26/298 Про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором щодо постачання теплової енергії - Текст документа

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва і просила суд стягнути з останнього 84 394,79 грн. боргу, 5049,83 грн. збитків від інфляції, 1425,77 грн. 3% річних, а всього 90 870,39.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8262018 від 01.01.2005р. щодо оплати використаної у період з 01.11.2005р. по 01.04.2006р. теплової енергії.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на відсутність у нього обов'язку по оплаті теплової енергії, спожитої мешканцями належного будинку, невідповідність розміру встановлених тарифів надання житлово-комунальних послуг фактичним витратам по оплаті спожитої теплової енергії та відсутності, у зв'язку з цим, у нього обов'язку по сплаті сум різниці у тарифах, відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання за спірним договором.

До ухвалення рішення у даній справі судом замінено відповідача у справі на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, про що зазначено у рішенні суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2006р. (суддя Пінчук В.I.) позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача 84 394,79 грн. основного боргу, 5049,83 грн. збитків від інфляції, 1 425,77 грн. 3% річних та судові витрати.

Рішення мотивоване тим, що згідно умов договору від 01.01.2005р., укладеного між сторонами, позивач постачає теплову енергію, в обсягах відповідно до додатку №1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та у повному обсязі. Відповідач договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2005р. по 01.04.2006р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2006р. становить 84 294,79 грн. Судом першої інстанції у відповідності зі ст.625 ЦК України (435-15) нараховані індекс інфляції та 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. (головуючий, суддя Капацин Н.В., судді Зеленін В.О., Ропій Л.М.) резолютивну частину рішення змінено в частині стягнення з відповідача основної суми боргу. Присуджено до стягнення з відповідача 79 332,05 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Погодившись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, враховуючи складений сторонами під час апеляційного провадження - 08.02.2007р. акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію за договором №8262018, яким встановлено, що станом на 01.09.2006р. відповідачем здійснено часткову сплату боргу, заборгованість відповідача складає 79 332,05 грн., суд апеляційної інстанції, з метою недопущення подвійного стягнення заборгованості, яка відповідачем сплачена, дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст.4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що 01.01.2005р. між сторонами у справі - АЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" та КП УЖГ Шевченківського району м. Києва в особі ЖЕК - 1013 укладено договір №8262018 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, відповідно до ст.173 ГК України (436-15) , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України (436-15) , є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України (436-15) , майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами договору, позивач взяв на себе зобов'язання виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач -отримати її та оплатити на умовах, визначених договором.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Термін дії договору встановлений п.4.1 до 01.06.2005р. При цьому, п.4.3 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Порядок розрахунків та тарифи визначені додатком №2, який є невід'ємною частиною договору.

Так, відповідно до п.10 додатку №2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГIОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно його розрахунку.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог, судом першої інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії виконує не належним чином. Як встановлено апеляційною інстанцією розмір заборгованості за спожиту у період з 01.01.2005р. по 01.04.2006р. теплову енергію станом на 01.09.2006р. становить 79 332,05 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст.175 ГК України (436-15) .

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст.526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо обгрунтованості заявлених вимог в частині стягнення основної заборгованості. При цьому, судом апеляційної інстанції обгрунтовано змінено рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру основної заборгованості, що підлягає стягненню, враховуючи фактичний розмір заборгованості на момент ухвалення рішення.

При цьому, посилання скаржника на те, що фактично у нього відповідно до умов цього договору не виникло зобов'язання сплачувати кошти за спожиту теплову енергію, а лише виник обов'язок забезпечувати оплату коштів від населення, є необгрунтованим, враховуючи п.1.1 договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався оплатити поставлену теплову енергію.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (435-15) , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо обгрунтованості позову в частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі №26/298 -без змін.