ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 р.
№ 4/84
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. -головуючого
Яценко О.В. (доповідач у справі)
Катеринчук Л.Й.
розглянувши касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову у справі
Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2006р.
№ 4/84 господарського суду Чернівецької області
за позовом до про
ТОВ "ТОМ-ПОМ" Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
стягнення заборгованості 46022,52грн.
в судовому засіданні взяли участь представники сторін від
СПД ФО ОСОБА_2 від ТОВ "ТОМ-ПОМ"
Решетов В.В. дов. б/н від 06.02.2007р. Корольов Л.М. дов.№12
від 03.04.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
10.07.2006р. (суддя Проскурняк О.Г.) у справі № 4/84 позов ТОВ
"ТОМ-ПОМ" до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про
стягнення заборгованості 46022,52грн. задоволений частково.
Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ "ТОМ-ПОМ"
25307,80грн. боргу, 4226,40грн. інфляційних, 1075,59грн. три
відсотки річних, 306,09грн. державного мита, 77,62грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням господарського суду Чернівецької
області від 10.07.2006р. у справі № 4/84 СПД ФО ОСОБА_2 подала
апеляційну скаргу в якій просила його скасувати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.10.2006р. у справі №4/84 (судді Юркевич М.В.; Городечна М.I.;
Кузь В.Л.) в задоволені апеляційної скарги СПД ФО ОСОБА_2
відмовлено. Рішення господарського суду Чернівецької області від
10.07.2006р. (суддя Проскурняк О.Г.) у справі № 4/84 залишено без
змін.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою СПД ФО ОСОБА_2
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. у
справі по даній справі, як прийняту з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно накладної
НОМЕР_1, податкової накладної НОМЕР_1 та довіреності НОМЕР_2
позивач відпустив відповідачу товар (томатну пасту) у кількості 13
130 кг. на загальну суму 53 307, 80 грн. Довіреність на отримання
товару була видана позивачем на перевізника ОСОБА_3 (а.с 10).
Між відповідачем та СПД-ФО ОСОБА_3 укладено договір
перевезення НОМЕР_4 (а.с.41). Згідно умов даного договору
перевезення ОСОБА_3 надавав послуги відповідачу по доставці
томатної пасти автомобілем МАЗ 057-66. Даний товар станом на
18.04.2003 року був доставлений в м. Чернівці, вул. Коломийська 9Б
на ВАТ "Холодпродконтракт".
16.04.2003 року позивачем виставлено відповідачу рахунок
НОМЕР_5 про сплату вартості товару в сумі 53 307,80 грн. Станом на
05.08.2003 року відповідачем частково погашена заборгованість в
розмірі 28 000,00 грн.
Решту частини заборгованості (25 307,80грн.) відповідач
відмовився погасити, в зв'язку з тим, що поставлена продукція не
відповідала якості. При огляді відвантаженого товару виявлено
здуття 39 бочок з томатною пастою, про що складено акт від
21.04.2003 року (а.с.34).
Відповідачем на адресу позивача були направленні три
претензії (від 21.04.2003р. 12.05.2003 року, 05.08.2003 року (а.с.
35-38) про повідомлення, що товар (томатна паста) при розвантажені
виявився неякісним.
17.01.2005 року позивач звернувся до відповідача з вимогою
про сплату боргу в сумі 25 307,80 грн. в термін до 25.01.2005 року
(а.с. 15-16,60).
Судами досліджено, що із наявних в матеріалах справи доказів,
відповідач грошові зобов'язання перед позивачем не виконав.
Суд апеляційної інстанції правомірно врахував, що належних
доказів про недоброякісність товару відповідачем суду не надано.
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 не було проведено
належні дослідження якості товару. Представник позивача для участі
в прийомці товару по якості відповідно до Iнструкції № П-7
відповідачем не викликався.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що як доказ
недоброякісної продукції, відповідач просив взяти до уваги,
сертифікат від 21.04.2003 року виданий лабораторією ВАТ
"Холодпродконтракт"м. Чернівці. Згідно даних цього документа
випливає, що в томат-паста, пред'явлена до перевірки в 39 бочка,
виявлено занижену кислотність, що складала 1,9% замість 7-8% по
стандарту.
Відповідно до ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими
засобами доказування.
Апеляційний суд правомірно врахував, що описаний сертифікат
від 21.04.2003 року не може вважатись актом перевірки продукції по
якості, оскільки не відповідає ні формі, ні по змісту необхідних
даних, як: повинні міститись чи то в акті (згідно Iнструкції №
П-7) чи в акті експертизи. Зокрема, відсутні дані про виробника,
постачальника та отримувача продукції, дані про маркуванню на
тарі, транспортні накладні, умови транспортування та зберігання до
проведенню перевірки. З цього документа не зрозуміло, хто проводив
перевірку (підписаний головним інженером ВАТ "Холодпродконтракт"та
начальником лабораторії).
Суди попередніх інстанцій дійшли до обгрунтованого висновку,
що до даного сертифікату не додано протоколів відбору проб для
перевірки продукції, відсутній мотивувальний висновок особи, що
здійснювала перевірку щодо недоброякості продукції і застосування
стандартів при цьому.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про якість та безпеку
харчових продуктів та продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, в
редакції дійсній станом на квітень 2003 року, небезпечна
продовольча продукція та неякісна продовольча продукція, яку
неможливо повернути в обіг підлягають утилізації або знищенню в
порядку, встановленому законом.
Утилізацію чи знищення вилученої з обігу неякісної та
небезпечної продовольчої продукції проводить виробник (власник) за
власні кошти. Порядок та умови використання неякісної продовольчої
продукції, методи утилізації чи знищення небезпечної продовольчої
продукції погоджуються з відповідними органами, які здійснюють
державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових
продуктів і продовольчої сировини відповідно до їх компетенції.
Судами досліджено, що СПД ФО ОСОБА_2 не представила суду
будь-яких доказів утилізації продукції, погодження методів
утилізації з відповідними компетентними органами, якими в даному
випадку є органи санітарно-епідеміологічної служби.
З матеріалів справи, вбачається, що відповідач звертався до
позивача з приводу неналежної якості продукції, однак доказів
звернення до суду за захистом порушеного права не надав.
Суд попередньої інстанції правомірно врахував, що на час
розгляду справи у СПД-ФО ОСОБА_2 спливли всі строки спеціальної
позовної давності звернення до суду з приводу виявлених недоліків
купленої продукції.
Відповідно до ст. 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є
правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку. У відповідності до статті 526
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з обов'язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших
актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник вважається
таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання
зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором
або законом.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник не
звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Таким чином, суди попередніх інстанцій у повному обсязі
з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне
законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Львівським
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для
скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду
від 18.10.2006р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5,
111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 18.10.2006р. у справі №4/84 залишити без задоволення.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.10.2006р. у справі №4/84 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
Л.Й. Катеринчук