Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.I., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Агробізнес", с.Токи Підволочиського району Тернопільської області

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р.

у справі

№14/6005

господарського суду

Хмельницької області

за позовом

ДАК "Хліб України", м.Київ

до відповідача-1:

Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", м.Волочиськ Хмельницької області

до відповідача-2:

ТОВ "Агробізнес", с.Токи Підволочиського району Тернопільської області

про

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2004 р. №3584 та акта приймання-передачі від 05.07.2004 р.

та зустрічним позовом

ТОВ "Агробізнес", с.Токи Підволочиського району Тернопільської області

до відповідача-1:

ДАК "Хліб України", м.Київ

до відповідача-2:

Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", м.Волочиськ Хмельницької області

про

визнання товариства добросовісним набувачем майна

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

не з'явився,

від відповідача-1:

не з'явився,

від відповідача-2:

Твердохліб В.Д.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.02.2006 р. у справі №14/6005 (суддя Гладюк Ю.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. (судді: Гулова А.Г., Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.), позов ДАК "Хліб України" до Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та до ТОВ "Агробізнес" про визнання договору та акта недійсними задоволено: визнано недійсними договір купівлі-продажу від 14.07.2004 р. №3584 між Дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Агробізнес", а також акт приймання-передачі об'єктів та основних засобів, складений 05.07.2004 р. між Дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Агробізнес"; стягнуто з Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на користь ДАК "Хліб України" 85,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові ТОВ "Агробізнес" до ДАК "Хліб України" та Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" про визнання добросовісним набувачем відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Агробізнес" просить рішення господарського суду Хмельницької області від 14.02.2006 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. у справі №14/6005 про задоволення позовних вимог ДАК "Хліб України" до Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Агробізнес" про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 14.07.2004 р. №3584 та акта приймання-передачі викупленого майна від 05.07.2004 р. скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог ТОВ "Агробізнес" про визнання добросовісним набувачем, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215, ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 207 Господарського кодексу України (436-15) , п. 6 ст. 63, ст. 77, ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Позивач та відповідач-1 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Клопотання відповідача-2 про визнання явки представника позивача в судове засідання обов'язковою задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, при цьому касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

05.07.2004 р. представниками Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Агробізнес" було складено акт приймання-передачі об'єктів та основних засобів Дочірнього підприємства "Волочиський комбінат хлібопродуктів".

Відповідно до акта ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" передало, а ТОВ "Агробізнес" прийняло об'єкти та основні засоби дочірнього підприємства згідно з переліком.

В акті зазначено, що він є додатком до договору від 05.07.2004 р. №18-07.

14.07.2004 р. між ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Агробізнес" було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" було продано комплекс, що знаходиться в м.Волочись ку Хмельницької області по вул.Котовського, 8; перелік відчужуваного майна зазначено в тексті договору.

Крім того, в договорі зазначено, що відчужуваний комплекс належав продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Волочиською міською радою 13.07.2004 р. на підставі рішення Волочиського міськвиконкому від 24.06.2004 р. №553 та зареєстрованого у Волочиському БТI за №139.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Агробізнес" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2004 р. №3584 та акта приймання-передачі від 05.07.2004 р. (оскільки, як стало відомо позивачу, договір від 05.07.2004 р. №18-07 між відповідачами не укладався, але об'єкти та основні засоби Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" все ж були передані за актом від 05.07.2004 р. відповідачу-2) на підставі ст.ст. 203, 215, 233, 657, 658 Цивільного кодексу України (435-15) .

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що майно Державного підприємства "Волочиський комбінат хлібопродуктів" при перетворенні цього підприємства відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 р. №1218 (1218-97-п) "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" у дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України", було передане до статутного фонду Компанії, яка в подальшому передала це майно дочірньому підприємству в користування, проте останнє продало належне державі майно без попередньої згоди власника -Фонду державного майна України, як це передбачено Положенням про порядок відчуження засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. №1477 (z0573-99) , та органу, до сфери управління якого дочірнє підприємство входить -Мінагропрому України, а також без дозволу ДАК "Хліб України".

Крім того, позивач звертає увагу на те, що предметом спірних договорів купівлі-продажу є основні фонди підприємства, які зайняті у виробничому процесі і складають його основу, й ринкова вартість проданого майна значно перевищує ціну договорів, у зв'язку з чим внаслідок укладення вищевказаних договорів Волочиський комбінат хлібопродуктів поставлено у вкрай невигідне матеріальне становище.

Задовольняючи первісний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2004 р. №3584 та акта приймання-передачі від 05.07.2004 р. та відмовляючи у зустрічному позові про визнання ТОВ "Агробізнес" добросовісним набувачем майна господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що: по-перше, відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, увійшов Волочиський комбінат хлібопродуктів; по-друге, пунктом 31 статуту ДАК "Хліб України" передбачено, що майно, яке не підлягає приватизації і передане до статутного фонду Компанії, перебуває у державній власності до прийняття відповідно до законодавства спеціального рішення про приватизацію; по-третє, відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (435-15) право розпоряджатися майном належить лише власнику, а у даному випадку власником майна є держава (що підтверджено також і свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.07.2004 р., виданим Волочиською міською радою на підставі рішення Волочиського міськвиконкому від 24.06.2004 р. №553, зареєстрованого у Волочиському БТI за №139 (на яке сторони в оспорюваному договорі купівлі-продажу посилаються як на підтвердження права власності продавця на нерухоме майно), згідно з яким форма власності "загальнодержавна"); по-четверте, правління ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" не мало права приймати рішення про відчуження майна дільниці №1 (яке і не увійшло до переліку майна, проданого за спірним договором), оскільки держава як власник розпорядилася цим майном, передавши його до статутного фонду ДАК "Хліб України" і заборонивши його приватизацію; по-п'яте, нерухоме майно вибуло з державної власності поза волею власника, а Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) (яким Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації) є загальновідомим нормативно-правовим актом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного висновку щодо задоволення первісного позову та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Державна акціонерна компанія "Хліб України" була утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. №1000 (1000-96-п) з метою забезпечення інтересів держави та населення у процесі реформування системи закупівель і використання зерна державних ресурсів, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 р. №1218 (1218-97-п) "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств" Міністерство агропромислового комплексу було зобов'язано передати у двомісячний термін до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України" державне майно підприємств, зазначених у додатку №3 до цієї постанови, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.

В переліку хлібоприймальних і зернопереробних підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК "Хліб України" (додаток №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 р. №1218 (1218-97-п) ) по Хмельницькій області значиться і Волочиський комбінат хлібопродуктів".

07.07.1999 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , яким затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1 (до якого увійшов Волочиський комбінат хлібопродуктів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. №240 (240-2001-п) затверджено статут Державної акціонерної компанії "Хліб України", відповідно до п. 23 розділу IV ("Засновник та акціонери Компанії") якого засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 24 статуту акціонерами компанії є:

1) держава в особі Фонду державного майна;

2) юридичні і фізичні особи, що набули права власності на акції Компанії в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.

До прийняття засновником окремого рішення про приватизацію майна Компанії у державній власності перебуває 100% її акцій (п. 34 Статуту).

Відповідно до п. 29 розділу V статуту ("Майно Компанії") Компанія є власником:

1) майна (в тому числі коштів), переданого їй у власність засновником та акціонерами;

2) продукції, виробленої Компанією в результаті господарської діяльності;

3) отриманих доходів;

4) дивідендів за акціями, які належать Компанії;

5) іншого майна, набутого на законних підставах.

Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності Компанії (п. 30 розділу V статуту).

Пунктом 31 статуту ДАК "Хліб України " передбачено, що майно, яке не підлягає приватизації і передане до статутного фонду Компанії, перебуває у державній власності до прийняття відповідно до законодавства спеціального рішення про приватизацію.

Господарськими судами встановлено, що спеціального рішення про приватизацію майна Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" не приймалося, і спірне нерухоме майно перебувало у державній власності.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (435-15) право розпорядження своїм майном належить власникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (435-15) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений господарськими судами факт продажу державного майна (яке не підлягає приватизації) без згоди власника, висновки господарських судів про невідповідність оскаржуваної угоди вимогам чинного законодавства є законними та обгрунтованими.

Посилання скаржника на те, що йому не було і не могло бути відомо про те, що спірне нерухоме майно не підлягає приватизації і що Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" не мало право на його відчуження (у зв'язку з чим він є добросовісним набувачем), не можуть бути взяті до уваги, оскільки: по-перше, в тексті оспорюваного договору є посилання на свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, видане Волочиською міською радою 13.04.2004 р. на підставі рішення Волочиського міськвиконкому від 24.06.2004 р. №553, зареєстрованого у Волочиському БТI №139, в якому зазначена форма власності -загальнодержавн а; по-друге, Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , є загальновідомим нормативно-правовим актом, який було офіційно оприлюднено в установленому законом порядку.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України (1798-12) факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. у справі №14/6005 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Агробізнес" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. у справі №14/6005 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р. у справі №14/6005 - без змін.