ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 4/2079-17/308
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: Грейц К.В. - головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ВАТ “Пиво-безалкогольний комбінат
“Славутич”
на постанову від 01.02.2007
Львівського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Львівської області № 4/2079-17/308
за позовом ВАТ “Пиво-безалкогольний комбінат
“Славутич”
до ПП “Аркада”
про стягнення 303391,98 грн.
за участю представників:
- позивача не з’явились
- відповідача Зданкевича О.З.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.11.2006 у
справі № 4/2079-17/308 (суддя У.Ділай), залишеною без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
01.02.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Кравчук
Н.М., суддів Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), провадження у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич” до Приватного
підприємства “Аркада” про стягнення заборгованості за тару в
сумі 303391,98 грн. припинено з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала та постанова мотивовані тим, що між тими ж сторонами, про
той же предмет і з тих же підстав господарським судом Львівської
області 31.01.2006 вирішено господарський спір у справі №
4/2364-4/198.
Позивач - ВАТ “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич”, не
погоджуючись з ухвалою та постановою у справі, в поданій
касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на
розгляд до господарського суду Львівської області, оскільки
вважає, що судами попередніх інстанцій в порушення п. 2 ч. 1 ст.
80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не враховано, що позов подано до тієї
ж сторони, про той же предмет, але з інших підстав.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, в судовому
засіданні його представник проти її задоволення заперечив.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій
встановлено, що господарським судом Львівської області
31.01.2006 вирішено спір у справі № 4/2364-4/198 і відмовлено у
задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства
“Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич” до Приватного
підприємства “Аркада” про стягнення 581414,40 грн.
заборгованості за неповернену тару (з врахуванням зменшення під
час розгляду справи позовних вимог до 303391,98 грн.) з
посиланням на ненадання позивачем доказів переведення ним
зворотної тари в розряд покупної, затвердженого протоколу по
продажу простроченої заборгованості по зворотній тарі та
повідомлення ним про це відповідача.
27.09.2006 позивач - ВАТ “Пиво-безалкогольний комбінат
“Славутич” звернувся до господарського суду Львівської області з
позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства “Аркада”
303391,98 грн. заборгованості за неповернену тару з тих підстав,
що ним здійснено перевід своєчасно неповерненої відповідачем
зворотної тари в розряд покупної з нарахуванням ПДВ по ціні у
відповідності з затвердженим протоколом по продажу простроченої
заборгованості по зворотній тарі від 13.09.2006, виставлено
рахунок № 18/09 від 18.09.2006 і надано податкову накладну від
15.09.2006, про що відповідача проінформовано листом № 283 від
18.09.2006.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, посилаючись на умови
договору купівлі-продажу № 04/84 від 02.01.2004 між ВАТ
“Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич” та Приватним
підприємством “Аркада”, вимагає оплати 303391,98 грн. вартості
неповерненої відповідачем зворотної тари - 40376 ящиків 0,5
фірм. по заставній ціні 7 грн. на момент відвантаження
продукції, з врахуванням збільшення ціни тари на момент її
продажу до 12 грн. за ящик, що становить 581414,40 грн., та
сплати відповідачем за цю тару суми 282632 грн.
Згідно п. 4.2 договору та додатку № 3 до договору покупець
повертає продавцю зворотну тару в чистому вигляді у встановлені
терміни з моменту відвантаження.
Відповідно до п. 4.8. договору у випадку перевищення допустимого
терміну повернення зворотної тари покупцем згідно умов договору,
продавець залишає за собою право, проінформувавши про це
покупця, здійснити перевід тари в розряд покупної з нарахуванням
ПДВ, по ціні у відповідності з затвердженим протоколом по
продажу простроченої заборгованості по зворотній тарі,
виставивши рахунок покупцю і надавши податкову накладну.
Покупець повинен оплатити рахунок протягом 5 (п'яти) банківських
днів окремим платіжним дорученням з зазначенням призначення
платежу.
В пп. 4.15.1, 4.15.2 пункту 4.15 договору зазначено, що у
випадку зміни заставних цін на зворотну тару продавець
самостійно здійснює її переоцінку, включаючи тару, яка
знаходиться в обороті у покупця. Ціни на продавану і покупну
тару встановлюються продавцем окремими протоколами цін без
погодження з покупцем. Продавець здійснює зміну цін на тару
повідомивши про це покупця за 3 (три) календарні дні.
Отже, умовами договору сторони передбачили право продавця
самостійно як переоцінити тару так і перевести її в розряд
покупної, повідомивши про це покупця і склавши відповідні
протоколи.
Як зазначив позивач, збільшення заставної ціни тари з 7 до 12
грн., що було однією з підстав позову, доведено ним в процесі
розгляду справи № 4/2364-4/198, однак, іншою підставою цього
позову є перевід ним зворотної тари в розряд покупної, адже,
факт, на який посилався позивач, як на підставу своїх вимог, а
саме - перевід тари в розряд покупної - на момент розгляду
справи № 4/2364-4/198 не існував, що зумовило відмову в
задоволенні позовних вимог.
В зв’язку з чим, позивач, проінформувавши відповідача листом №
283 від 18.09.2006, здійснив перевід тари в розряд покупної з
нарахуванням ПДВ, по ціні у відповідності з затвердженим
протоколом по продажу простроченої заборгованості по зворотній
тарі від 13.09.2006, виставив рахунок № 18/09 від 18.09.2006 і
надав податкову накладну від 15.09.2006.
Таким чином, виникли такі підстави позову, тобто, фактичні
обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, які не існували
при розгляді справи № 4/2364-4/198, а виникли після вирішення
судом 31.01.2006 спору і відмови у позові саме через
недоведеність існування цих фактичних обставин, що свідчить про
помилковість застосування судами попередніх інстанцій норми п. 2
ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення
господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за
результатами вирішення по суті господарського спору між тими ж
сторонами, про той же предмет в межах справи № 4/2364-4/198
господарським судом Львівської області в порушення вимог ст. ст.
82, 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
винесено не рішення, а ухвалу.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, 111-16
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.02.2007 у справі № 4/2079-17/308 господарського суду
Львівської області та ухвалу від 03.11.2006 у цій справі
скасувати.
Справу направити на розгляд господарського суду Львівської
області.
Касаційну скаргу ВАТ “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич”
задовольнити.