Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кота О.В.,

суддів Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.

розглянувши         Державного підприємства “Калуська ТЕЦ“

касаційну скаргу

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року

у справі N 18/182

за позовом Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль” (далі - Теплоелектроцентраль)

До Комунального підприємства “Водотеплосервіс” (далі - Підприємство)

За участю 3-ої      Головне управління промисловості та

особи               розвитку інфраструктури Івано-Франківської

                    обласної державної адміністрації

Про Стягнення грошових коштів в розмірі 1 186 654,52 грн.

за участю представників:

позивача – Качан А.А.;

відповідача – Корнага Н.Т.,

третьої особи –не з’явилися;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2006 року (суддя Гриняк Б.П. ) позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Теплоелектроцентралі заборгованість в сумі 1 186 654,52 грн. та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року (судді Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення 179 654,52 грн. В решті рішення залишено без змін, стягнуто судові витрати.

Теплоелектроцентраль звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні 179 654,52 грн., оскільки ним невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 14.10.2005 року між Підприємством та Теплоелектроцентраллю укладено договір на постачання теплової енергії N 166, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу послуги з виробництва теплоенергії, а відповідач –прийняти їх та своєчасно розрахуватися.

Позивач свої зобов’язання по договору виконав в повному обсязі, зокрема відпущено Підприємству 1 5809 Гкал теплової енергії, 49 2009 тон деаерованої води та 959 тон технічної води.

Місцевим господарським судом встановлено, що загальна вартість наданих у березні 2005 року позивачем послуг по Договору становить 990 465,90 грн. з ПДВ.

В квітні 2006 року позивач відпустив комунальному підприємству 3 607 Гкал теплової енергії, 18 909 тон деаерованої води та 6 246 тон технічної води. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі обсягів теплової енергії від 30.04.2006 р.

Предметом оскарження в даному випадку є збільшення позивачем в односторонньому порядку ціни на постачання теплової енергії всупереч пункту 3.1 Договору на постачання теплової енергії N 166 від 14.10.2005 р., в якому зазначено, що ціна теплової енергії визначається згідно кошторису витрат виконавця розробленого у відповідності до вимог діючого законодавства України та порушено ст. 17 Закону України “Про теплопостачання”, відповідно до якої до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання належить регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях.

Місцевим господарським судом враховано, що згідно п. 3.1. Договору на постачання теплової енергії від 14.10.2005 р. N 166 у випадку зміни ціни на сировину, матеріали, енергоносії, Виконавець (Теплоелектроцентраль) проводить відповідну зміну цін обумовлених у даному пункті шляхом укладення із замовником відповідної угоди. Не укладення такої угоди не звільняє Замовника (Підприємство) від оплати за спожиту теплову енергію по нових цінах з моменту письмового повідомлення Замовника.

Теплоелектроцентраль 30.12.2005 року на підставі постанови НКРЕ від 30.12.2005 р. N 1272 уклало з ДК “Газ України'' НАК “Нафтогаз України” договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій N 06/05-2364ТЕ-15, виходячи із вартості природного газу в розмірі 257,875 грн. за 1000 куб. м. , яка складається з вартості природного газу в розмірі 206,250 грн., цільової надбавки в розмірі 4,125 грн., вартості транспортування в розмірі 47,500 грн.

На основі погодженої з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” ціни адміністрація Теплоелектроцентралі розробила і 31.12.2005 року погодила нові тарифи на продукцію виробництва Теплоелектроцентралі для відповідача з Івано-Франківською обласною державною адміністрацією.

Про нові тарифи відповідача було повідомлено листом від 10.01.2006 року N 100-3 з проектом Угоди від 31.12.2005 року про внесення змін до договору на постачання теплової енергії від 14.10.2005 р. N 166, тобто позивачем виконано вимоги п. 3.1. договору щодо письмового повідомлення відповідача.

Місцевим господарським судом підставно встановлено, що загальна вартість наданих у березні послуг у березні 2006 року становить 990 465,90 грн., у квітні 2006 року –243 206,06 грн.

За період з 01.03.2006 р. по 30.04.2006 року відповідачу надано послуги по договору на постачання теплової енергії N 166 від 14.10.2005 р. на загальну суму 1 233 671,96 грн. (990 465,90 грн. + 243 203,06 грн.). За вказаний період комунальним підприємством “Водотеплосервіс“за надані послуги сплачено 47 017,44 грн.

Отже, місцевим господарським судом підставно стягнуто заборгованість з відповідача на користь позивача в сумі 1 186 654,52 грн.

Місцевим господарським судом дано повну оцінку обставинам справи та підставно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В порушення вимог ст.ст. 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Львівський апеляційний господарський суд не спростував доводів суду першої інстанції, неправильно застосував закони та інші нормативно-правові акти.

Доводи апеляційного господарського суду щодо неповідомлення відповідача про підстави зміни тарифів і не направлення копій нормативних актів, на основі яких ці тарифи були змінені не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вказаний обов’язок позивача не передбачений ні нормами матеріального права ні умовами договору.

Відтак, скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 179 654,52 грн. є не обґрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року у цій справі підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2006 року - залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль” задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року у справі N 18/182 в частині відмови стягнення 179 654,52 грн. скасувати. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2006 року у справі N 18/182 залишити без змін.