ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 р.
№ 8/298
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г., -головуючого
Катеринчук Л.Й., (доповідач у справі)
Панової I.Ю.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
06.09.2006
у справі господарського суду
№ 8/298 Полтавської області
за заявою
Прокурора м. Кременчук в інтересах держави в особі
Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції
до
Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук
про
визнання банкрутом
Ліквідатор
ОСОБА_2
в судовому засіданні взяли участь представники :
від Генеральної прокуратури України
Громадський С.О. (посв. №76 від 10.02.2005)
від Кременчуцької ОДПI
не з'явились
від боржника
ОСОБА_1 (пасп.IНФОРМАЦIЯ_1)
від ліквідатора
не з'явились
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2004 року прокурор міста Кременчук в інтересах
держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової
інспекції звернувся до господарського суду Полтавської області із
заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємця
ОСОБА_1.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від
12.10.2004 (суддя Плеханова Л.Б.), керуючись ст. 52 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, порушено провадження у справі № 8/298 про
банкрутство.
Постановою господарського суду Полтавської області від
11.11.2004 (суддя Плеханова Л.Б.) приватного підприємця ОСОБА_1
визнано банкрутом відповідно до ст. 52 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, відкрито ліквідаційну процедуру,
ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
(ліцензія НОМЕР_1).
В травні 2005 року боржник звернувся до господарського суду з
клопотанням, в якому просив зупинити процедуру ліквідації банкрута
строком на 2 місяці, що необхідні для узгодження питання щодо
мирової угоди з кредитором.
10 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду
із заявою, в якій просив припинити провадження у справі про
банкрутство № 8/298, відкликати матеріали по справі №8/298 з
Агентства з питань банкрутства, зупинити процедуру продажу майна
на аукціоні у зв'язку з виконанням зобов'язання перед кредитором.
Також до господарського суду 10.03.2006 від ОСОБА_1 надійшла
заява, в якій він просив припинити провадження у справі про
банкрутство та виключити зі складу ліквідаційної маси власне майно
(1/3 частину квартири АДРЕСА_1).
23 березня 2006 року до господарського суду надійшло
клопотання від ліквідатора ОСОБА_2, в якому він просив продовжити
строк ліквідаційної процедури на 6 місяців до 11.05.2006,
скасувати арешт майна боржника -1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
В квітні 2006 року боржник подав до господарського суду
скаргу на дії арбітражного керуючого ОСОБА_2. У скарзі він просив
зобов'язати арбітражного керуючого надати для ознайомлення
протокол аукціону, що проводився 10.03.2006 року в місті Полтава
щодо реалізації майна боржника та надати звіт про проведення
ліквідаційної процедури.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від
20.06.2006 (суддя Паламарчук В.В.) провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, арбітражний керуючий
ОСОБА_2 подав до Київського міжобласного апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати
зазначену ухвалу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.09.2006 (головуючий Яковлєв М.Л.
(доповідач у справі), судді Міщенко П.К., Рудченко С.Г.)
апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2. задоволено,
ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.06.2006
скасовано.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, приватний
підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену
постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 7 ст. 40
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом"(далі ( 2343-12 ) (2343-12)
Закону), п. 1-1 ч. 1 ст.
80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної
інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 40 Закону
господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство,
якщо: боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.
За приписами частини 2 статті 40 Закону провадження у справах
про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених
пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї статті, на всіх стадіях
провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після
визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3,
4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку,
передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.
Відповідно до частини 8 пункту 1 статті 23 Закону вимоги за
зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час
проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в
межах ліквідаційної процедури.
Згідно пункту "г"пункту 1 частини 1 статті 31 Закону у першу
чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі
про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної
комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати
заявника на публікацію оголошення про порушення справи про
банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах
інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на
публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження
у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди
недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і
збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на
проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням
господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці
арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.
За приписами пункту 7 статті 48 Закону постанова
господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом
та виконавчий лист про звернення стягнення на майно
громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для
здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно
громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до
складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
У разі необхідності постійного управління нерухомим майном
або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного
банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора
та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна
громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця,
визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій
формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та
використовуються за рішенням господарського суду, який визнав
громадянина-підприємця банкрутом.
Відповідно до пункту 12 статті 3-1 Закону оплата послуг
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень
встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом
кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не
встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних
плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника
боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед
порушенням провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом
апеляційної інстанції, постановою господарського суду Полтавської
області від 11.11.2004 приватного підприємця ОСОБА_1 визнано
банкрутом відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута
призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.
Заява щодо припинення провадження у справі про банкрутство у
зв'язку з виконанням зобов'язання перед кредитором була подана
боржником 10.03.2006 року.
Провадження у справі про банкрутство припинено ухвалою
господарського суду Полтавської області від 20.06.2006 (суддя
Паламарчук В.В.) на стадії ліквідаційної процедури. Однак, судом
першої інстанції не було дано жодної оцінки наявним у матеріалах
справи доказам про наявність грошових вимог першої черги, які
необхідно задовольняти на стадії ліквідаційної процедури .
Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що
відповідно до актів від 24.11.2005 та 20.01.2006 виконано
інформаційні послуги по розміщенню оголошення у газеті "Село
Полтавське"на суму 204 грн., та на суму 132 грн. відповідно,
згідно із договором НОМЕР_1 та актом прийому-передачі наданих
послуг з оцінки майна було оцінено майно банкрута на що витрачено
350 грн.
Апеляційним судом встановлено існування заборгованості по
оплаті послуг розпорядника майна та ліквідатора за період з
11.11.2004 року по 01.06.2006 року, які належать до першої черги
задоволення вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури та
про необхідність затвердження судом витрат ліквідатора та витрат
на оплату послуг ліквідатора до моменту припинення провадження у
справі.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про
передчасність припинення провадження у справі та необхідність
скасування ухвали господарського суду Полтавської області від
20.06.2006.
Виходячи з викладеного доводи скаржника є необгрунтованими.
З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції
згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, погоджується з висновками суду
апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування
постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 06.09.2006 у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити
без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.09.2006 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
I. Панова