46/567-06 Про стягнення заборгованості за кредитними договорами - Текст документа

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Перший Український міжнародний банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства заборгованості за кредитними договорами в розмірі 3054733,99грн. та 143071,54 дол. США (в тому числі 136624,75 доларів США та 2914654,18грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 6446,79 доларів США та 140079,81грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків).

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань, статтями 526, 530, 610, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України (435-15) , статтями 193, 218, 345 Господарського кодексу України (436-15) , статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , що визначають підстави виникнення кредитних правовідносин, порядок та строки виконання договірних зобов'язань та наслідки їх порушення однією зі сторін.

Заявою від 19.12.2006р. позивач уточнив позовні вимоги на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , визначивши загальну суму належних до задоволення позовних вимог в розмірі 77026,80 доларів США, що еквівалентно 388985,34грн., 3022755,63грн. та 5000000 доларів США, що еквівалентно 25250000грн. (в тому числі 69615,65 доларів США та 2304334,45грн. заборгованості за відсотками за кредитом, 7411,11 доларів США та 165688,30грн. пені за прострочення сплати відсотків, 5000000 доларів США основного боргу за кредитом та 552732,88грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту).

Також 15.01.2007р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, визначивши загальну суму належних до стягнення позовних вимог в розмірі 99514,15 доларів США, еквівалентних 502546,46грн., 4003732,99грн. та 5000000 доларів США, еквівалентних 25250000грн. (в тому числі 91035,90 доларів США та 2945370,29грн. заборгованості за відсотками за кредитом, 8478,25 доларів США та 199862,70грн. пені за прострочення сплати відсотків, 5000000 доларів США основного боргу за кредитом та 858500грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, виходячи з розміру заборгованості, обчисленої станом на день розгляду справи.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в суді першої інстанції, не надав письмово викладеної позиції по суті позовних вимог, в зв'язку з чим спір було розглянуто на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2007р. (суддя Iльїн О.В.) позов задоволено повністю; з відповідача на користь позивача (в редакції ухвал від 12.02.2007р. та від 12.03.2007р. про виправлення допущених описок) стягнуто 38147,02 доларів США відсотків за користування кредитом, 3782,68 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків за кредитним договором № 6.2.-29 від 10.02.2004р., еквівалент 5000000 доларів США основної суми кредиту, 52888,88 доларів США і 2945370,29грн. відсотків за користування кредитом; 4695,57 доларів США і 199862,70грн. пені за несвоєчасне зобов'язання по сплаті відсотків, 858500грн. пені за несвоєчасне повернення суми основного кредиту за кредитним договором № 6.6-62 від 11.10.2005р., 18274,86грн. та 1430,72 доларів США витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами (припиненням належної сплати відсотків та неповернення основної суми кредиту в обумовлені строки), наявністю підстав для застосування до відповідача наслідків порушення зобов'язання, передбачених умовами кредитних договорів та статтею 611 Цивільного кодексу України (435-15) .

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у даній справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав його невідповідності чинному законодавству України, оскільки рішення прийнято з порушенням принципів рівності та змагальності учасників судового процесу, відповідача не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, що, відповідно до приписів частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення; в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) прийнято рішення про задоволення позову щодо додаткових, а не щодо збільшених позовних вимог.

Скаржник також вважає, що, стягнувши заборгованість у доларах США, місцевий господарський суд порушив статтю 198 Господарського кодексу України (436-15) , статтю 533 Цивільного кодексу України (435-15) , статтю 35 Закону України "Про Національний банк України" (679-14) .

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

Позивач направив відзив, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін з огляду на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.02.2004р. сторонами було укладено кредитний договір № 6.2-29, а 30.12.2004р., 29.06.2005р., 21.07.2005р.та 20.06.2006р. додаткові угоди до нього № 1, № 2, № 3 та № 4; згідно умов кредитного договору та додаткових угод позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2500000 доларів США строком до 30.08.2007року.

11.10.2005р. позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 6.6-62 про надання відповідачу мультивалютного кредиту (з валютами кредиту долар США та гривня), а в подальшому додаткові угоди до нього від 31.01.2006р. № 1, від 20.04.2006р. № 2, від 30.06.2006р. № 3, від 02.10.2006р. № 4, від 23.10.2006р. № 5. Згідно умов кредитного договору та додаткових угод до нього позивача надав відповідачу мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 8195000 доларів США, який підлягає поверненню наступним чином: до 03.11.2006р. -еквівалент 5000000 доларів США, а до 31.01.2007р. -еквівалент 3195000 доларів США.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та своєчасно повернути надану суму кредиту.

З червня 2006 року відповідач припинив сплату відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого станом на 15.01.2007р. заборгованість по сплаті відсотків за договором від 10.02.2004р. складала 38147,02грн., а за договором від 11.10.2005р. -52888,88 доларів США та 2945370,29грн.

Також відповідач не повернув до 03.11.2006р. суму основного кредиту за договором від 11.10.2006р., еквівалентну 5000000 доларам США.

Відповідно до пункту 12.1. кредитних договорів у разі порушення відповідачем строків виконання боргових зобов'язань він повинен сплатити пеню в розмірі, визначеному договором.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд визначив правову природу правовідносин сторін, як кредитних зобов'язань, та, встановивши зміст взаємних зобов'язань сторін та строки виконання зобов'язань, дійшов висновку про порушення порядку та строків повернення кредиту та сплати інших платежів за кредитними договорами відповідачем. Також місцевий господарський суд визначив правомірними та обгрунтованими нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за ним.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Мотивуючи касаційну скаргу, скаржник навів порушення господарським судом норм процесуального права, допущені, на його думку, господарським судом.

Випадки, в яких порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, визначено частиною 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було належним чином направлено ухвали про порушення провадження у справі (з повідомленням про вручення, т.2, а.с.42).

З огляду на неявку відповідача в судове засідання та ненадання ним відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів ухвалою суду від 20.12.2006р. розгляд справи було відкладено на 15.01.2007р., а ухвалою від 15.01.2007р. -на 25.01.2007р.

Відповідно до пунктів 3.5.10 та 3.5.11. Iнструкції з діловодства в господарських судах України судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням. Перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа залишається в справі. На звороті в лівому нижньому куті першого примірника, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що повинен містити вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

З вище перерахованих ухвал вбачається, що їх відправлення здійснено в межах строку, передбаченого статтею 87 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , та в межах строків обігу поштової кореспонденції, про що свідчить наявний на ухвалах штамп з відміткою про відправку документа, вихідним реєстраційним номером, загальною кількістю примірників та підписом відповідального працівника. Також на запит Вищого господарського суду України господарським судом Харківської області надіслано завірений витяг з журналу вихідної кореспонденції за 19.01.2007р. про відправлення даної кореспонденції кожній зі сторін у справі 19.01.2007р.

Наданий відповідачем конверт з поштовим штемпелем за 14.02.2007р. не є доказом надходження у ньому саме ухвали господарського суду від 15.01.07р. про відкладення розгляду справи на 25.01.07р., оскільки відповідачем не надано доказів щодо змісту одержаної за даним поштовим відправленням кореспонденції, а в матеріалах справи міститься інша ухвала господарського суду від 12.02.07р. про виправлення допущеної описки, яка надіслана відповідачу 13.02.2007р.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання належного порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову та зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом як первісно заявленого позову, так і вимог, щодо яких прийнято судове рішення, було стягнення заборгованості по грошовим зобов'язанням за кредитними договорами. Відповідно до заяви від 19.12.2006р. позивач уточнив предмет позову, включивши до нього матеріально-правову вимогу про стягнення основної суми заборгованості за кредитом; в подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог щодо нарахувань, які були предметом судового розгляду.

Також слід зазначити, що наведені відповідачем доводи не передбачені в якості безумовної підстави для скасування судового рішення та не спростовують встановленого судом фактичного невиконання ним зобов'язання по платежам за кредитними договорами.

Доводи скаржника про порушення судом вимог чинного законодавства стосовно валюти, в якій має бути здійснено виконання судового рішення, суперечать змісту ухвал про виправлення допущених описок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив докази, подані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень, проаналізував зобов'язальні правовідносини сторін та дійшов законних та обгрунтованих висновків про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про допущені процесуальні порушення не грунтуються на приписах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає прийняте у справі рішення таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права; підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства залишити без задоволення.