ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 р.
№ 2-26/9905-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів:
Глос О.I., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Виконавчого комітету Керченської міської ради
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.11.2007 р.
у справі
№2-26/9905-2006
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
прокурора м.Керч в інтересах держави в особі Виконавчого
комітету Керченської міської ради
до
Фонду "Боспор" (добродійний фонд)
третя особа:
Комунальне підприємство з ремонту та експлуатації житлового
фонду
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.09.2006 р. у справі №2-26/9905-2006 (суддя Проніна О.Л.)
позовні вимоги задоволено: зобов'язано Фонд "Боспор" (добродійний
фонд) повернути Виконавчому комітету Керченської міської ради за
актом прийому-передачі нежитлові приміщення загальною площею 83
кв.м, розташовані у м.Керчі по вул.51-ої Армії (Підніжжя Великих
Мітридатських сходів).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Фондом
"Боспор" (добродійний фонд) було подано апеляційну скаргу до
Севастопольського апеляційного господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.11.2007 р. у справі №2-26/9905-2006 (судді: Латинін О.А.,
Антонова I.В., Котлярова О.Л.) апеляційну скаргу Фонду "Боспор"
(добродійний фонд) задоволено: рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 08.09.2006 р. у справі
№2-26/9905-2006 скасовано; у задоволенні позову прокурора м.Керчі
в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Керченської
міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння
відмовлено.
У касаційній скарзі Виконавчий комітет Керченської міської
ради просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №2-26/9905-2006 та
залишити без змін рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 08.09.2006 р. у справі №2-26/9905-2006,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. 17
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь
своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Клопотання відповідача (телеграма від 03.04.2007 р. №1835)
про перенесення розгляду касаційної скарги на пізніший термін у
зв'язку з хворобою представника відповідача задоволенню не
підлягає, оскільки відповідно до ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
перевіряє правильність застосування господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права на підставі встановлених фактичних обставин справи, при
цьому касаційна інстанція не має права збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої
інстанції виходив із того, що термін дії договору оренди
закінчився, оскільки відповідач був в установлений законом строк
повідомлений позивачем про відсутність у орендодавця наміру
пролонгувати договір оренди на новий строк, у зв'язку з чим
відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві (позивачу) об'єкт
оренди.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд апеляційної
інстанції виходив із того, що позивачем не було виконано належним
чином вимоги ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та ч. 4 ст. 284 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
стосовно наявності підстав для
припинення дії договору оренди, оскільки ч. 2 ст. 17 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачено надходження заяви про припинення договору протягом
місяця саме після закінчення строку дії договору, а після
закінчення строку дії договору від орендодавця заяв про його
припинення не надходило.
Однак, зазначені висновки апеляційного господарського суду не
є такими, що грунтуються на правильному застосуванні норм
матеріального права з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що 18.05.2004 р. між
Виконавчим комітетом Керченської міської ради (орендодавець) та
Фондом "Боспор" (добродійним фондом -орендар) було укладено
договір оренди №843, згідно з яким орендодавець передав, а орендар
прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення,
розташовані у м.Керчі по вул.51-ої Армії (Підніжжя Великих
Мітридатських сходів), загальною площею 83 кв.м з терміном дії до
14.04.2005 р. З огляду на відсутність відомостей щодо розірвання
договору оренди суд визнав договір продовженим до 14.04.2006 р.
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи
підтверджено і відповідачем не заперечується, що листом від
17.03.2006 р. №31/101-4/51 Фонд "Боспор" було повідомлено про
припинення договору оренди з 14.04.2006 р. і запропоновано
відповідачу звільнити орендовані приміщення до 17.04.2006 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності
заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору
оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії
договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих
самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку
договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом
одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був
раніше встановлений договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після
закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той
самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти
цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають
бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку
договору.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і
протягом місяця після закінчення цього строку мали місце
заперечення орендодавця щодо продовження терміну дії договору, то
такий договір припиняється.
Враховуючи встановлений господарськими судами і визнаний
відповідачем факт повідомлення орендаря 17.03.2006 р. про
припинення договору оренди з 14.04.2006 р., висновки
господарського суду першої інстанції про зобов'язання орендаря
повернути об'єкт оренди є законними та обгрунтованими, у зв'язку з
чим підстав для скасування рішення господарського суду першої
інстанції у апеляційного господарського суду не було.
Викладене свідчить про неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального права, що відповідно до ст.
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
підставою для скасування постанови апеляційного господарського
суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст.
111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Керченської міської
ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20.11.2007 р. у справі №2-26/9905-2006 задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.11.2007 р. у справі №2-26/9905-2006 скасувати. Рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2006 р. у
справі №2-26/9905-2006 залишити в силі.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна