ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 р.
№ 2/812-24/281
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С.-головуючого
Яценко О.В. (доповідач у справі)
Катеринчук Л.Й.
розглянувши касаційну скаргу
Управління пенсійного фонду в Личаківському районі м. Львова
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2006р.
у справі
за позовом
до
№ 2/812-24/281 господарського суду Львівської області
Управління пенсійного фонду в Личаківському районі м. Львова
Відкритого акціонерного товариства "Проектний інститут
"Діпроспецавтотранс",
м. Львів
про
стягнення 101 231,80грн.
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від Управління пенсійного фонду в Личаківському районі м.
Львова
Сівак О.О. дов.№2335/06-05 від 02.03.07
ВСТАНОВИВ:
Управління пенсійного фонду в Личаківському районі м. Львова
звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства
"Проектний інститут "Діпроспецавтотранс" про стягнення 101
231,80грн., що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної
науковим працівникам згідно із Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має
право зазначені особи за період з 17.05.2000р. по 01.01.2005р.
Рішенням господарського суду Львівської області від
27.12.2005р. у справі №2/812-24/281 (суддя Хабіб М.I.) в
задоволенні позовних вимог в частині стягнення різниці між сумою
пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має
право науковий працівник, за період з 30.09.2002р. по 01.01.2005р.
на суму 91 331,63 грн. відмовлено, а в частині стягнення різниці
між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має
право науковий працівник, за період з 17.05.2000р. по 30.09.2002р.
на суму 9 900,17 грн. провадження у справі припинено.
Не погодившись з даним рішенням, Управління пенсійного фонду
в Личаківському районі м. Львова подало апеляційну скаргу, в якій
просило скасувати частково рішення господарського суду Львівської
області від 27.12.2005р. у справі №2/812-24/281 та позов
задовольнити.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15.09.2006р. у справі №2/812-24/281 (судді: Бобеляк
О.М. -головуючий, Орищин Г.В., Якімець Г.Г.) рішення
господарського суду Львівської області від 27.12.2005р. у справі
№2/812-24/281 залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління
пенсійного фонду в Личаківському районі м. Львова залишено без
задоволення.
Не погодившись з винесеними у справі рішенням та постановою,
Управління пенсійного фонду в Личаківському районі м. Львова
подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в
якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської
області від 27.12.2005р. і постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 15.09.2006р. та прийняти нове рішення,
яким стягнути з відповідача суму у розмірі 91 331,63 грн.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами
норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, припиняючи провадження у
справі в частині стягнення різниці між сумою пенсії, призначеної
за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших
законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, за період
з 17.05.2000р. по 30.09.2002р. на суму 9 900,17 грн., суд першої
інстанції виходив з того, що рішенням господарського суду
Львівської області від 04-27.02.2003 р. у справі № 2/1469-8/373,
яке набрало законної сили, між тими ж сторонами було відмовлено у
стягненні вказаної заборгованості.
Крім того, судом першої інстанції було відмовлено у
задоволенні позову в частині стягнення різниці між сумою пенсії,
призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до
інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, за
період з 30.09.2002р. по 01.01.2005р. на суму 91 331,63 грн.
Однак, такий висновок суду не можна визнати законним та
обгрунтованим з огляду на таке.
На вказану заборгованість поширює свою дію як Порядок
фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної
науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних
установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам
державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом
України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
,
та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих
актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений відповідно
до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
постановою Кабінету Міністрів України від
13.12.2000р. № 1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
(далі -Порядок № 1), так і
Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної
науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних
підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів
III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову
і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають
право зазначені особи, затверджений відповідно до ст. 24 Закону
України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. N 372
( 372-2004-п ) (372-2004-п)
(далі -Порядок № 2).
Названі Порядки визначають механізм фінансування різниці між
сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних
підприємств, установ, організацій, та сумою пенсії, обчисленою
відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право
зазначені особи.
Згідно з п. 6 Порядку № 1 та п. 4 Порядку № 2, у разі
ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації,
різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх
правонаступників.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідним
Управлінням Пенсійного Фонду України на підставі статті 24 Закону
України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
було призначено пенсії науковим працівникам Проектного інституту
"Діпроспецавтотранс" за період роботи у цього інституті.
Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що
відповідно до договору від 22.02.1990р., укладеного Міністерством
автомобільного та сільськогосподарського машинобудування СРСР та
організацією орендарів (трудовим колективом), майно Державного
підприємства "Діпроспецавтотранс" було передано в оренду
організації орендарів.
В подальшому, на базі цього майна було створене Орендне
підприємство "Діпроспецавтотранс".
Вказуючи те, що відповідач у справі -Відкрите акціонерне
товариство "Проектний інститут "Діпроспецавтотранс" є
правонаступником Орендного підприємства "Діпроспецавтотранс", суд
апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній не є
правонаступником Державного підприємства "Діпроспецавтотранс"
(Проектного інституту "Діпроспецавтотранс").
При цьому, суд апеляційної інстанції посилався на ст. 16
Закону України "Про оренду майна державних підприємств та
організацій" ( 2269-12 ) (2269-12)
, яка передбачала, що діяльність
підприємства, організації, структурного підрозділу підприємства,
організації, цілісні майнові комплекси яких передано в оренду,
припиняється як державних з моменту реєстрації у встановленому
законом порядку статуту створеного орендарем підприємства,
господарського товариства.
Однак, дійшовши такого висновку, судом апеляційної інстанції
не було враховано те, що згідно зі ст. 14 Закону України "Про
оренду майна державних підприємств та організацій" ( 2269-12 ) (2269-12)
(в
редакції, чинної на час створення Орендного підприємства
"Діпроспецавтотранс") створене орендарем підприємство,
господарське товариство стає правонаступником прав та обов'язків
державного підприємства, організації відповідно до договору
оренди.
Отже, вказані обставини справи не були належним чином
досліджені судом апеляційної інстанції.
Втім, посилання попередніх судових інстанцій на рішення
господарського суду Львівської області від 04-27.02.2003 р. у
справі № 2/1469-8/373, яким встановлено, що Відкрите акціонерне
товариство "Проектний інститут "Діпроспецавтотранс" не є
правонаступником державного підприємства чи організації, не може
бути визнано обгрунтованим, оскільки постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 29.12.2004 р. у справі №
2/265-13/304 (2/715-22/255) встановлений факт правонаступництва
Відкритим акціонерним товариством "Проектний інститут
"Діпроспецавтотранс" прав та обов'язків Державного підприємства
"Проектний інститут "Діпроспецавтотранс".
Таким чином, у даному випадку мають місце два судових
рішення, які є протилежними один одному. У зв'язку з чим, жодне з
цих рішень не може мати преюдиційне значення для розгляду цієї
справи відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі вищенаведеного не можуть бути визнані
обгрунтованими посилання попередніх судових інстанцій на те, що
дія ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, в редакції Закону України від 20.11.2003
р. N 1316-IV, поширюється на наукових (науково-педагогічних)
працівників наукових установ та організацій недержавної форми
власності, які пройшли державну атестацію згідно з цим Законом.
Правомірність призначення пенсій відповідним Управлінням
Пенсійного Фонду України колишнім працівникам Проектного інституту
"Діпроспецавтотранс" не є предметом даного спору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що
рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної
інстанції не можна визнати такими, що повністю відповідають
приписам законодавства.
У зв'язку з чим, вони підлягають скасуванню, а
справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
та вирішити спір відповідно до вимог діючого на час спірних
правовідносин законодавства.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду в
Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 15.09.2006р. у справі
№2/812-24/281 задовольнити частково.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.09.2006р. у справі №2/812-24/281 та рішення господарського суду
Львівської області від 27.12.2005р. №2/812-24/281 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської
області.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
Л.Й. Катеринчук