11/436 Про визнання угоди про погашення заборгованості недійсною. - Текст документа

Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Філії "Миколаївське Центральне відділення "Промінвестбанку"

ВАТ "Миколаївська малотоннажна верф"

ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод"

стягнення 14 117 559,28 грн.,

-В засіданні взяли участь представники:

Зосіменко С.В.,

- відповідача:

Ліптуга Т.I.,

-ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі Філії "Миколаївське Центральне відділення "Промінвестбанку" звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ "Миколаївська малотоннажна верф" про стягнення 14117559,28 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.01.2005 року визнано угоду про погашення заборгованості ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" перед АКБ "Промінвестбанк" від 11.09.2003 року, укладену між Філією "Миколаївське Центральне відділення "Промінвестбанку" АК ПIБ та ВАТ "Миколаївська малотоннажна верф" недійсною. В позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року рішення місцевого господарського суду від 17.01.2005 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями Філія "Миколаївське Центральне відділення "Промінвестбанку" АК ПIБ подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 17.01.2005 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 17.01.2005 року скасувати в частині визнання недійсним угоди про погашення заборгованості від 11.09.2003 року, в іншій частині судові рішення з даної справи залишити без змін.

В обгрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга Філії "Миколаївське Центральне відділення "Промінвестбанку" АК ПIБ не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.08.1997 року Український акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі Миколаївського головного відділення та Державне підприємство "Чорноморський суднобудівний завод" уклали кредитний договір № 033-04/97, за умовами якого Банк зобов'язався з дати укладення договору відкрити кредитну лінію на загальну суму 9 500 000грн., а позичальник, в свою чергу, повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 35% річних до 01.06.1998р.

В забезпечення зобов'язань за цим договором поміж сторонами були укладені договори застави: від 18.08.1997р., за яким позичальник передавав у заставу плавбазу "НАРИН" ціною 4 900 000грн.; 29.09.1997р., за яким позичальник передавав у заставу буксир "Ольшанський" вартістю 5 900 000грн.; та 14.10.1997р., за яким позичальник передавав у заставу фарбувальне судно "Радуга" вартістю 4 900 000грн.

В подальшому, 11.09.03р. поміж ЗАТ АПIБ в особі Філії "Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк" (Кредитор) та ВАТ "Миколаївська малотоннажна верф" (Iнвестор) було укладено Угоду про погашення заборгованості ДАХК "ЧСЗ" перед Промінвестбанком, відповідно до п.1 якого в разі визнання Iнвестора переможцем конкурсу з продажу пакета акцій ДАХК "ЧСЗ" він зобов'язується сплатити кредитору суму боргу суднобудівного заводу в розмірі 12 434 200грн. на протязі шестидесяти календарних днів з моменту укладення договору купівлі-продажу акцій ДАХК "ЧСЗ" Iнвестора з Фондом державного майна України.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що взяття відповідачем на себе зобов'язання сплатити Промінвестбанку суму боргу ДАХК "ЧСЗ" свідчить про те, що поміж сторонами виникли правовідносини, які за своєю правовою природою відносяться до договору поруки та на час укладення угоди від 11.09.03р. регулювалися ст.ст. 191-194 ЦК України (в редакції 1963р. (1540-06) ).

Суди дійшли вірного висновку, що погашення відповідачем суми боргу заводу перед банком, в порушення зазначених норм закону, ставилось в залежність від результатів події, до якої ані банк, ані позичальник - ДАХК "ЧСЗ" не мали ніякого відношення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, у серпні 2000р. Промінвестбанк в особі Миколаївського центрального відділення звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про звернення стягнення на заставлене майно ДАХК "ЧСЗ" внаслідок невиконання останнім умов кредитного договору від 18.08.1997р.

Рішенням господарського суду від 12.10.2000р. по справі №2/71 позов Банку задоволено. Звернено стягнення на плавбазу "НАРИН", буксир "Ольшанський" та фарбувальне судно "Радуга", а також стягнуто з ДАХК "ЧСЗ" на користь позивача 1700грн. державного мита.

На виконання зазначеного рішення суду було видано відповідний наказ.

Постановою державного виконавця ДВС Заводського району м. Миколаєва від 19.03.01р. було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на заставлене майно та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 11 Закону України "Про судоустрій" судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Таким чином, на момент укладення договору від 11.09.03р. вже існувало судове рішення про стягнення з ДАХК "ЧСЗ" заборгованості по кредитному договору.

Однак, зазначені обставини відображені у спірній угоді не були.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що договір від 11.09.03р. не відповідає вимогам чинного законодавства щодо додержання принципу обов'язковості виконання судового рішення та правомірно визнали його недійсним.

Крім того, задоволення позову Промінвестбанку може призвести до ситуації, коли на його користь буде двічі стягнута заборгованість за кредитним договором від 18.08.1997р.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою, а доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,