ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 10/277/10/7 (9/45)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Подоляк О.А.
суддів: Ковтонюк Л.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
скаргу України”
на постанову від 20.12.2006 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі N 10/277/10/7 (9/45)
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
(надалі –Компанія)
до ВАТ “Облтеплокомуненерго”
(надалі –Товариство)
про стягнення 500 000 грн.
за участю представників:
від позивача - Мацегорін А.О.
від відповідача - Ковальчук О.О.
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2004 р. Компанія звернулась до суду з позовом про
стягнення з Товариства 500 000 грн. В обґрунтування позову
позивач посилався на неналежне виконання відповідачем
зобов’язань по оплаті природного газу за договором на постачання
природного газу N 4 к. т. від 30.12.1998 р.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
26.03.2004 р., залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 08.06.2004 р., в позові
відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2004 р.
рішення господарського суду Чернігівської області від 26.03.2004
р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.06.2004 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до
господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою Верховного Суду України від 20.01.2005 р. відмовлено у
порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 27.10.2004 р.
За наслідками нового розгляду справи, рішенням господарського
суду Чернігівської області від 03.08.2006 р. (суддя: Пашкіна
С.А.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 500000 грн. боргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.12.2006 р. (судді: Зеленін В.О., Моторний О.А., Рєпіна Л.О.)
рішення господарського суду Чернігівської області від 03.08.2006
р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в
силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
30.12.1998 р. між Чернігівською філією ДК “Торговий Дім “Газ
України” НАК “Нафтогаз України” (постачальник), правонаступником
якого є позивач, та Товариством (покупець) укладено договір на
постачання природного газу N 4 к. т. (надалі –Договір), на
виконання умов якого в 1999 р. постачальник поставив покупцю
природний газ в кількості 147 700 тис. м3. Згідно п. 5.2
Договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами
шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості об'єму
газу, що передається у місяці поставки газу, згідно п. 2.1
Договору до 15 числа поточного місяця (аванс), до 1 числа
наступного за звітним місяця (остаточний розрахунок). В пункті
5.4 Договору сторони передбачили, що при відсутності коштів на
оплату спожитого газу можливі розрахунки векселями
Держказначейства, обласних державних адміністрацій з
дисконтом. Умови калькуляції дисконту оформлюються додатком до
Договору в кожному окремому випадку.
Судами досліджено, що додатковою угодою N 90 до Договору сторони
домовились про погашення відповідачем заборгованості частини
вартості природного газу, поставленого постачальником в 1999 р.,
шляхом передачі переказного векселя N 300131001869 на суму 500
000 грн., емітентом якого є ВАТ “Науково-дослідне медичне
об’єднання “Діалір”. Вказаний вексель було передано позивачу за
актом прийому-передачі.
В подальшому, рішенням Вищого арбітражного суду України від
15.03.2001 р. у справі N 9/3 за позовом першого заступника
прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства
палива та енергетики України та НАК “Нафтогаз України” до ВАТ
“Науково-дослідне медичне об’єднання “Діалір” ряд векселів, в
тому числі і переказний вексель N 300131001869 на суму 500000
грн., було визнано недійсними та такими, що не підлягають
оплаті.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд підставно вказав на
те, що строк позовної давності позивачем не пропущено. З
урахуванням рішення господарського суду міста Києва від
03.10.2001 р. у справі N 9/3 та листа від 15.11.2002 р.
N 27/2-362-5673 НАК “Нафтогаз України”, місцевий господарський
суд надав належну юридичну оцінку тій обставині, що позивачу
принаймні 02.07.2002 р. стало відомо про проведення розрахунку
недійсним (таким, що не підлягає виконанню) векселем
N 300131001869.
Як вбачається з матеріалів справи, в додатковій угоді N 90 до
Договору міститься положення про те, що угода є невід’ємною
частиною Договору. За її умовами передбачалось передати в
рахунок погашення заборгованості індивідуально-визначене майно,
а саме – переказний вексель N 300131001869, емітентом якого є
ВАТ “Науково-дослідне медичне об’єднання “Діалір”, який в
подальшому було визнано судом недійсним.
Відповідно до ст. 222 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана
обставинами, за які боржник не відповідає (стаття 210 цього
Кодексу). В силу ст. 210 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
коли невиконання
або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або
необережністю кредитора, боржник звільняється від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський
суд обґрунтовано виходив з того, що у зв'язку із визнанням судом
недійсним (таким, що не підлягає оплаті) переказного векселя
N 300131001869 на суму 500000 грн., підстави для сплати коштів
за даним векселем відсутні і погашення заборгованості
відповідача у сумі 500000 грн. перед позивачем за спожитий
природний газ у 1999 р. не відбулося, а грошове зобов'язання
відповідача перед позивачем щодо проведення повних розрахунків
на умовах договору N 4 к. т. від 30.12.1998 р. на день звернення
останнього до суду не припинилося. Оскільки відповідач за
спожитий газ своєчасно і повністю не розрахувався, позовні
вимоги підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 161, 162 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 599 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним
належним чином.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд помилково
вказав на відсутність вини відповідача у недійсності векселя, як
на підставу для звільнення його від виконання обов’язку в
натурі.
Колегія суддів вважає, що у Київського апеляційного
господарського суду не було визначених Господарським
процесуальним кодексом України підстав для скасування законного
й обґрунтованого рішення господарського суду Чернігівської
області.
Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 20.12.2006 р. підлягає скасуванню, а
помилково скасоване рішення господарського суду Чернігівської
області від 03.08.2006 р. залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.12.2006 р. у справі N 10/277/10/7 (9/45) скасувати.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.08.2006
р. у даній справі залишити без змін.