0440/7303/18 Про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці про усунення порушень законодавства про працю - 11.07.2022 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (колегія суддів: Божко Л.А., Іванов С.М., Дурасова Ю.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень та постанови про накладення штрафу,

У вересні 2018 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень №ДН/1009/964/АВ/П від 07.08.2018 та постанови про накладення штрафу №ДН1009/964/АВ/ТД-ФС/506 від 16.08.2018, якою накладено штраф в розмірі 3 574 080,00 грн

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати їх та залишити в силі рішення суду першої інстанції..

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, в рамках кримінального провадження №42018040000000713 від 13.06.2018, наданого листом слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Заставською В.В. від 13.06.2018 № 2/427 сч (вх. № 8339 від 13.06.2018), відповідачем у період з 27.07.2018 по 30.07.2018 було проведено інспекційне відвідування позивача. В ході проведеного інспекційного відвідування встановлено порушення законодавства про працю: допущення 32 працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим не дотримано вимоги ст. 21 та ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Посилається на пояснення, надані працівниками, та протоколи допиту, отримані в межах кримінального провадження, які свідчать, що позивачем здійснено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у зв`язку з чим на неї покладено відповідальність за порушення, передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді стягнення штрафу у розмірі 781830,00 гривень.

Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2019 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить відмовити в задоволенні.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що листом № 2/427 сч від 13.06.2018 Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомило Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про те, що СУ ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000000713 від 06.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №42017040000000809 01.06.2018 під час проведення санкціонованого судом обшуку складських та офісних приміщень за адресою АДРЕСА_1, яким користується ФОП ОСОБА_1 для зберігання та ведення торгівлі дитячими іграшками, канцелярськими приладдям, дитячим одягом, тощо, установлено та допитано осіб, які працювали на зазначеному підприємстві без офіційного працевлаштування всупереч вимогам чинного законодавства. 07.06.2018 згідно постанови прокурора з кримінального провадження № 42017040000000809 виділено матеріали до кримінального провадження № 42018040000000713 та в зв`язку з вищевикладеним копії протоколів допитів осіб під час проведення обшуку направлені для проведення перевірки та вжиття заходів реагування згідно чинного законодавства України. Додаток: протоколи допитів на 160 аркушах.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.07.2018 по 30.07.2018 посадовою особою відповідача проведено інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, за результатами якого складено акт №1009/964/АВ від 30.07.2018 та встановлено порушення ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України: не укладено трудовий договір з 32 працівниками.

На цей акт позивачем подано зауваження, які розглянуті відповідачем в триденний строк та 07.08.2018 на підставі п. 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (295-2017-п) , складено припис № ДН1009/964/АВ/П, який направлений поштовою кореспонденцію ФОП ОСОБА_1 .

Спірним приписом зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені порушення, а саме, не допускати до роботи працівників без укладення трудових договорів, та в строк до 14.08.2018 проінформувати про виконання вимог припису.

У відповідь на отриманий припис позивачем повідомлено відповідача про те, що інспектором праці не досліджено докази укладення цивільно - правового договору № 01/07 від 02.07.2018 р. між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з надання послуг прибирання, дані взаємовідносини задекларовані, про що свідчить звіт про нарахування єдиного внеску. Інші працівники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, прийняті на роботу в період з 07.06.2018 по 03.07.2018, що підтверджується направленими повідомленнями про прийняття на роботу до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а інші громадяни, внесені до акту інспекційного відвідування та припису, ніколи не працювали у ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, позивачем подано скаргу на припис з вимогою про скасування припису від 07.08.2018 № ДН/1009/964/АВ/П в повному обсязі.

Постановою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1009/964/АВ/ТД-ФС/506 від 16.08.2018 вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 3574080 грн.

Не погодившись із приписом та постановою про накладення штрафу позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на протоколи допиту в рамках кримінального провадження та дійшов висновку про наявність допущеного порушення позивачем щодо неукладення трудових договорів із 34 працівниками.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд встановив, що позивачем укладено трудові договори із 11 працівниками. З ОСОБА_2 укладено цивільно-правову угоду з надання послуг прибирання, а решта працівників працевлаштовані у інших фізичних осіб-підприємців, які здійснюють свою господарську діяльність за тією ж адресою. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановленого порушення та безпідставне винесення припису та постанови про накладення штрафу.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (96-2015-п) (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судами встановлено, що наказами:

- № 1-к від 07.06.2018 р. прийнято ОСОБА_11 з 08.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду менеджера;

- 3-К від 07.06.2018 прийнято ОСОБА_3 з 08.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду менеджера;

- 4-К від 07.06.2018 прийнято ОСОБА_8 з 08.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду оператора комп`ютерного набору;

- 5-К від 07.06.2018 прийнято ОСОБА_12 з 08.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду менеджера;

- 6-К від 11.06.2018 прийнято ОСОБА_10 з 12.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду складальника;

- 7-К від 11.06.2018 прийнято ОСОБА_7 з 12.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду комірника;

- 8-К від 11.06.2018 прийнято ОСОБА_4 з 12.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду комірника;

- 9-К від 11.06.2018 прийнято ОСОБА_5 з 12.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду комірника;

- 10-К від 11.06.2018 прийнято ОСОБА_9 з 12.06.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду комірника;

- 11-К від 03.07.2018 прийнято ОСОБА_6 з 04.07.2018 на постійну роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду комірника;

- 12-К від 12.06.2018 скасовано наказ №6-К від 11.06.2018 "Про прийняття на постійну роботу" ОСОБА_10 з 12.06.2018 р. у зв`язку з заявою ОСОБА_10 від 12.06.2018

Матеріали справи свідчать про те, що позивач повідомляв про прийняття працівників на роботу до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на протоколи допитів свідків, як доказ вчинення порушення, оскільки допити проведені 01.06.2018 в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2018, а перевірка проведена в період з 27.07.2018 по 30.07.2018, відтак станом на її проведення порушення допущені не були.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що громадяни ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які відповідачем зазначені в акті, прийняті на постійну роботу до ФОП ОСОБА_19 .

Також з матеріалів справи встановлено, що громадяни ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_26, ОСОБА_27, які відповідачем зазначені в акті, прийняті на постійну роботу до ФОП ОСОБА_28 .

Судом встановлено, що частини приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, де проводився обшук органом національної поліції та де проведено інспекційне відвідування відповідачем ФОП ОСОБА_1, орендують і інші фізичні особи - підприємці, а саме: ФОП ОСОБА_28 та ФОП ОСОБА_19, що підтверджується договорами оренди нерухомості відповідно № 01/04 від 01.04.2016 та від 01.07.2018, що відповідач при проведенні інспекційного відвідування не дослідив.

Доказів виконання роботи громадянами ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_28 та ОСОБА_32, які були зазначені в акті, у ФОП ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Судом встановлено, що 02.07.2018 між ФОП ОСОБА_1, як замовником та ОСОБА_2, як виконавцем укладено цивільно - правовий договір про надання послуг № 01/07, де виконавець зобов`язався надавати послуги з прибирання орендованого приміщення за адресою АДРЕСА_1 в строк з 02.07.2018 по 31.07.2018 на свій ризик, самостійно організувавши виконання роботи, а замовник зобов`язався забезпечити виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої договором, своєчасно прийняти та оплатити виконану роботу.

31.07.2018 складено та оформлено акт прийому наданих послуг по договору про надання послуг № 01/07.

Колегія суддів зазначає, що цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результата праці.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами положень статей 902- 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами ( КЗпП України (322-08) та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 по справі №0540/5987/18-а.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно додатку до цивільно-правового договору, укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, остання мала: проводити прибирання приміщень, коридорів, сходів, санвузлів, видаляти пил, підмітати і мити стіни, підлоги, стелі, віконні рами, скло, дверні блоки, меблі та килимові покриття, очищати урни, збирати сміття та інше.

В договорі не зазначено, який результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено чіткого та вичерпного переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. З наведеного вбачається, що предметом цього договору є постійний процес праці, а не її кінцевий результат.

Таким чином, робота ОСОБА_2 не є юридично самостійною, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи, вартості виконуваних робіт

Зазначене спростовує висновок суду апеляційної інстанції, про визначення відносин між позивачем та ОСОБА_2 як цивільно-правових.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) та КЗпП України (322-08) , шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем допущено порушення щодо неукладення трудового договору з одним працівником - ОСОБА_2, а тому оскаржуваний припис в цій частині та постанова в частині накладення штрафної санкції в розмірі 30 мінімальних заробітних плат станом на час виявлення порушення в розмірі 111690 грн (30*3723 грн. (мінімальна заробітна плата у 2018 році) є правомірним та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що решта порушень, встановлених при проведенні інспекційного відвідування, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) ) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року скасувати в частині визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу № ДН1009/964/АВ/ТД-ФС/506 від 16 серпня 2018 року на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в частині накладення штрафу в розмірі 111690 грн. та скасування припису про усунення виявлених порушень від 07 серпня 2018 року № ДН/1009/964/АВ/П щодо працевлаштування ОСОБА_2 .