ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 р.
№ 36/44
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов В. Цвігун
за участю представників:
відповідачів
Григорчук В.I. -(дор. № 671 від 29.12.2006) Кальний
О.В. -(дор. № 8930 від 12.12.2006)
розглянув касаційні скарги
Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва Фонду державного майна України
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого
2007 року
у справі
№ 36/44 господарського суду м. Києва
за позовом
ТОВ "Автосвіт "Гран Прі"
до
Фонду державного майна України Державного комітету України з
питань регуляторної політики та підприємництва
про
зобов'язання (спонукання) укласти договір оренди нерухомого
майна
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2006 (суддя:
Т.Трофименко) позовні вимоги задоволені частково, Фонд державного
майна України зобов'язано укласти з ТОВ "Автосвіт "Гран Прі"
договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого у м.
Києві по вул. Арсенальній 9/11 загальною площею 147, 8 кв.м. та
майданчика (стоянка авто) площею 60 кв.м. на прилеглій території
по цій же адресі.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що Фонд державного
майна не обгрунтував відмову в укладені договору оренди на
підставі п. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Що стосується підписання акту прийому-передачі нерухомого
майна, то цей акт Державний комітет України з питань регуляторної
політики має право підписати після укладення договору оренди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.02.2007 (судді: В.Андрієнко, М.Малетич, В.Студенець) рішення
господарського суду залишено без змін, оскільки Державний комітет
з питань регуляторної політики 26.01.2005 повідомив Фонд
державного майна України про відсутність заперечень щодо
можливості оренди спірного нерухомого майна.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та
Фонд державного майна України просять рішення та апеляційну
постанову у справі скасувати, в задоволені позовних вимог
відмовити, оскільки передача земельної ділянки в оренду повинно
відбуватися з урахуванням вимог частини першої ст. 60 Закону
України "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, згідно
частини другої ст.ст. 4, 5 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
не можуть бути об'єктами оренди,
зокрема об'єкти, які не підлягають приватизації, в тому числі не
можуть бути предметом оренди майно органів виконавчої влади,
термін дії договір оренди закінчився 31.12.2005.
Касатор зазначає, що клопотання про огляд стоянки авто судом
розглянуто не було, процесуальний документ з цього приводу не
приймався.
Позивач направив касаційній інстанції клопотання про
відкладення розгляду касаційних скарг у справі з підстав
неможливості забезпечити участь свого представника, що обмежить
його права, а також з огляду на необхідність ознайомлення з
уточненнями відповідачів до касаційної скарги, з якими позивач не
ознайомлений.
Вищий господарський суд клопотання про відкладення розгляду
касаційних скарг у справі відхиляє з таких підстав.
Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є
неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з
врахуванням, зокрема, підстав, наведених в ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Зазначені підстави оцінюються судом з метою
реалізації передбаченого процесуальним законом права на
відкладення справи з метою забезпечення її розгляду та вирішення
спору у відповідності з законом.
З врахуванням приписів ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо меж
перегляду справи в касаційній інстанції, суд не вбачає у наведених
заявником обставинах об'єктивної перешкоди для касаційного
перегляду судового рішення у справі.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційних скарг та
вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Згідно договору оренди від 04.2003, укладеного між ТОВ
"Автосвіт "Гран Прі" та інститутом "Південдніпробуд" із строком
дії до 31.12.2005, предметом договору оренди є нежитлові
приміщення та гараж площею 17, 1 кв.м. з прилеглою площею двору.
Розмір земельної ділянки, яка передається в оренду, у
договорі оренди не визначено, судами не встановлено чи відноситься
земельна ділянка до комунальної або державної власності, як це
передбачено ст. 78 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, не
встановлено чи віднесена спірна земельна ділянка площею 60 кв.м.
до прибудинкової території, не встановлено суб'єкта права
власності на земельну ділянку згідно ст. 80 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Згідно ст. 39 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
використання земель здійснюється згідно з планом землеустрою,
визначенням на місцевості меж земельної ділянки, в тому числі
прибудинкової території, місцезнаходженням земельної ділянки з
визначеними відносно неї правами, судами попередніх інстанцій не
враховано, що орендодавцями земельної ділянки відповідно до ст. 93
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
є власники або уповноважені
ними особи.
Відносини пов'язані з орендою землі регулюються відповідним
законом.
Касаційна інстанція зазначає, що згідно ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
сторони мають право заявляти клопотання, давати усні
та письмові пояснення суду.
Між тим, за результатами розгляду клопотання процесуальний
документ щодо його відхилення або задоволення не виносився, що є
підставою для скасування рішення суду згідно з частиною першою ст.
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційна інстанція констатує, що згідно з частиною першою
ст. 4 Закону України "Про оренду державного майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
визначено, що об'єктом оренди є цілісні майнові комплекси
підприємств, їх структурних підрозділів.
У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного
підрозділу складається розподільчий баланс.
Обставини, пов'язані із зазначеним не досліджені, що свідчить
про неповноту встановлення цих та вищезазначених обставин справи.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.02.2007 та рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2006
у справі № 36/44 господарського суду м. Києва скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун