В свою чергу, договір про надання доступу до місцевої (локальної) електромережі укладається споживачем з електропередавальною організацією за наявності в неї ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДВАТ "Павлоградське енергопідприємство" не мало право на здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії, оскільки у нього була відсутня ліцензія на здійснення підприємницької діяльності з передачі електроенергії.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" по відношенню до позивача є і енергопостачальною, і енергопередавальною організацією одночасно.

Отже, доводи касаційної скарги позивача не спростовують висновків попередніх судових інстанцій щодо відсутності підстав для визнання 4.3 договору № 57-Ц від 01.01.2002 р. на постачання електроенергії недійсним.

Таким чином, перевіривши на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що винесені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) , положеннями Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. N 28, у редакції постанови НКРЕ України від 27.09.2001 р. N 983, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 р. у справі № 28/120-(3/105(П3/38) та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2006 р. у справі № 28/120-(3/105(П3/38) залишити без змін.