ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 р.
№ 31/266-06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в місті Жовті Води
Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
27.09.2006
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.11.2006
зі справи № 31/266-06
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Жовті Води Дніпропетровської області
(далі -Відділення)
до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний
комбінат" (далі -Підприємство), м. Жовті Води Дніпропетровської
області,
про стягнення 10 000 грн.,
за участю представників:
позивача -не з'явився,
відповідача -Маркуса Д.М.,
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Підприємства
10 000 грн. моральної шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.09.2006 (суддя Мороз В.Ф.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2006
(колегія суддів у складі: Коршун А.О. -головуючий, судді
Герасименко I.М., Джихур О.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано наявністю між сторонами
відносин із загальнообов'язкового державного соціального
страхування, яке не передбачає обов'язку роботодавця як
страхувальника відшкодовувати Відділенню здійснені страхові
виплати.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням
норм матеріального і процесуального права. Своє прохання скаржник
мотивує посиланням на те, що відносини сторін врегульовано не
Законом України від 23.09.1999 № 1105-ХIV "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон № 1105), а цивільним
законодавством.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому
зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення
зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- рішенням Жовтоводського міського суду від 09.09.2005,
залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської
області від 05.12.2005, з Відділення на підставі статей 21, 34
Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
на користь громадянина Волошина М.М.
стягнуто 10 000 грн. компенсації моральної шкоди в зв'язку з
професійним захворюванням і стійкою втратою професійної
працездатності під час роботи на підприємстві відповідача;
- Відділенням на виконання зазначеного рішення міського суду
сплачено потерпілому 10 000 грн., що підтверджено копією
платіжного доручення від 10.02.2006 № 78 та копією відомості про
перерахування страхових виплат.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач
відшкодовувати витрати Відділення, яке здійснило страхові виплати
за моральну шкоду на підставі рішення міського суду відповідно до
приписів Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян
в України визначені Основами законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійних захворювань сплачує виключно
роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум
фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим
працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може
статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок
на виробництві або професійне захворювання, що спричинили
застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за
обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, з
настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання
матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
дія цього Закону
поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування
від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих
випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та
страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої
здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є
роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи;
страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України (робочим органом
якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
є Відділення).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
у разі настання страхового випадку Фонд соціального
страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому
законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі
відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження
його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам,
які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за
моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди
потерпілому.
Частиною першою статті 25 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг
застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також
усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22
цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від
нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Згідно з частиною першою та другою статті 28 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
страховими виплатами є грошові суми, які згідно із
статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних
випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право,
у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння
моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за
моральну шкоду.
Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004 №
1-рп/2004 ( v001p710-04 ) (v001p710-04)
зі справи № 1-9/2004 дано офіційне
тлумачення частини третьої статті 34 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
,
яку треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів
відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків
моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в
окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим
професійної працездатності. Зазначене положення не виключає
обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами
виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих
на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами
виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5,
6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім
потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи
повної втрати професійної працездатності.
Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно
та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до
Фонду.
Отже, взаємовідносини сторін, якими є страховик (в особі
Відділення) і страхувальник (Підприємство) врегульовано Законом №
1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, який не передбачає можливості пред'явлення
страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду
страхових виплат в порядку регресу.
Водночас наявність між сторонами зі справи відносин за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої
статті 1 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
виключає можливість
застосування до них норм цього Кодексу, оскільки зазначені
відносини не є цивільно-правовими.
У свою чергу, доводи Відділення щодо відсутності правових
підстав для стягнення з нього коштів у зв'язку зі страховим
випадком, який мав місце до набрання чинності Законом № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
, не можуть бути підставою для задоволення вимог
касаційної скарги, оскільки перевірка правильності рішення
Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебуває
поза межами повноважень Вищого господарського суду України.
Таким чином, рішення попередніх судових інстанцій зі справи
відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і
передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
27.09.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.11.2006 зі справи № 31/266-06 залишити
без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в місті Жовті Води
Дніпропетровської області -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов