ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 Справа N 32/84
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши Міністерства оборони України
касаційну скаргу
на ухвалу від 25.12.06 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 32/84
господарського суду м. Києва
за позовом Державного підприємства “Івано-Франківський
ліспромкомбінат Міністерства оборони
України”
до Міністерства оборони України
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: Шутка Я.С., дов.
від відповідача: Ковалець І.М., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22.09.06 господарський суд м. Києва (суддя Хрипун
О.О.) задовольнив частково позов Державного підприємства
“Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони
України” до Міністерства оборони України, стягнувши в з
відповідача на користь позивача 7938900 грн. основного боргу за
укладеними між сторонами договорами на виконання
лісогосподарських робіт, 973,76 грн. державного мита, 67,59 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та
1575,23 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської
експертизи; в частині стягнення 46000 грн. заборгованості по
оплаті лісогосподарських робіт провадження у справі припинив; а
в решті позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач
звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного
господарського суду, який (колегія суддів у складі: Губенко Н.М.
–головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) ухвалою від 25.12.06
вказану скаргу повернув скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з ненаданням доказів сплати
державного мита у встановленому розмірі.
Ухвалою від 05.03.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження з перегляду ухвали суду апеляційної
інстанції за касаційною скаргою відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і
повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не
додано документів, що підтверджують сплату державного мита у
встановлених порядку і розмірі. Додання таких доказів до
апеляційної скарги передбачено ч. 3 ст. 94 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про
оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду за
вимогами ст. 45 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оплачуються державним
митом, крім випадків, встановлених законодавством. Згідно з ч. 1
ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито сплачується чи
стягується в доход державного бюджету України в порядку і
розмірі, встановлених законодавством України.
Розміри ставок державного мита із заяв, що подаються до
господарських судів, встановлені ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
. Зокрема, відповідно до п. (г) цієї
норми з апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови,
а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами,
сплачується 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви,
для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового
характеру –50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір
стосовно стягнення заборгованості за договорами на виконання
лісогосподарських робіт, тобто спір майнового характеру.
Згідно з п. (а) ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”
( 7-93 ) (7-93)
із заяв майнового характеру, що подаються до
господарських судів, сплачується 1 відсоток ціни позову, але не
менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на те, що відповідачем до апеляційної інстанції
оскаржено рішення, за яким з нього на користь позивача підлягає
стягненню 7941516,58 грн., розмір належного до сплати при подачі
апеляційної скарги державного мита слід обчислювати, виходячи з
цієї суми.
Враховуючи встановлені вищевказаною нормою обмеження щодо
максимального розміру державного мита, відповідач, звертаючись з
касаційною скаргою повинен був сплатити державне мито в сумі
12750 грн.
Отже, встановивши обставини сплати відповідачем згідно з
платіжним дорученням б/н від 26.10.06 державного мита в розмірі
лише 850 грн., суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку щодо повернення апеляційної скарги у зв'язку з
ненаданням доказів сплати державного мита у встановленому
розмірі.
Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач заперечує проти
висновку суду апеляційної інстанції щодо недоплати ним
державного мита, посилаючись на визначення ним при зверненні з
апеляційною скаргою суми державного мита в розмірі 50% від суми
державного мита, яку було сплачено позивачем при подачі позовної
заяви – 1700 грн.
Проте такі доводи відповідача підлягають відхиленню як такі, що
не відповідають вимогам п.п. (а), (г) ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки право на звернення з
апеляційною скаргою виникає після прийняття судового рішення і
підлягає реалізації у порядку, передбаченому законом чинним на
момент подачі цієї скарги. І обов’язок платників державного мита
виконувати вимоги вказаного Декрету не залежить від обставин
сплати ними або іншими учасниками судового процесу державного
мита за попередніми ставками, які були чинними при поданні
позовних заяв.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини
першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати
апеляційне скаргу, а прокурор внести апеляційне подання у
загальному порядку.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для
скасування ухвали суду апеляційної інстанції та задоволення
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.12.06
у справі N 32/84 залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.