ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 Справа N 2-2123/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської
області від 30.05.2005р.
у справі № 2-2123/05
за позовом 1). ОСОБА_1 2). ОСОБА_2 3). ОСОБА_3 4).
ОСОБА_4
до Відкритого акціонерного товариства
“Павлоградхіммаш»
треті особи: 1). “Промінвестбанк» України в особі
відділення в м. Павлограді 2).
Дніпропетровське територіальне управління
Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку
про визнання недійсними сертифікатів акцій, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 26.01.2005р. (суддя Тимченко С.А.) в позові ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства
заводу “Павлоградхіммаш» про визнання дій Відкритого
акціонерного товариства заводу “Павлоградхіммаш» на ринку цінних
паперів незаконними, про визнання недійсними сертифікатів акцій
Відкритого акціонерного товариства заводу “Павлоградхіммаш»
серії “А» випуску 2001р., -відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від
30.05.2005р. (колегія суддів у складі: головуючого -Рудь В.В.,
суддів Можелянської З.М., Ремеза В.А.) апеляційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилено, а рішення
Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 26.01.2005р. постановлено залишити без змін
В своїй касаційній скарзі позивачі просять скасувати ухвалу
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2005р.,
посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і
процесуального права, а саме: Положення “Про вимоги до
сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі»,
ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 7 ст. 143
Цивільного процесуального кодексу України.
Вказану касаційну скаргу разом зі справою № 2-2123/05
супровідним листом Верховного Суду України (вих. № 6-20379 кс 05
від 20.02.2007р.), з посиланням на п. 6 Прикінцевих положень
Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації
та з корпоративних спорів» ( 483-16 ) (483-16)
передано до Вищого
господарського суду України для її розгляду в касаційному
порядку.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх
представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги
межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на загальних зборах
акціонерів відповідача 26.04.2002р. було прийнято рішення про
обмін тимчасових сертифікатів акцій випуску 1994 року серії
НОМЕР_1 на сертифікати акцій нового зразка серії А 2001 року
випуску. В грудні 2003р. відповідачем на підставі п. 1.16
Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондовому ринку
SПро затвердження положення про вимоги до сертифікатів цінних
паперів, випущених в документарній формі» від 31.07.1998р. № 95
( z0510-98 ) (z0510-98)
був здійснений обмін раніше виданих сертифікатів
акцій на сертифікати, що відповідають вимогам вказаного
Положення.
Позивачі, дійшовши до висновку, що відповідач не мав права
здійснювати заміну сертифікатів акцій, що, згідно висновків
позивачів, обумовлює недійсність сертифікатів серії “А» 2001
року випуску, а також того, що відповідачем було здійснено намір
збільшити статутний фонд та здійснити додаткову підписку на
акції товариства, чим було порушено право власності позивачів на
акції відповідача, яке посвідчує дольову участь акціонера в
статутному фонді товариства, звернулись до суду з позовом про
визнання дій відповідача на ринку цінних паперів України
незаконними та визнання сертифікатів акцій серії “А» 2001 року
випуску недійсними.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що заміна сертифікатів
акцій не суперечить чинному законодавству, зокрема п. 13
Інструкції “Про порядок видачі, обліку, зберігання та знищення
бланків сертифікатів цінних паперів» затверджених рішенням
ДКЦПФР від 30.07.1999р. № 156; ( z0571-99 ) (z0571-99)
відповідачем
здійснювалась саме заміна сертифікатів, а не випуск цінних
паперів; питання додаткового випуску акцій в порядок денний
зборів акціонерів 28.05.2004р. не вносилось, і рішення про
додатковий випуск акцій на вказаних зборах відповідачем не
приймалось; відповідачем не вчинювались дії на ринку цінних
паперів, а здійснювалась операція по обміну раніше випущених
сертифікатів, яка не є операцією на ринку цінних паперів,
оскільки вона не призвела до збільшення статутного фонду
відповідача, а передача прав власності на пакет акцій у
встановленому порядку не реєструвалась, а відтак суд не визнав
дії відповідача як незаконні дії на ринку цінних паперів та
дійшов до висновків про відсутність правових підстав для
задоволення позову.
Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того що відповідач
безпідставно здійснив заміну сертифікатів з посиланням на
Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
від 31.07.1998 року № 95 “Про затвердження Положення про вимоги
до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній
формі”, ( z0510-98 ) (z0510-98)
а відтак, як вважають особи що її подали,
відповідач своїми діями щодо заміни сертифікатів фактично
незаконно здійснив приховувану операцію з купівлі і продажу
акцій.
Однак вказані доводи касаційної скарги не спростовують висновків
судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Як вб ачається із наявних у справі копій сертифікатів, на які
посилаються особи що подали касаційну скаргу, останні були
придбані 19.09.1995р. Рішенням Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку від 31.07.1998 року № 95 “Про
затвердження Положення про вимоги до сертифікатів цінних
паперів, випущених у документарній формі» ( z0510-98 ) (z0510-98)
Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку вказаним Положенням
затвердила нові вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених
у документарній формі. Як зазначено в п. 1.1 вказаного
Положення, воно розроблено згідно з вимогами Законів України
“Про Національну депозитарну систему та особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні», ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
“Про інститути
спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні
фонди)», ( 2299-14 ) (2299-14)
постанови Кабінету Міністрів України від
19.04.93 N 283 “Про встановлення порядку виготовлення бланків
цінних паперів і документів суворого обліку», ( 283-93-п ) (283-93-п)
Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого
обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від
25.11.93 № 98, ( z0008-94 ) (z0008-94)
наказом Служби безпеки України від
15.11.93 № 118, наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 24.11.93 № 740, зареєстрованих в Міністерстві юстиції
України 14.01.94 за № 8/217, та ГСТУ 47-02-01-95. Положення
визначає вимоги до бланків сертифікатів цінних паперів, їхнього
зовнішнього вигляду, а також регламентує використання фарб та
обов'язкових реквізитів, викладених державною мовою, та
встановлює обов'язкові вимоги щодо захисту сертифікатів цінних
паперів від підробок.
Судами також встановлено, що доводи стосовно того, що відповідач
своїми діями щодо заміни сертифікатів фактично незаконно
здійснив приховувану операцію з купівлі і продажу акцій, не
знайшли свого підтвердження. Доводи ж касаційної скарги вказаних
висновків судів не спростовують. Навпаки, з доводів касаційної
скарги вбачається, що ця обставина є предметом дослідження в
іншій справі, яка знаходиться на розгляді в суді.
Крім того, як вбачається із встановлених судами обставин справи,
вказані дії відповідача щодо заміни сертифікатів не порушують
вимоги ухвали суду про забезпечення позову від 09.07.2002р.
Вказаною ухвалою відповідачу заборонено проводити будь-які дії
на ринку цінних паперів, а також заборонено відповідачу
здійснювати перереєстрацію установчих документів. Таким чином
суди дійшли вірного висновку що вказані дії відповідача щодо
заміни сертифікатів не порушують вимоги вказаної ухвали суду про
забезпечення позову.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно
встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної
оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і
обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального
права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак ухвала суду
апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав
для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без
задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської
області від 30.05.2005р. у справі № 2-2123/05 Павлоградського
міськрайонного суду Дніпропетровської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало