2-11/7709-2006 Про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов’язаннь за договором - Текст документа

У березні 2006 р. Державне підприємство “Державна морська лоцманська служба” (далі – Служба) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просила стягнути з Державного підприємства “Керченський морський торговельний порт” (далі –Порт) заборгованість у розмірі 95 493,39 доларів США, пеню у розмірі 2 316,12 доларів США, усього –97 809,51 доларів США.

Позовні вимоги Служба обґрунтовувала тим, що Порт неналежним чином виконує зобов’язання за договором N 05/06-КФ від 22.12.2005 р (далі – Договір N 05/06-КФ), укладеним між ними, у зв’язку з чим має заборгованість за надані згідно вказаного договору послуги у розмірі 95 493,39 доларів США, яка підлягає стягненню з урахуванням пені, розмір якої складає 2 316,12 доларів США, на підставі норм ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) .

У ході судового розгляду Служба заявами неодноразово уточнювала позовні вимоги.

Останньою заявою (т. 7, а. с. 105) Служба просила господарський суд Автономної Республіки Крим стягнути з Порта заборгованість у розмірі 42 487,89 доларів США та пеню у розмірі 3 920,96 доларів США, а усього –46 408,85 доларів США. Уточнені позовні заяви Служба мотивувала тим, що Порт частково погасив суму боргу, заявлену до стягнення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 р. (суддя Цикуренко А.С.) у задоволенні позовних вимог Служби відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Договір N 05/06-КФ є правочином, який вчинено Портом не від свого імені, а від імені особи, яку він представляє, а тому цей правочин створює, змінює, припиняє права та обов’язки саме у особи, яку він представляє, яка у даній справі є нерезидентом та знаходиться за межами митної території України, у зв’язку з чим, виходячи з законодавства України та Конвенції ООН з морського права, вказана особа не повинна сплачувати податок на додану вартість.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. (колегія суддів: Плут В.М., Сотула В.В., Горошко Н.П. ) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 р. скасовано, а позовні вимоги Служби задоволено частково: з Порта стягнуто 36 024,71 доларів США заборгованості та 3 920,96 доларів США пені. В іншій частині провадження у справі припинено на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України (1798-12) у зв’язку з відсутністю предмету спору. Постанова мотивована тим, що Служба та Порт при укладенні Договору N 05/06-КФ врегулювали свої відносини на власний розсуд, зокрема, Служба взяла на себе зобов’язання за заявками Порта надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги служб регулювання руху суден, а Порт –прийняти та оплатити надані послуги, тобто вказаний договір було укладено Портом від свого імені, а тому, виходячи з норм ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , враховуючи податкове законодавство України, Порт має заборгованість перед Службою, яка підлягає стягненню.

Порт звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та поясненнями до неї), у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі (з урахуванням пояснень до неї), Порт обґрунтовує тим, що господарський суд другої інстанції при вирішенні спору дійшов до помилкових висновків, неправильно застосував ст. 1, 13, 101, 116, 117, 118 КТМ України, не застосував ст. ст. 610, 614 ЦК України (435-15) , ст. ст. 2, 17, 18, 24 26, 27 Конвенції ООН з морського права, порушив ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Служба скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Порта, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. – без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Служба обґрунтовує тим, що при прийнятті вказаної постанови господарський суд апеляційної інстанції з’ясував фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, надав їм правильну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального права.

Приватне підприємство “ФАМ Балкерс” (далі – Підприємство) та Приватне підприємство “Морське агентство “ФАМ” (далі –Агентство) скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та надіслали до Вищого господарського суду України відзиви (пояснення) на касаційну скаргу Порта, у яких просять її задовольнити, скасувавши постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. і залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 р. Вимоги, викладені у відзивах (поясненнях), Підприємство та Агентство обґрунтовують тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до ст. ст. 5 та 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , а постанова апеляційного господарського суду базується на помилкових висновках.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Порта підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Портом та Підприємством укладена субагентська угода N 194/пф/02 від 20.05.2002 р., згідно умов якої Порт виступає субагентом, на якого покладено, зокрема, виконання представницьких послуг від імені Агента, Судновласника перед офіційною портовою і іншою адміністрацією, установами і комерційними підприємствами та підтримка необхідних контактів з ними;

– між Портом та Агентством укладена субагентська угода N 205/пф/03 від 10.07.2003 р., згідно умов якої Порт виступає субагентом, на якого покладено, зокрема, виконання представницьких послуг від імені Агента, Судновласника перед офіційною портовою і іншою адміністрацією, установами і комерційними підприємствами та підтримка необхідних контактів з ними.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:

– відповідно до п. 1.1 Договору N 05/06-КФ Служба зобов’язується за заявками Порта (Агента) надавати послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден, а Порт (Агент) зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги. Споживачем послуг Служби є “Судновласник” (судновласник, оператор, фрахтувальник, вантажоодержувач, вантажовідправник або інший платник зборів, за дорученням якого діє Порт (Агент)). Агент

–Порт діє від імені та за дорученням “Судновласника”;

– відповідно до п. 2.1.1 Договору N 05/06-КФ ДП Служба зобов’язується за заявками Порта (Агента) у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, обов’язкових постанов тощо своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги служби регулювання руху суден, забезпечувати безаварійний прохід суден в Керч-Єнікальському каналі, на підхідних каналах до портів м. Керч, швартування і перешвартування суден, поставлення суден на якір або бочку і знімання з них.

Відповідно до ст. 243 ЦК України (435-15) комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Згідно з частинами першою – третьою ст. 295 ГК України (436-15) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що за правовою природою Договір N 05/06-КФ є комерційним представництвом.

Також з матеріалів справи вбачається, що Служба на підставі Договору N 05/06-КФ надавала послуги щодо іноземних судів, на яких перевозився (переміщався) виключно транзитний вантаж, а агентами цих судів виступали Агентство та Підприємство, які діяли через субагента –Порт.

Відповідно до частини п’ятої ст. 1 Закону України “Про транзит вантажів” (1172-14) транзитні послуги (роботи) –це безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Згідно частини шостої ст. 1 Закону України “Про транзит вантажів” (1172-14) учасники транзиту –це вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Таким чином, оскільки Порт, Агентство та Підприємство відносяться до учасників транзиту, а надані Службою послуги сприяли переміщенню зазначеного вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані послуги з лоцманського проведення та служб регулювання руху суден є такими, що були безпосередньо пов’язані з транзитним вантажем.

Частина третя пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) встановлює, що операції з поставки послуг платником податку, пов’язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 цього закону.

П. 5.15 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) визначає, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що послуги з лоцманського проведення та служб регулювання руху суден, яки були надані Службою, у даному випадку є такими, що безпосередньо пов’язані з транзитом вантажів та пов’язаними з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%.

Тобто, нарахування Службою податку на додану вартість (стягнення якого (та нарахованої на нього пені) є предметом даного спору) за надані послуги лоцманського проведення та служб регулювання руху суден суперечить вимогам Законів України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) та “Про транзит вантажів” (1172-14) .

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. підлягає скасуванню як така, що не відповідає нормам Закону України “Про транзит вантажів” (1172-14) та Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Між тим, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 р. підлягає залишенню в силі з підстав, наведених у даній постанові Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства “Керченський морський торговельний порт” задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. у справі N 2-11/7709-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 р. у вказаній справі залишити в силі.

Стягнути з Державного підприємства “Державна морська лоцманська служба” (код ЄДРПОУ 33969212) на користь Державного підприємства “Керченський морський торговельний порт” (код ЄДРПОУ 01125554) державне мито у розмірі 199,73 долара США.