ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007 Справа N 7/708
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача Красильникової В.В. дов. від
08.08.06 р.
Відповідачів Гаврилюк В.М. дов. від 07.10.06 р.
розглянувши у відкритому Акціонерної судноплавної компанії
судовому засіданні касаційну “Укррічфлот”
скаргу
на постанову від 15.11.2006 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі №7/708 господарського суду м.
Києва
за позовом Державного підприємства
“Керченський морський
торговельний порт”
До Акціонерної судноплавної компанії
“Укррічфлот”
про стягнення 32397,59 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Керченський морський торговельний порт”
звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до
Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” про стягнення з
відповідача заборгованості в сумі 17 618, 34 грн. за договором
від 07.09.01 № Т 21-23 про надання портом послуг при проходженні
суден відповідача Керч-Єнікальським каналом.
Відповідно доповнень до позовної заяви позивач просив суд
стягнути з відповідача 32 397, 59 грн. заборгованості, з яких 31
069 грн. - заборгованість з урахуванням індексу інфляції за
період з 2003 по 2005 рік, 1 328, 59 грн. - річні.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.05 року в позові
відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що згідно статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду попередньої справи
не доводяться знову при вирішенні справ, в яких беруть участь ті
самі сторони.
Рішенням господарського суду у справі № 31/557 встановлено, що
сторони паралельно з обліком виконання договірних зобов'язань,
проводили належну сплату податків та обов'язкових платежів до
бюджету.
Оплата зазначених зборів за виставленими рахунками відповідачем
здійснювалась у відповідності з постановою КМУ № 1544 від
12.10.00р. ( 1544-2000-п ) (1544-2000-п)
, наказу Міністерства транспорту
України № 711 від 15.12.2000р. ( z0005-01 ) (z0005-01)
та відповідним
Кодексом торгівельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від
15.11.2006 року за апеляційною скаргою Державного підприємства
“Керченський морський торговельний порт” рішення господарського
суду м. Києва від 19.12.05 у справі № 7/708 скасовано, позовні
вимоги задоволені повністю.
Постанова обґрунтована тим, що згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1
статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в редакції станом на момент виникнення спірних
правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників
податку, зокрема, з продажу товарів (робіт, послуг) на митній
території України, які у відповідності до підпункту 6.1.1
вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
обкладаються 20-ти відсотковим
податком на додану вартість, що додається до ціни товарів
(робіт, послуг).
Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними
(контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на
додану вартість (п.7.1. ст.7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
На виконання умов договору позивачем надавалися відповідачеві
послуги при проходженні суден останнього Керч-Єнікальським
каналом протягом 2003-2005 років, що підтверджується матеріалами
справи, в зв'язку з чим, відповідно до вимог статей 525, 526,
625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми.
Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот” звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Київського апеляційного господарського суду №7/708 від
15.11.2006р., в якій просить постанову скасувати а рішення
залишити без змін.
Позивач у касаційній скарзі зазначає, що постанова Київського
апеляційного господарського суду від 15.11.2006р. прийнята з
порушенням норм матеріального права, а саме: статей 6, 19, 113,
116, 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 84 Кодексу
торгового мореплавства, статей 4, 6 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, статей 4, 6, 8, 10 Закону
України “Про ціни та ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
, статей 525, 526,
625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, пунктів 1, 11
Положення про портові збори, пункту 14 Наказу Мінтрансу №711
( z0005-01 ) (z0005-01)
, а також з порушенням норм процесуального права, а
саме статей 4-2, 4-3, 20, 42, 43, 77, 99, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і згідно ст. 111-7,
п. 1 та п. 2 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає скасуванню.
На думку відповідача нарахування Керченським морським
торговельним портом сум портових зборів для суден закордонного
плавання, які фактично на 20% перевищують встановлені Положенням
про портові збори ставки, є грубим порушенням чинного
законодавства та самовільним завищенням доходу порту.
Заслухавши суддю –доповідача та пояснення присутнього у судовому
засіданні представника відповідача та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові
суду, а також правильність застосування господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі
є розрахунки за надані послуги.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що
07.09.01року між сторонами у справі було укладено договір № Т
21-23, предметом якого є надання позивачем послуг при
проходженні суден відповідача Керч-Єнікальським каналом під
українським прапором; здійснення розрахунків відповідачем
(судновласником) за послуги, надані силами та засобами позивача
суднам відповідача та порядок оплати портових зборів суднами:
канального, за послуги ЦРДС, маячного (п.п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п.4.1. договору відповідач зобов'язаний сплачувати
позивачеві збори та плати за послуги по кожному судну, яке
прямує Керч-Єнікальським каналом, згідно з нормативними
документами та місцевими тарифами позивача у відповідності до
діючого законодавства України.
Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 31.08.06 №
7088, проведеної судовим експертом КНДІСЕ - Ратуш В.Б.,
заборгованість відповідача перед позивачем за надані у 2003-2005
роках послуги по договору від 07.09.01 № Т21-23 складає 32397,59
грн., з яких 31069грн. сума боргу з урахуванням індексу
інфляції, 1328,59 грн. річні.
У судовому засіданні експерт КНДІСЕ - Ратуш В.Б., пояснюючи
висновок судово-бухгалтерської експертизи, підтвердив наявність
заборгованості відповідача перед позивачем у сумі, що відповідає
уточненим заявленим позовним вимогам, в зв'язку з чим позовні
вимоги постановою Київського апеляційного господарського суду
від 15.11.2006 року задоволені повністю.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду
про те що портові збори є платою за послуги, що надаються портом
морським суднам на умовах операції з продажу, а тому в силу
статей 3, 6, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж таких послуг повинен здійснюватись з
нарахуванням 20% податку на додану вартість.
Але при цьому, задовольняючи вимоги про стягнення суми боргу з
урахування індексу інфляції та річних, в зв'язку з несвоєчасною
його сплатою поза увагою апеляційної інстанції залишись
обставини справи, які стосуються порядку розрахунків за надані
послуги, а саме:
Як встановлено судами пунктом 4.2. договору передбачено, що
розрахунки здійснюються шляхом 100% передплати до підходу судна
до Керч-Єнікальського каналу в розмірі згідно діючих нормативних
документів. Відповідач здійснює кінцевий розрахунок по рахунках,
які виставляє позивач, протягом п'яти днів з дати їх отримання.
Отже для вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог,
судам необхідно було дослідити розрахунок цих вимог з
урахуванням положень пункту 4.2 договору та періоду виникнення.
Крім того, касаційна інстанція вважає за необхідне звернути
увагу судів, що відповідно статті 42 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
висновок експерта для
господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за
правилами, передбаченими статтею 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає, що
оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді у с удовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму
Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і
повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Києва від 19.12.05 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.11.2006 року у справі №7/708 господарського суду м. Києва
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Касаційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії
“Укррічфлот”
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач