ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 14/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника Жовніра М.Й. та представника
позивача: відповідача – Незамай О.І.
касаційну скаргу Відділу державної служби охорони
при УМВС України в
Івано-Франківській області
на постанову від 12.05.2006
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 14/2
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Відділу державної служби охорони
при УМВС України в
Івано-Франківській області
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Печери”
про стягнення заборгованості в розмірі 6038,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року відділ державної служби охорони при УМВС
України в Івано-Франківській області звернувся з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю “Печери” про стягнення з
відповідача 5816,00 грн. заборгованості за охоронні послуги та
222,52 грн. пені.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
09.02.2006 у справі № 14/2 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ
“Печери” на користь Відділу державної служби охорони при УМВС
України в Івано-Франківській області 6038,52 грн.
заборгованості.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.05.2006, за тією ж справою, вищезазначене рішення скасовано
та прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 12.05.2006, а рішення суду першої
інстанції від 09.02.2006 залишити без змін. Скарга мотивована
тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 65, 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 526, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом
норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 04.07.2005 між сторонами у
справі був укладений договір № 601, згідно з умовами якого
позивач зобов'язався забезпечити цілодобову охорону будівельного
майданчика товариства “Печери”, що знаходиться в с. Глушків,
Городенківського району, Івано-Франківської області.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову
та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний
суд виходив з того, що позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не довів суду тих обставин, на які він
посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а саме не
довів як факту надання ним послуг за договором так і факту
передачі об'єкту під охорону.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, і на ці обставини посилався
позивач обґрунтовуючи свої вимоги, 22.06.2006 між Коломийським
міжрайонним відділенням ВДСО при УМС України в області та
товариством “Печери” був складений акт, із змісту якого
виплива:, що з 08 години цього ж дня Коломийське міжрайонне
відділення ВДСО при УМС України в області виставляє цивільну
охорону на земельну ділянку для розміщення заводу будівельних
матеріалів відповідача. Крім того, з матеріалів справи також
вбачається, що директор відповідача звертався до позивача з
проханням тимчасово зняти пост воєнізованої охорони по охороні
ТзОВ “Печери” з 01.08.2005 у зв'язку із фінансовими труднощами.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, відмовляючи в
позові, апеляційний суд зазначив про те, що позивачем не надано
доказів в підтвердження погодження режиму та порядку роботи
працівників охорони з відповідачем у справі. В той же час, в
матеріалах справи є дані про те, що сторони обумовили суму
договору, виходячи з почасової вартості послуг.
Відповідно до ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи вищезазначені вимоги, твердження апеляційного суду
про те, що надані у цьому ж зв'язку позивачем докази є
неналежними, не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах
справи є наявними документи, із змісту яких випливає, що вони
мають безпосереднє відношення до встановлення повноти фактичних
обставин справи.
В свою чергу суд першої інстанції, який при вирішення справи
дійшов до протилежних висновків і зазначив про задоволення
позову в повному обсязі, стягнувши з відповідача грошову суму
боргу у розмірі 5816,00 грн. та пеню у розмірі 222,52 грн., не
звернув уваги на ту обставину, що позивач фактично вимагав
стягнення грошової суми за послуги, що ним надавались з
22.06.2005 по 31.07.2005 включно, виходячи з розрахунку 7,1 грн.
за одну годину охорони.
Правильність зроблених у цьому зв'язку позивачем нарахувань суд
не перевірив і, стягуючи з відповідача грошову суму боргу у
розмірі 5816,00 грн., розрахунків у постановленому рішенні,
всупереч вимогам ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не навів, як не
навів і розрахунків та правових підстав для стягнення грошової
суми пені у розмірі 222,52 грн.
Наведене дає підстави вважати, що обставини справи були
встановлені судами неповно, а отже прийняті ними по справі
рішення не можна визнати такими, що ґрунтуються на законі.
З огляду на це, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню
з передачею справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, на
підставі наданих, а при необхідності і додатково зібраних
доказів повно встановити фактичні обставини справи та, в
залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 1119-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відділу державної служби охорони при УМВС
України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.05.2006, рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 09.02.2006 у справі № 14/2 скасувати.
Справу передати до господарського суду Івано-Франківської
області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Гончарук П.А.