ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2007 Справа N 18/457
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності
- фізичної особи ОСОБА_1, м. Старобільськ Луганської області,
на рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2006
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
18.01.2007
зі справи N 18/457
за позовом дочірнього підприємства “Ринок міста Старобільськ”
(далі - Підприємство), м. Старобільськ Луганської області,
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
(далі - Підприємець)
про стягнення 1 224,20 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Підприємство звернулося до господарського суду Луганської
області з позовом про стягнення з Підприємця боргу в сумі 1
224,20 грн.
Рішенням названого суду від 28.11.2006 (суддя Корнієнко В.В.),
залишеним без змін постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 18.01.2007 (колегія суддів у складі:
Медуниця О.Є. - головуючий, судді Баннова Т.М., Бойченко К.І.),
позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано
невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Підприємець просить судові рішення зі справи скасувати через
неправильне застосування норм матеріального і процесуального
права та передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про
час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 01.01.2005 сторони уклали договір про відшкодування частини
загальноринкових витрат (далі - Договір), за умовами якого
Підприємство надає Підприємцю частину території ринку, необхідну
для розміщення контейнеру (кіоску) площею 3 х 2 метри з метою
здійснення торговельної діяльності (а.с. 12-13);
- відповідно до пункту 1.2 Договору Підприємець має
відшкодовувати Підприємству частину загальноринкових витрат:
вода, електроенергія, зв'язок, громадські санітарні вузли,
земля, інформаційні об'яви рекламного та довідкового характеру
та інші витрати, взаємопов'язані з утриманням контейнеру
(кіоску), в сумі 156 грн. щомісячно;
- згідно з пунктом 2.8 Договору оплата за ним здійснюється в
касу ринку до 10 числа кожного місяця;
- кіоск відповідача розташовано на території ринку до 01.01.2005
(на підставі аналогічного договору, який діяв у 2004 році) та
знаходився на цьому місці протягом усього 2005 року;
- загальноринкові витрати розраховані на підставі тарифів на
послуги, що надаються з.01.2005 року та затверджені головою
правління Луганської облспоживспілки 14.01.2005 і узгоджені з
міським головою міста Старобільськ (а.с. 17);
- відповідно до пункту 4.1 Договору строк його дії з 01.01.2005
по 31.12.2005;
- 29.01.2006 позивач направив відповідачу претензію з вимогою
сплатити борг в сумі 1 791,69 грн.;
- відповідач частково виконав умови Договору та сплатив позивачу
491,80 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків
від 23.02.2006 (а.с. 15);
- заборгованість відповідача з відшкодування загальноринкових
витрат з.02.по грудень 2005 року становить 1 224,20 грн.;
- Підприємець не подав доказів підписання Договору 04.08.2005;
- Договір у встановленому порядку недійсним не визнавався.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність
правових підстав для стягнення боргу.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) зобов'язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші
тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин попередні судові інстанції, встановивши факт
невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань,
прийняли обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Водночас посилання скаржника на фактичні обставини, пов'язані з
підписанням сторонами Договору та виконанням зобов'язань за ним,
не спростовують викладеного та стосуються дослідження й оцінки
фактичних обставин справи, тоді як відповідно до статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських
судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним
обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2006 та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
18.01.2007 зі справи N 18/457 залишити без змін, а касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1 - без задоволення.