ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 р.
№ 2-14/1453/2006(2-14/15278-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
- прокурор
Шумко Г.В. -(посв. № 152 від 19.12.2006)
- позивача
Веремчук М.А. -(дор. № 33 від 12.08.2005)
Ручка С.П. -(дор. № 10 від 09.02.2006)
- відповідача
Погорелов I.В. -(дор. № ю-861 від 20.03.2007)
розглянув касаційне подання
Заступника прокурора АР Крим
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 23
червня 2006 року
у справі
№ 2-14/1453-2006 господарського суду АР Крим
за позовом
ТОВ "Фірма Ди Пи Ейч Модус" ЛТД
до
Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний
порт"
про
стягнення збитків у вигляді не отриманого доходу
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду господарського суду АР Крим від
11.05.2006 (суддя: З.Курапова) позов про стягнення з відповідача
збитків за ненадання згідно договору судна задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано приписами ст.ст. 22, 623 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
відповідно до яких особа, якій завдано збитків в
результаті порушення її цивільного права, має право їх
відшкодування, а особа, яка порушила господарське зобов'язання
повинна відшкодувати завдані збитки, збитками є також доходи, на
які сторона, що їх зазнала, мала право розраховувати у разі
неналежного виконання зобов'язання другою стороною та тими
обставинами, що факт можливості отримання позивачем прибутку
підтверджується укладеними позивачем договорами про надання послуг
по організації морських прогулянок та екскурсій із ЗАТ "Пансіонат
"Прибережний", СПД Бельской В.I., СПД Козачук Р.А., СПД Болотіной
Є.П., СПД Добровольськой З.В., ПП "Мир", СПД Литовкиной Н.С., СПД
Говало Н.В., ТОВ "Елита-Ялос", санаторій "Понизовка", ДОЦ "Ласпі".
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.06.2006 (судді: Г.Прокопанич, В.Плут, Ю.Борисова) судове
рішення залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав
Прокурор у касаційному поданні просить рішення та апеляційну
постанову у справі скасувати з підстав їх невідповідності нормам
матеріального та процесуального права.
Прокурор вважає, що судами надано невірну юридичну оцінку
спірним правовідносинам сторін, зокрема, природі договору № 188п
від 17.04.2001, не доведено факту реальності доходів, не доведено,
що позивач вжив усіх заходів щоб отримати дохід, чим порушено ст.
623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання,
заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вважає, що
подання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що спірні правовідносини
сторін виникли з договору № 188п від 17.04.2001, відповідно до
умов якого відповідач зобов'язався виділити судно "Константин
Паустовський" для організації морських прогулянок та екскурсій з
порту Ялта і приписаних до нього портопунктів.
Оскільки відповідач умову договору щодо надання судна не
виконав, чим завдав позивачу збитків, суд дійшов висновку про
обгрунтованість вимог щодо відшкодування завданих невиконанням
договору збитків у вигляді не отриманих доходів.
Проте, погодитися з таким висновком господарських судів в
повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та
всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення
для вирішення спору.
Відповідно до ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або
установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або
законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати,
зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а
також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у
разі належного виконання зобов'язання або додержання правил
здійснення господарської діяльності другою стороною.
Ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що до складу
збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний
прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків,
мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання
іншою стороною.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на
їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина
перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри
відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність
повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна
поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої
поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою
та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків,
завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При визначені фактичних збитків судом взято до уваги
експертний висновок, за яким збитки вирахувані, виходячи із
фактичного середньоденного доходу судна за період квітень-вересень
2004 року за мінусом умовно-змінних витрат позивача,
умовно-постійних затрат для судна.
Разом з тим судами не надано оцінку доказам, які свідчать про
можливість реального отримання прибутку позивачем в сумі,
зазначеній в експертному висновку, з якої виходив суд.
Надавши перевагу експертному висновку суд не врахував, що
відповідно до припису ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі
докази не мають для господарського суду заздалегіть встановленої
сили.
Крім того, що збитки мають бути реальними, має існувати
причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками.
Висновок господарського суду про те, що факт реальної
можливості отримання позивачем прибутку підтверджується укладеними
позивачем договорами про надання послуг по організації морських
прогулянок і екскурсій не можна визнати обгрунтованими та такими
що грунтується на правильному застосуванні вищенаведених правових
норм з таких підстав.
Всупереч ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за якою кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень, судами не досліджено фактів,
які могли б свідчити, що понесені позивачем втрати майнового
характеру (зниження прибутку, зменшення майна, тощо) є
невідворотний результат порушення відповідачем зобов'язання, тобто
наявність прямого причинного зв'язку між невиконанням відповідачем
своїх зобов'язань щодо надання судна та збитками.
Так, згідно п. 2.1.2 договору, з врахуванням додаткової угоди
№ 15-а від 24.03.2005 період надання судна з 30 квітня по 18
вересня 2005.
Відповідач листом № Ю-809 від 27.04.2005 повідомив про
неможливість надання судна.
Разом з тим, договори з контрагентами позивач укладав,
зокрема, 08.08.2005 з СПД Козачук Р.А., 29.06.2005 з ДОЦ "Ласпі",
12.05.2005 з СПД Баранова Л.А., 11.05.2005 з санаторієм
"Понизовка", 07.05.2005 з ТЕЦ "Севастополь", тобто після того, як
отримав повідомлення про ненадання судна, що може свідчити про те,
що зазначені договори укладалися на власний ризик і неможливість
їх виконання позивачем не знаходиться у прямому
причинно-наслідковому зв'язку із ненаданням судна.
За таких обставин, висновок суду про підтвердження можливості
позивача отримати прибуток, враховуючи наведені договори, не можна
визнати обгрунтованим.
Крім того, наведені договори не містять умови про те, що
організація морських прогулянок і екскурсій, які брав на себе
позивач, повинна була здійснюватися на судні, обумовленому
договором № 188п від 17.04.2001.
Частиною 4 ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що при
визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються
заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що
ним вжито заходи, направлені на уникнення збитків. Суду належить
дослідити відповідні обставини та надати відповідну оцінку, з
врахуванням вищенаведеного.
Не встановивши наявність всіх необхідних елементів складу
цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на
відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді
відшкодування збитків, суди дійшли необгрунтованих та передчасних
висновків про необхідність задоволення позовних вимог.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.06.2006 та рішення господарського суду господарського суду
АР Крим від 11.05.2006 у справі № 2-14/1453-2006 господарського
суду АР Крим скасувати.
Справу № 2-14/1453-2006 передати на новий розгляд до
господарського суду АР Крим.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун