ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 Справа N 14/201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Полянський А.Г.
судді Коробенко Г.П.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ “Норіс“
на постанову від 19.12.2006 р. Київського
міжобласного апеляційного господарського
суду
у справі N 14/201 господарського суду Полтавської
області
за позовом ЗАТ “Норіс“
до ТОВ “Агромакс“
про визнання недійсним договору
За участю представників сторін:
позивач – Тозюк В.А. дов. від 18.12.2006 р.
відповідач – Трибрат В.М. дов. від 18.12.2006 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2006
р. (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено. Визнано недійсним
договір купівлі-продажу N 31/07-2003 від 31.07.2003 р.
бурякозбирального комбайна “Holmer TERRA DOS” в кількості 1
одиниця, укладеного між ЗАТ “Норіс” та ТОВ “Агромакс” з моменту
його укладення - 31.07.2003 р. Повернуто сторони в початковий
стан, а саме:
- зобов’язано ЗАТ “Норіс” передати ТОВ “Агромакс”
бурякозбиральний комбайн “Holmer TERRA DOS” в кількості 1
одиниця.
- стягнуто з ТОВ “Агромакс” на користь ЗАТ “Норіс” 661 460 грн.
–вартості бурякозбирального комбайна “Holmer TERRA DOS” в
кількості 1 одиниця, витрати по сплаті державного мита - 85 грн.
і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118
грн.
Постановою від 19.12.2006 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду (судді: Мамонтова О.М., Мостова
Г.І., Агрикова О.В.) рішення господарського суду Полтавської
області від 03.08.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою від 19.12.2006 р. Київського
міжобласного апеляційного господарського суду, ЗАТ “Норіс”
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 06.04.2007 р. у зв’язку з відпусткою судді Муравйова
О.В., для перегляду в касаційному порядку справи N 14/201
призначеної до розгляду на 10.04.2007 р., утворено колегію
суддів в наступному складі: головуючий –Полянський А.Г., судді –
Коробенко Г.П. , Фролова Г.М.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної
інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що згідно
ст. 233 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якість проданої речі повинна
відповідати умовам договору, а при відсутності вказівок у
договорі - вимогам, що звичайно ставляться. Річ, що продається
торговельною організацією, повинна відповідати стандартові,
технічним умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду,
якщо інше не випливає з характеру даного виду купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про підтвердження
відповідності” ( 2406-14 ) (2406-14)
( 2406-14 ) (2406-14)
від 17.05.2001 р. (в
редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу
N 31/07-2003 від 31.07.2003 р.) постачальник зобов'язаний:
реалізовувати продукцію за умови наявності копії сертифіката
відповідності та/або копії декларації про відповідність чи копії
свідоцтва про визнання відповідності в порядку, визначеному
законодавством; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не
відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у
декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи
свідоцтві про визнання відповідності.
Враховуючи, що у відповідача на момент укладення договору
купівлі-продажу N 31/07-2003 від 31.07.2003 р. бурякозбирального
комбайна “Holmer TERRA DOS” були відсутні вищезазначені
документи та комбайн не пройшов відповідної сертифікації в
Україні, місцевий господарський суд дійшов висновку про
недійсність угоди на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з цим слід зазначити, що відповідно до приписів
ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення
приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин
справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням
оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає з
наступних підстав.
Як обгрунтовано зазначено апеляційним гоподарським судом, Закон
України “Про підтвердження відповідності” ( 2406-14 ) (2406-14)
від
17.05.2001 р. регулює відносини, що виникають у процесі
підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем
управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу
вимогам, встановленим законодавством України, і поширюється на
виробників та постачальників продукції незалежно від форми
власності і видів діяльності, на органи з сертифікації,
випробувальні лабораторії, а також відповідні органи державної
влади.
Відповідно до ст. 7 вищезазначеного закону ( 2406-14 ) (2406-14)
,
процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій
сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи
уповноваженого органу з сертифікації.
Враховуючи, що стаття 1 Закону України “Про підтвердження
відповідності” ( 2406-14 ) (2406-14)
визначає, що постачальник - юридична
або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка
вводить в обіг продукцію чи безпосередньо бере в цьому участь;
введення продукції в обіг - виготовлення або ввезення на митну
територію України продукції з наступною самостійною або
опосередкованою її реалізацією на території України, апеляційний
господарський суд дійшов правомірного висновку, що ТОВ
“Агромакс” не є постачальником продукції в розумінні цього
закону.
Заявник касаційної скарги посилається на те, що в порушення
пунктів 2.3 та 2.4 договору відповідач не передав позивачу
передбачені цими пунктами документи.
Однак, на думку колегії суддів невиконання однією стороною умов
договору не є підставою визнання недійсним договору.
Посилання заявника касаційної скарги на інші обставини не
приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності
матеріалам справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд
апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на
доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням
чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним
господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим, підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Норіс”
залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 19.12.2006 року у справі N 14/201 Господарського суду
Полтавської області залишити без змін.