ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 Справа N 4/3422-15/307
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому спільного підприємства “Українська
засіданні в фінансова лізингова компанія”
м. Києві касаційну
скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 04.10.2005 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
спільного підприємства “Українська
фінансова лізингова компанія”
до Львівської державної залізниці
про стягнення пені, інфляційних сум і 3% річних,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Львівської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 252 624,17 грн., пені в сумі 46
722,08 грн., інфляційних сум 47 668,41 грн. і 3% річних у сумі
31 089,56 грн. у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за
договором підряду N 19/13-12-99/365 юр-л-08 від 13.12.1999 року
з оплати за виконані роботи.
Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених вимог
щодо заборгованості та просив стягнути її в сумі 142 624,17 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Львівської області від 21.10.2003
року (суддя Костів Т.) позов задоволено частково та стягнуто з
відповідача на користь позивача основний борг у сумі 142 624,17
грн., а в решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30.01.2004 року (судді Дух Я.В., Юркевич М.В., Бонк Т.Б.)
зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2004
року зазначені судові рішення в частині позову про стягнення
пені, інфляційних сум і 3% річних скасовано з передачею справи у
цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті
постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2005
року (суддя Манюк П.) позов задоволено та стягнуто з відповідача
на користь позивача 3% річних у сумі 31 761,17 грн., інфляційні
суми 49 934,94 грн. і пеню в сумі 50 679,59 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
04.10.2005 року (судді Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна М.І.)
зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським
судом порушено норми матеріального та процесуального права, і
тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що суддя, який брав участь в
розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у
разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.
Водночас, постанову суду апеляційної інстанції від 04.10.2005
року прийнято за наслідками нового розгляду справи за участю
судді Юркевича М.В., який брав участь в прийнятті постанови
Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2004 року
в даній справі, яку в частині позову про стягнення пені,
інфляційних сум і 3% річних було скасовано постановою Вищого
господарського суду України від 26.05.2004 року, на що не
звернув уваги апеляційний господарський суд.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм
процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо справу розглянуто судом у незаконному
складі колегії суддів.
Отже, справу розглянуто судом у незаконному складі колегії
суддів.
За таких обставин, постанова апеляційного суду є незаконною, і
підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
спільного підприємства “Українська фінансова лізингова компанія”
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
04.10.2005 року скасувати, і справу N 4/3422-15/307 передати на
новий розгляд до цього ж апеляційного господарського суду в
іншому складі суду.