ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 р.
№ 14/333
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Док-Трина"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.12.2006 р.
у справі
№ 14/333
господарського суду
Полтавської області
за позовом
заступника військового прокурора Полтавського гарнізону в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до
Приватного підприємства "Док-Трина"
про
стягнення 12 250,67 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Гомон О.О., дов. № 220/451д від 25.12.2006 р.;
відповідача:
Огриза Г.Р., дов. № б/н від 24.07.2006 р.;
прокуратури:
- не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 р. заступник військового прокурора Полтавського
гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
(далі -Міністерство) звернувся до господарського суду Полтавської
області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Приватного
підприємства "Док-Трина" (далі -Підприємство) штрафні санкції у
розмірі 12 250,67 грн.
Позовні вимоги заступник військового прокурора Полтавського
гарнізону обгрунтовував тим, що Підприємство не у повному обсязі
виконало зобов'язання за договорами № 246/1/2/05/13Д від
01.06.2005 р. та № 246/1/2/05/26Д від 07.07.2005 р. щодо поставки
паливно-мастильних матеріалів, а тому, виходячи з вказаних
договорів та норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
має сплатити штрафні санкції.
Заявою, поданою у судовому засіданні 17.08.2006 р.
(а. с. 71), Міністерство зменшило позовні вимоги та просило
господарський суд Полтавської області стягнути з Підприємства
7 469,63 грн. Вказана заява не містить будь-якого обгрунтування.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
17.08.2006 р. (суддя Iваницький О.Т.) позовні вимоги Міністерства
задоволено частково: з Підприємства стягнуто 7 469,64 грн., а в
частині стягнення 4 781,04 грн. провадження у справі припинено у
зв'язку з відмовою у цій частині від позовних вимог.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.12.2006 р. (колегія суддів:
Яковлев М.Л., Міщенко П.К., Рудченко С.Г.) рішення господарського
суду Полтавської області від 17.08.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані обгрунтованістю позовних вимог
Міністерства та посиланням на норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і умови
договорів № 246/1/2/05/26Д від 07.07.2005 р. та № 246/1/2/05/13Д
від 01.06.2005 р.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 06.12.2006 р. і
рішення господарського суду Полтавської області від 17.08.2006 р.
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог Міністерства. Вимоги, викладені у касаційній
скарзі, Підприємство обгрунтовує тим, що місцевим та апеляційним
господарськими судами при вирішенні спору було порушено ст. 653 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неправильно
застосовано ст. ст. 546, 549, 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. ст. 193, 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Заступник військового прокурора Полтавського гарнізону та
Міністерство не скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого
господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає
касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга
Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що:
- відповідно до п. 1.1 договору № 246/1/2/05-13Д від
01.06.2006 р. Підприємство зобов'язувалось поставити для потреб
Міністерства паливо для реактивних двигунів ТС-1 (ДСТУ
320.00149943.011-99) або РТ (ДСТУ 320.00149943.007-97) у строк до
10.07.2005 р. у кількості 990 тон на загальну суму
4 306 500,00 грн.;
- на виконання умов договору № 246/1/2/05-13Д від
01.06.2006 р. Підприємство поставило Міністерству продукцію на
суму 4 259 276,40 грн., тобто з недопоставкою на суму
47 223,60 грн.
- згідно до п. 1.1 договору № 246/1/2/05-26Д від
07.07.2006 р. Підприємство зобов'язувалось поставити для потреб
Міністерства паливо для реактивних двигунів ТС-1 (ДСТУ
320.00149943.011-99) або РТ (ДСТУ 320.00149943.007-97) у строк до
01.08.2005 р. у кількості 990 тон на загальну суму
4 306 500,00 грн. ;
- на виконання умов договору № 246/1/2/05-26Д від
07.07.2006 р. Підприємство поставило Міністерству продукцію на
суму 4 304 720,85 грн., тобто з недопоставкою на суму
1 779,15 грн.
Відповідно до частини першої ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином
відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 525 та 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина друга ст. 231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлює, що у
разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна
сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного
сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного
контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок
Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту,
штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом
чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання
зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості
товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за
кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів
додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної
вартості.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами
та вбачається з матеріалів справи, аналогічні умови щодо стягнення
штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції містить і
п. 6.2 договорів № 246/1/2/05/13Д від 01.06.2005 р. та
№ 246/1/2/05/26Д від 07.07.2005 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками господарським судів
попередніх інстанцій про обгрунтованість позовних вимог
Міністерства.
Посилання Підприємства у касаційній скарзі на порушення
господарськими судами першої та другої інстанції ст. 653 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
є необгрунтованим, оскільки Підприємством не
було додержано порядку зміни договорів № 246/1/2/05/13Д від
01.06.2005 р. та № 246/1/2/05/26Д від 07.07.2005 р., встановленого
ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.12.2006 р. грунтується на всебічному,
повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають
значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не
спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку
з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Док-Трина" залишити
без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.12.2006 р. у справі № 14/333
господарського суду Полтавської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.I. Шаргало