ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 139/10-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув відкритого акціонерного товариства
касаційну скаргу “Миргородський сироробний комбінат”
на рішення від 05.06.2006р. господарського суду
Київської області
у справі № 139/10-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Українська фінансова компанія”
до відкритого акціонерного товариства
“Миргородський сироробний комбінат”
Про стягнення 4 500 000 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача Біцюк В.С. дов. від 03.04.2007
В С Т А Н О В И В:
29.12.2005 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Українська фінансово-промислова компанія” пред’явила в суді
позов до відкритого акціонерного товариства “Миргородський
сироробний комбінат” про стягнення заборгованості в розмірі
4500000,0 грн. за векселями.
В червні 2006 року позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути
з відповідача заборгованість за борговими документами в сумі
4500000,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.12.2002 року
відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів,
укладеного між ним та ТОВ “Промтехнологія” (продавець), від
імені та в інтересах якого на підставі договору доручення № К
30-05 від 30.12.2002 діє ТОВ “Фінікс” (ліцензія Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку та цінних паперів)
він придбав 5 векселів на загальну суму 4500000,0 грн. без
вчинення відповідного індосаменту, тобто як боргові документи.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2006
(суддя Тищенко О.В.) позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ “Миргородський сироробний комбінат” на користь
ТзОВ “Українська фінансово-промислова компанія” заборгованість
за борговими документами у формі векселів № 763314893231;
№ 763314893232; № 763314893233; № 763314893234; № 763314893236 в
сумі 4500000,0 грн., держмито в розмірі 25500,0 грн., 118,0 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
оскільки передача векселів була здійснена за договором
купівлі-продажу без вчинення відповідного індосаментного напису,
отже послідовна передача векселів, передбачена вимогами закону
була перервана, в зв’язку з чим векселі набули статусу боргового
документа і відносини щодо нього регулюються нормами цивільного
права.
Посилаючись на ст. ст. 161, 151, 162 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. ст. 509, 526, 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
) господарський суд задовольнив позов.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство
“Миргородський сироробний комбінат” просить рішення
господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. .11 Уніфікованого закону про переказні векселі
та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
будь-який переказний вексель,
навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути
переданий шляхом індосаменту.
Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів
справи прості векселі № 763314893231; № 763314893232;
№ 763314893233; № 763314893234; № 763314893236 були передані
товариству з обмеженою відповідальністю “Українська фінансова
компанія” на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів
№ К 30/1-05 від 30.12.2002.
Таким чином, передача простих векселів шляхом договору
купівлі-продажу має наслідки звичайної цесії.
Враховуючи відсутність індосаментного напису під час передачі
векселів, господарський суд прийшов до правильного висновку, що
векселі втратили свою силу і набули статус боргових документів.
Виходячи з наведеного, господарський суд прийшов до правильного
висновку, що між сторонами існує грошове зобов’язання і виходячи
з норм зобов’язального права підставно стягнув з ВАТ
“Миргородський сироробний комбінат” суму заборгованості.
Посилання в касаційній скарзі на порушення ст. 5 Закону України
“Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
та постанову Кабінету
Міністрів України і Національного банку України “Про
затвердження Правил виготовлення і використання вексельних
бланків” ( 528-92-п ) (528-92-п)
щодо підпису векселів не головним
бухгалтером не може бути прийнято до уваги, бо боргове
зобов’язання (у зв’язку з відсутністю на векселях індосаменту)
підписано керівником ВАТ “Миргородський сироробний комбінат”,
позивачем не оспорювалось, позов про визнання векселів недійсним
ним не пред’являвся, а також не оспорювалась його видача саме
відповідачем.
За таких обставин господарський суд обґрунтовано задовольнив
вимоги позивача.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги
не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Миргородський сироробний комбінат” залишити без задоволення, а
рішення від 05.06.2006 господарського суду Київської області у
справі № 139/10-06 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М.Черкащенко