ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 р.
№ 13/92
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Української державної корпорації
по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт
"Укрмонтажспецбуд", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2005
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.11.2006
зі справи № 13/92
за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості
(далі -Центр зайнятості), м. Ужгород,
до Української державної корпорації по виконанню монтажних і
спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд"
(далі -Корпорація)
про стягнення 636 974,74 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Нагорняка I.А.,
відповідача -Гомон Г.Р.,
ВСТАНОВИВ:
Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва
з позовом про стягнення з Корпорації 579 067 грн. основного боргу
та 57 907 грн. пені, а всього 636 974,74 грн.
До прийняття місцевим судом рішення зі справи позивач уточнив
свої вимоги та просив стягнути на його користь пеню в сумі 80
695,17 грн.
Рішенням названого суду від 15.11.2005 (суддя Євдокимов О.В.)
позов задоволено частково: з відповідача стягнуто 44 028,48 грн.
пені; в частині стягнення 579 067 грн. основного боргу провадження
у справі припинено; в задоволенні іншої частини позовних вимог
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.11.2006 (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. -головуючий
суддя, судді Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення господарського
суду міста Києва від 15.11.2005 змінено із викладенням його
резолютивної частини про часткове задоволення позову в іншій
редакції: припинено провадження у справі в частині стягнення 579
067,40 грн. боргу; стягнуто з відповідача 35 119,43 грн. пені; в
іншій частині позову відмовлено; здійснено перерозподіл судових
витрат зі справи.
Прийняті судові рішення мотивовано неналежним виконанням
відповідачем договірних зобов'язань та погашенням ним основного
боргу на момент судового вирішення спору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Корпорація просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з
неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права, а провадження у справі припинити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Судом першої інстанціями встановлено, що:
- 16.01.2004 Центром зайнятості (замовник) та Корпорацією
(генпідрядник) укладено Договір № ЗК1-ГП (далі -Договір),
відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник бере на
себе зобов'язання з виконання робіт з будівництва закладу
соціального призначення -центру зайнятості у Закарпатській області
в місті Ужгород;
- пунктом 1.3 Договору передбачено, що генпідрядник здає в
обумовлені терміни об'єкт в експлуатацію замовнику, усуває
протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкту недоробки,
обумовлені неякісним виконанням робіт;
- відповідно до пункту 12.1 Договору він набирає чинності з
моменту підписання та діє до повного його виконання сторонами;
- згідно з пунктом 2.1 Договору вартість робіт визначається
додатком № 1 (протокол узгодження договірної ціни), який є його
невід'ємною частиною і розрахований у відповідності до кошторису;
- відповідно до протоколу погодження договірної ціни на
виконання робіт з будівництва Ужгородського районного центру
зайнятості у Закарпатській області (додаток № 1 до Договору)
сторони погодили вартість виконання зазначених робіт у сумі 5 750
000,00 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 958 333,33 грн.; т. 1, а.с.
16);
- додатковою угодою від 09.08.2004 № 1 про внесення змін до
Договору сторони внесли зміни до додатку № 1 до Договору, згідно з
якими встановили, що вартість робіт становить 5 482 937 грн. (в
тому числі ПДВ у сумі 913 823 грн.; т. 1, а.с. 18);
- пунктом 2.3 Договору передбачено, що розрахунки
здійснюються шляхом перерахування авансу в розмірі 30 % та 100 %
вартості робіт в залежності від тривалості етапів виконання робіт;
остаточний розрахунок здійснюється по завершенні етапів робіт на
підставі актів виконаних підрядних робіт;
- відповідно до пункту 2.5 Договору замовник забезпечує
безперервне фінансування будівництва об'єкта відповідно до графіку
фінансування;
- сторонами складено два графіки фінансування робіт (додатки
№ 2 до Договору, т. 1, а.с. 19, т. 2, а.с. 37);
- відповідно до "календарного графіку по фінансуванню
об'єкта" (т. 2, а.с. 37) загальний розмір фінансування становить 5
000 000 грн.; відповідно до "графіку фінансування робіт міського
центру зайнятості в м. Ужгороді" розмір фінансування становить 1
700 000 грн.;
- Центр зайнятості станом на 01.01.2005 перерахував на
користь Корпорації 1 490 000 грн. авансу на виконання замовлених
робіт з будівництва об'єкту, що підтверджується дослідженими
судами платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 22-26);
- згідно з пунктом 3.2 Договору термін початку та закінчення
робіт по об'єкту визначається відповідно до календарного графіку
проведення робіт (додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього
Договору;
- сторони підписали два додатки № 3 до Договору, тобто склали
два графіки виконання робіт на 2004 рік без зазначення дати їх
складання: відповідно до одного графіку генпідрядник повинен був
розпочати роботи в березні 2004 року, а згідно з іншим - в серпні
2004 року; згідно з обома графіками генпідрядник повинен був
закінчити роботи в грудні 2004 року;
- відповідно до пункту 4.3 Договору генпідрядник завчасно і в
письмовій формі інформує замовника про можливе затримання чи
призупинення виконання робіт з незалежних від нього обставин;
замовник зобов'язаний вжити заходів з усунення цих обставин;
- докази інформування відповідачем позивача про затримання чи
призупинення виконання робіт відсутні;
- відповідач протягом 2004 року порушував графіки виконання
робіт; надання актів виконаних робіт, проавансованих позивачем,
здійснювалося з затримкою; не використані суми одержаних авансів
зі спливом 3-х місячного строку відповідач позивачеві не повертав;
- за станом на 01.01.2005 відповідач виконав роботи з
будівництва об'єкта на загальну суму 910 933 грн.;
- кошти в розмірі 579 067 грн. відповідачем на дату звернення
позивача до суду не було повернуто, незважаючи на невиконання
Корпорацією договірних зобов'язань у цій частині;
- претензію позивача від 30.12.2004 № 3098-11 з вимогою
повернути невикористаний аванс у сумі 579 067 грн. відповідач
залишив без задоволення;
- на день прийняття судом рішення зі справи основний борг за
Договором відповідачем погашено;
- згідно з пунктом 5.2 Договору за невиконання термінів по
етапах робіт відповідно до календарного плану відповідач сплачує
пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, але
не більше 10 % від суми невиконаних робіт;
- пеню за прострочення виконання робіт нараховано за період з
25.05.2004 по 29.08.2005 та її розмір становить 44 028,48 грн.;
- пеня за неосвоєння (неповернення) авансових коштів, на
стягненні якої в сумі 36 666,69 грн. наполягає позивач, умовами
Договору не передбачена.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- за станом на 01.01.2005 відповідач виконав роботи з
будівництва об'єкта на загальну суму 910 942,60 грн.;
- відповідачем на дату подання даного позову не повернуто
позивачеві грошові кошти в сумі 579 057,40 грн.;
- на час винесення місцевим судом рішення зі справи
відповідач освоїв (використав) 579 067,40 грн. перерахованого
позивачем авансу;
- відповідно до графіків виконання робіт міського центру
зайнятості в місті Ужгороді Закарпатської області на 2004 рік
(додатки № 3 Договору) Корпорація повинна була закінчити виконання
робіт 31.12.2004;
- у 2004 році відповідач мав виконати роботи на суму 1 700
000 грн.;
- нарахування пені за порушення термінів виконання робіт на
об'єкті мало здійснюватися до 30.06.2005 (протягом шести місяців);
- з серпня по грудень 2004 року Корпорацією не виконано робіт
на суму 789 057,40 грн., на яку Центром зайнятості вірно
нараховано пеню в сумі 35 119,43 грн. за період з 01.01.2005 по
30.06.2005 (т. 1, а.с. 95);
- згідно з пунктом 5.3 Договору замовник зобов'язаний,
зокрема, у дводенний термін з моменту підписання Договору надати
необхідну проектну документацію та необхідні дозвільні документи
по об'єкту;
- позивачем погоджено проведення земляних робіт з
Ужгородським міським районом електричних мереж 24.03.2004, Центром
технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку 23.03.2004,
ВУ ВКГ м. Ужгород 23.03.2004, Міськсвітло 22.04.2004, відкритим
акціонерним товариством "Закарпатгаз" 23.03.2004, ДПЗГ "Агромікс"
23.03.2004, Ужгородтеплокомуненерго" 23.03.2004, інспекцією
"Держархбудконтроль", що підтверджується дозволом від 18.03.2004 №
32 (т. 2, а.с. 61).
Причиною подання касаційної скарги стало питання щодо
наявності правових підстав для стягнення на користь Центру
зайнятості пені.
Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) встановлено, що за
договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій
ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
виконану роботу.
Відповідно до частини першої статті 838 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити
до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись
відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У
цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний
підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно з частиною другою статті 883 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором
будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену
договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що нарахування штрафних санкцій за
прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено
законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,
коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши
факт і обсяг невиконання відповідачем договірних зобов'язань, за
Договором передбачено нарахування пені, дійшли обгрунтованого
висновку щодо необхідності стягнення з Корпорації пені, розмір
якої вірно визначено апеляційним судом.
В іншій частині рішення попередніх судових інстанцій по суті
позовних вимог (з урахуванням уточнень, внесених судом апеляційної
інстанції) відповідає нормам матеріального і процесуального права
та є вірним.
Посилання Корпорації на порушення місцевим і апеляційним
судами правових норм при стягненні пені спростовується
встановленими ними фактичними обставинами щодо: узгоджених
сторонами умов Договору в цій частині; виникнення підстав для
нарахування пені в 2005 році; дати подання позову (24.02.2005);
стягнення пені за прострочення виконання робіт за період з
01.01.2005 по 30.06.2005.
Згідно з статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Отже, за відсутності з боку
відповідача доказів прострочення ним виконання договірних
зобов'язань внаслідок неправомірної поведінки Центру зайнятості
(несвоєчасного подання позивачем необхідної проектної документації
та дозвільних документів) ні місцевий, ані апеляційний суди не
мали належних підстав для звільнення Корпорації від
відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.
У свою чергу, відповідно до статті 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі
справи відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями
фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для скасування
судових рішень зі справи відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2005 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.11.2006 зі справи № 13/92 залишити без змін, а касаційну скаргу
Української державної корпорації по виконанню монтажних і
спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов