ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 р.
№ 21/341
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Донецькобленерго", м. Донецьк,
на рішення господарського суду Донецької області від
27.11.2006
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.01.2007
зі справи № 21/341
за позовом Донецького обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України (далі -Відділення), м. Донецьк,
до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
(далі -Товариство)
про стягнення 2 000 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Бахарєвої О.В., Чухлєбова С.О.,
відповідача - Заматова Р.В.,
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом про стягнення з Товариства 1 000 грн. штрафу за
вчинення порушення законодавства про захист економічної
конкуренції та 1 000 грн. пені за прострочення сплати штрафу за
період з 09.10.2005 по 25.09.2006.
Рішенням названого суду від 27.11.2006 (суддя Матюхін В.I.),
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 23.01.2007 (колегія суддів у складі:
Калантай М.В. -головуючий суддя, судді Волков Р.В., Запорощенко
М.Д.), позов задоволено.
Прийняті судові рішення мотивовано необхідністю задоволення
позову на підставі чинного рішення адміністративної колегії
Відділення від 27.07.2005 № 42 "Про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції та накладання штрафу".
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх
прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права
та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому
зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення
зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії
чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,
коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи
законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу юрисдикція
адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори,
крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового
вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України від 11.01.2001
№ 2210-III "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
(далі -Закон № 2210) встановлено, що рішення органів
Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського
суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та
має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Таку
ж правову позицію викладено в інформаційному листі Верховного Суду
України від 26.12.2005 № 3.2-2005.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- рішенням адміністративної колегії Відділення від 27.07.2005
№ 42 зі справи 01-26-13/2005 "Про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції та накладання штрафу" відповідно до
абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210 ( 2210-14 ) (2210-14)
на відповідача за вчинення порушення законодавства про захист
економічної конкуренції накладено 1 000 грн. штрафу та зобов'язано
Товариство припинити порушення законодавства про захист
економічної конкуренції (а.с. 7,8);
- листом від 01.08.2005 № 01-38/3630 копію зазначеного
рішення направлено відповідачу для виконання (а.с. 9);
- відповідач цю копію отримав 08.08.2005, що підтверджується
повідомленням про вручення № 1619520 (а.с. 11);
- рішення адміністративної колегії Відділення від 27.07.2005
№ 42 у судовому порядку не оскаржувалося і не скасовувалося;
- Товариство штраф за порушенням законодавства про захист
економічної конкуренції добровільно не сплатило;
- пеня за прострочення сплати штрафу становить 1 000 грн.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
наявності правових підстав для стягнення з Товариства штрафу та
пені.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України;
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Товариство, заперечуючи проти задоволення позову, свою
позицію послідовно обгрунтовувало неправомірністю рішення
Відділення, на підставі якого здійснюється стягнення.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 ( 2210-14 ) (2210-14)
оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України є
правом, а не обов'язком Товариства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не застосовує акти державних та інших органів,
якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Проте попередніми судовими інстанціями не досліджено фактичні
обставини, пов'язані з відповідністю рішення адміністративної
колегії Відділення від 27.07.2005 № 42 вимогам чинного
законодавства та/або визначеній законом компетенції Відділення, і
не дано оцінки доводам відповідача з цього приводу.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Донецькобленерго" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Донецької області від
27.11.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 23.01.2007 зі справи № 21/341 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов