ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 р.
№ 2-229/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В., Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
не з'явилися;
від відповідача -
не з'явилися;
розглянувши матеріали касаційної скарги
ліквідаційної комісії ТОВ "Мрія"
на ухвалу
Апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2005р.
у справі
№2-229/05 Барського районного суду Вінницької області
за позовом
ОСОБА_1
до
ліквідаційної комісії ТОВ "Мрія"
про
порушення прав засновника
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ліквідаційної комісії ТОВ
"Мрія" в зв'зку з порушенням його прав при відмові виплатити йому
вартість частини майна, належного йому в статутному фонді
підприємства, в зв'язку з виходом зі складу засновників цього
підприємства.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від
01.12.2004 ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав,
що позивач не довів факту виходу із складу засновників ТОВ "Мрія".
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2005
апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена; рішення Барського районного
суду від 01.12.2004 скасовано з направленням справи на новий
розгляд до цього ж суду.
У поданій касаційній скарзі до Верховного Суду України ТОВ
"Мрія" просить скасувати ухвалу апеляційного суду Вінницької
області від 17.01.2005, залишивши в силі рішення Барського
районного суду Вінницької області від 01.12.2004.
Скаржник вважає скасування його апеляційною інстанцією
помилковим з підстав, які викладені в скарзі.
Відповідно до п.6 Прикінцевих положень Закону України "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення
підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів"
( 483-16 ) (483-16)
, справа передана до Вищого господарського суду України
для розгляду в касаційному порядку.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх
встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
Відповідно з Установчим договором (наявний в матеріалах
справи, а.с. 30) ОСОБА_1 є учасником створення ТОВ "Мрія", приймав
участь в формуванні його статутного фонду шляхом внесення до нього
3000 грн., що визначає його частку в розмірі 6%.
Статут цього підприємства зареєстрований рішенням виконавчого
комітету Барської районної ради народних депутатів Вінницької
області № 169 від 30.10.1991.
Порядок виходу учасників із Товариства визначений в п.п.4.14
п.4 Статуту. Відповідно до змісту цієї норми вихід із товариства
здійснюється на підставі заяви учасників, поданої не пізніше ніж
за два місяці (або по рішенню Ради учасників Товариства).
При виході учасника з Товариства йому виплачується вартість
його долі в статутному фонді у відповідності з балансом, складеним
на день виходу.
Отже для повернення учаснику Товариства внесеної ним долі до
статутного фонду визначальним є факт виходу його з Товариства
відповідно до вимог Статуту.
Але досліджуючи цей факт Барський районний суд помилково
прийшов до висновку, що при виході засновників з Товариства слід
керуватись при визначенні терміну попередження при цьому
встановленим ст. 148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
трьохмісячним строком,
а не двомісячним строком, відповідно до вимог Статуту.
Але поза увагою суду залишена та обставина, що встановлений
цією нормою трьохмісячний строк для попередження учасником
товариства свого виходу з нього не є імперативною нормою,
пріоритет при цьому надається умовам Статуту.
Суд також вважав, що сплив строку попередження автоматично не
припиняв членства учасника в товаристві та не породжував для
Товариства
обов'язку щодо повернення його долі в статутному фонді,
вважаючи, що з боку підприємства повинні бути ще якісь дії. Але
цього Статут не передбачає.
Відповідно зі змістом п.п.4.14 п.4 Статуту при виході
учасника з Товариства йому виплачується вартість його долі в
Статутному фонді у відповідності з балансом, складеним на день
виходу (тобто з урахуванням господарської діяльності
підприємства).
Але ця обставина не була предметом дослідження Барського
районного суду.
Зазначене свідчить про обгрунтованість висновку апеляційного
суду Вінницької області щодо неповного дослідження судом першої
інстанції обставин справи; наявності, в зв'язку з цим, правових
підстав для направлення справи на новий розгляд; спростовує
доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2005 - без зміни.
Справу направити до господарського суду Вінницької області
для розгляду по суті.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
С у д д і:
В. Рибак
М. Черкащенко