ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 
 
                            ПОСТАНОВА 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 
 
 
     04 квітня 2007 р. 
 
     № 2-22/9860-2006 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:
 
     Божок В.С.- головуючого,
 
     Коробенко Г.П., Рогач Л.I.
 
     розглянувши матеріали касаційної скарги
 
     Товариства з обмеженою  відповідальністю  "Виробничо-сервісна
фірма "Крим-автодізель-2000"
 
     на постанову
 
     Севастопольського  апеляційного   господарського   суду   від
12.12.2006.
 
     у справі
 
     господарського суду Автономної Республіки Крим
 
     за позовом
 
     Товариства з обмеженою  відповідальністю  "Виробничо-сервісна
фірма "Крим-автодізель-2000"
 
     до
 
     Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
 
     та за зустрічним позовом
 
     Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
 
     до
 
     Товариства з обмеженою  відповідальністю  "Виробничо-сервісна
фірма "Крим-автодізель-2000"
 
     про
 
     визнання  недійсною  додаткової  угоди  до  договору  та   за
зустрічним позовом про визнання дійсними  договору  та  додаткової
угоди
 
     в судовому засіданні взяли участь представники:
 
     від позивача:
 
     Молчан О.С.дов. від 02.04.2007.
 
     від відповідача:
 
     ОСОБА_2-дов. від 15.03.2007.
 
                            ВСТАНОВИВ:
     Рішенням  від  19.10.2006  господарського   суду   Автономної
Республіки  Крим  у  задоволенні  первісного  позову   відмовлено,
зустрічний позов задоволено частково.
     Визнано  дійсною  додаткову  угоду  до  договору  оперативної
оренди НОМЕР_1, укладену 01.11.2004 ТОВ "Виробничо-сервісна  фірма
"Крим-автодізель-сервіс-2000" та СПД ОСОБА_1.
     В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено.
     Постановою  від  12.12.2006  Севастопольського   апеляційного
господарського суду рішення  від  19.10.2006  господарського  суду
Автономної Республіки Крим залишено без змін.
     Постанова  мотивована  тим,  що   відповідно   до   ст.   793
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         договір  найму  будівлі  або
іншої капітальної споруди 
( їх окремої частини)
укладається у письмовій формі, строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно  ст.794 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року підлягає державній реєстрації.
     Не погоджуючись  з судовими рішеннями ТОВ "Виробничо-сервісна
фірма "Крим-автодізель-2000" звернулось до  Вищого  господарського
суду  України  з  касаційною  скаргою  і  просить  їх   скасувати,
посилаючись на те,  що  судами  порушені  норми  матеріального  та
процесуального   права,   зокрема,   ст.13   Конституції   України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,  ч.3   ст.283   Господарського   кодексу   України
( 436-15 ) (436-15)
        , ч.1 ст.125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
        , ч.1
ст. 796, ч.1 ст.220, ст.210 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .
     Колегія суддів, приймаючи до уваги межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та  процесуального
права  при  винесенні  оспорюваного   судового   акта,   знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
     Господарським  судом  встановлено,  що   сторони   у   справі
07.05.2004 уклали договір оперативної оренди № 1, за умовами якого
ТОВ ВСФ "Кримавтодізель-2000" передано  у  користування  нежитлове
приміщення, розташоване АДРЕСА_1, терміном до 31.12.2004.
     Оскільки термін дії договору не перевищував одного  року,  то
відповідно до ст.793,794 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         він
не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
     01.11.2004 сторонами укладена додаткова угода,  якою  сторони
домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2005.
     Враховуючи,  що  додаткова  угода  від  01.11.2004   укладена
більше  чим  на  один  рік,  то  вона,   підлягала   обов'язковому
нотаріальному посвідченню і державній реєстрації  у  відповідності
зі ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .
     За нормами ст.220 Цивільного кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  у
разі  недодержання  сторонами  вимоги   закону   про   нотаріальне
посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
     Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,  що
підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося   повне   або
часткове виконання договору, але  одна  із  сторін  ухилилася  від
нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не
вимагається.
     Таким чином,  при  вирішенні  питання  відповідності  спірної
додаткової
     угоди чинному законодавству суд встановлює факт  домовленості
сторін щодо істотних умов договору та з'ясовує  чи  були  частково
або повністю виконанні умови договору  сторонами  та  встан  овлює
факт ухилення  однієї  із  сторін  від  нотаріального  посвідчення
такого договору.
     Господарський суд також встановив, що  сторони  дійшли  згоди
щодо усіх істотних умов договору,  які  обов'язкові  до  договорів
оренди 
( склад і вартість майна, строк дії договору, орендна плата та інші)
.
     Договір оперативної оренди  НОМЕР_1  і  додаткова  угода  від
01.11.2004   виконувались   сторонами.   Відповідач   за    період
травень -грудень 2004 року сплачував орендну  плату  за  договором
оренди, зокрема, і за ціною, встановленою додатковою угодою.
     Факт  часткового  виконання  договору  і   додаткової   угоди
встановлений  також  постановою   Севастопольського   апеляційного
господарського суду від 21.12.2006 у справі № 2-22/7390-2006.
     Під  ухилянням   від   нотаріального   посвідчення   договору
принагідно розуміти як активну протидію так  і  пасивне  небажання
вчинити таку дію.
     Згідно статтей 32,34  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський  суд  у  визначеному  законом  порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких  грунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також  інші  обставини,  які  мають
значення для правильного вирішення господарського спору.  Ці  дані
встановлюються такими засобами: письмовими  і  речовими  доказами,
висновками судових експертів, поясненнями представників сторін  та
інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
     Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні
бути  підтверджені  певними  засобами   доказування,   не   можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
     Як  встановлено  господарським  судом,  підприємцем   ОСОБА_1
здійснювались заходи, які спрямовані  на  нотаріальне  посвідчення
договору (листи від 06.12.2004, 21.02.2005, 14.04.2005) .
     Тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив  зустрічний
позов про визнання дійсною   додаткову  угоду  від  01.11.2004  до
договору  оперативної оренди НОМЕР_1.
     Господарським  судом  правомірно  відмовлено  у   задоволенні
зустрічного  позову  про  визнання  дійсним  договору  оперативної
оренди НОМЕР_1  на  підставі  ст.220  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
        , оскільки цей договір укладений  на строк менш 1 року і
в  силу  ст.ст.793,794  цього  кодексу  не  вимагав  нотаріального
посвідчення і державної реєстрації.
     Посилання  позивача  за  первинним  позовом  на  ч.3   ст.283
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
         колегією суддів не  може
бути  прийнято  до  уваги,   оскільки   вказана   норма   підлягає
застосуванню тільки у випадках, якщо об'єктом оренди є державні та
комунальні підприємства або їх структурні  підрозділи  як  цілісні
майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом
виробництва продукції (робіт, послуг). Об'єктом спірного  договору
оренди є не державне або комунальне майно, тому, вказана норма  не
може застосовуватись до даних правовідносин.
     Також не може бути прийнято до уваги  посилання  позивача  на
статтю 125 Земельного кодексу України  ( 2768-14 ) (2768-14)
        ,  оскільки,  ця
стаття встановлює зв'язок між виникненням права власності і  права
користування  земельною  ділянкою  та  отриманням  власником   або
користувачем документа, який посвідчує таке право. До того ж, дана
стаття міститься у розділі "набуття і реалізація права на землю".
     Зважаючи   на   викладене,   колегія   суддів   вважає,    що 
Севастопольським апеляційним господарським  судом  дана  правильна
юридична  оцінка  обставинам  справи,  тому  постанова  відповідає 
чинному законодавству України та обставинам справи і  підстав  для
її  скасування  немає.
     На підставі  викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст.111-11   Господарського    процесуального    кодексу    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
                           ПОСТАНОВИВ :
     В задоволенні касаційної скарги відмовити.
     Постанову  від  12.12.2006   Севастопольського   апеляційного
господарського суду зі справи № 2-22/9860-06 залишити без змін.
     Головуючий  В.С. Божок
     Судді  Г.П.Коробенко 
     Л.I.Рогач