ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 р.
№ 12/599
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
-Т.Б. Дроботової,
суддів :
-Н.О. Волковицької,
-Л. I. Рогач
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
-Державної акціонерної компанії "Хліб України"
на постанову
-Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007
р.
у справі
-№ 12/599
господарського суду
-м. Києва
за позовом
-Державного підприємства "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до
-Державної акціонерної компанії "Хліб України"
третя особа
-Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб
України" "Буринський елеватор"
про
-стягнення 1500,00 грн.
за участю представників:
позивача
-Сватуха О.В. -дов. від 29.12.2006р. №269д
відповідача
-Стегній Л.М. -дов. від 06.10.06р. № 12-14/582
третьої особи
-не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені
належно)
ВСТАНОВИВ:
-Державне підприємство "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернулося
до господарського суду м.Києва з позовом до Державної акціонерної
компанії "Хліб України" про стягнення 1500,00 грн. основного
боргу, переданого йому за розподільчим балансом від 31.07.2003р.
-Свої вимоги позивач обгрунтовує пунктом 3 постанови Кабінету
Міністрів України від 15.05.2003р. №690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
, статтею 59
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до яких до
позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за
розрахунками з оплати матеріально - технічних ресурсів. Однак,
відповідач в порушення статей 512, 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, частини 2 пункту 2 акту передачі-приймання
дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від
31.07.2003р. та вимоги позивача №502 від 30.03.2004р. та про
сплату боргу в сумі 1500 грн., після підписання розподільчого
балансу між ним та відповідачем, та часткового розрахунку ДП ДАК
"Хліб України" "Буринський елеватор" з відповідачем за отримані
паливно-мастильні матеріали на суму 1500 грн. на підставі
платіжного доручення від 09.09.2003р. №40, перерахування вказаної
суми не здійснив.
-Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що постановою
Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. №690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
передбачалася передача відповідачу всієї заборгованості без
виключень. Окрім цього, оскільки передача заборгованості виникла в
рамках адміністративних правовідносин, а не в процесі здійснення
фінансово-господарської діяльності, то позивач, а не відповідач
отримав всі ризики щодо стягнення та виявлення безнадійної
заборгованості.
-Третя особа, ДП ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор", не
надала пояснення чи відзиву на позовну заяву.
-Рішенням господарського суду м.Києва від 14.11.2006р.(суддя
Прокопенко Л.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на
користь позивача 1500,00 грн. боргу, 102 грн. витрат по сплаті
державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
-Судове рішення обгрунтоване правомірністю вимог позивача з огляду
на положення статті 4 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р.
№690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
, та частини 2 пункту 2 акту передачі-приймання
дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від
31.07.2003р., відповідно до яких у відповідача відсутні підстави
для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання
зобов'язань, що виникли у нього у зв'язку з передачею дебіторської
заборгованості позивачу.
-Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.01.2007 р. (судді: С.О.Алданова - головуючий, I.В. Борисенко,
В.В.Шипко) рішення господарського суду м. Києва від 14.11.2006р.
залишено без змін з огляду на правомірність висновків місцевого
суду про обгрунтованість позовних вимог; виникнення у відповідача
цивільно-правових зобов'язань перед позивачем з підстав,
передбачених статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
-Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції відповідач,
Державна акціонерна компанія "Хліб України", звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить
скасувати постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення
про відмову у задоволенні позовних вимог.
-Вимоги касаційної скарги обгрунтовані порушенням апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права, а
саме статей 512, 519, 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, відповідач посилається на недослідження
попередніми судовими інстанціями оригіналу платіжного доручення,
на який посилався позивач в обгрунтування своїх вимог та
неврахування судом апеляційної інстанції фактів, викладених в
скарзі.
-Позивач у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому
засіданні заперечив її доводи повністю, вказавши на законність та
обгрунтованість постанови апеляційної інстанції.
- Третя особа, ДП ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор",
не скористалася правом на участь представника в судовому
засіданні.
-Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення
представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
-Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 -Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
-Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
-Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, що
постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. № 690
( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного підприємства "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" шляхом виділення зі складу підприємства Державної
акціонерної компанії "Хліб України" створено позивача, та
віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики
України.
-На виконання пункту 3 зазначеної постанови між позивачем та
відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003р.
та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості за цим
балансом, що були погоджені протоколом від 02.09.03р. №5 урядової
комісії з реструктуризації ДАК "Хліб України", відповідно до яких
до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за
розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.97р.
№ 977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
.
-Таким чином суди встановили, що до позивача перейшло право вимоги
до ДП ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор" на суму 259 216,58
грн. за отримані паливно-мастильні матеріали.
- Відповідно до частини 2 пункту 2 акту передачі-приймання
дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від
31.07.2003р. відповідач зобов'язався у разі проведення розрахунків
дебіторів з компанією після підписання розподільчого балансу, що
зменшує суму дебіторської заборгованості позивача, перерахувати
протягом 3-х банківських днів грошові кошти на його рахунок у сумі
еквівалентній зменшенню дебіторської заборгованості.
-Попередніми судовими інстанціями встановлено, що після підписання
розподільчого балансу ДП ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор"
частково, у сумі 1500 грн., розрахувався з відповідачем, що
підтверджується платіжним дорученням №40 від 09.09.2003р., в графі
"призначення платежу" якого зазначено, що розрахунок здійснюється
за паливно-мастильні матеріали, поставлені згідно постанови
Кабінету Міністрів України від 03.09.97р. № 977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
.
-На підставі зазначеного 30.03.2004р. позивач надіслав відповідачу
вимогу №502 про сплату боргу, яку відповідач отримав 31.03.2004р.
-Апеляційною інстанцією досліджено, що відповідач не надав
відповіді на вказану вимогу та доказів, які спростували б факт
отримання ним від ДП ДАК "Хліб України" "Буринський елеватор" 1500
грн., в якості оплати за паливно-мастильні матеріали, доказів
перерахування цієї суми на рахунок позивача відповідно до частини
2 пункту 2 акту передачі-приймання дебіторської заборгованості до
розподільчого балансу від 31.07.2003р.
-Статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що Цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з
дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але
в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених
законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких,
які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для
державних, кооперативних та інших громадських організацій - з
актів планування; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання
цивільно-правових наслідків.
-Таким чином, оскільки відповідач зобов'язання, які виникли у
нього внаслідок підписання акту приймання-передачі дебіторської
заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003р. не
виконав, апеляційний господарський суд прийшов до правомірного
висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1500 грн.
обгрунтовані та відповідають нормам чинного законодавства.
-Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-
5 -Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що
апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
повторно
розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянув в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив
подані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень докази;
належним чином проаналізував зобов'язальні правовідносини, що
виникли та існували між сторонами, вірно застосував норми
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та з
урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшов законного та обгрунтованого висновку
про задоволення позовних вимог.
-Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає
вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від
29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
-Доводи касаційної скарги щодо невірного застосування апеляційним
господарським судом статті 519 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними, оскільки постанова не містить жодного
посилання на цю статтю, натомість висновки постанови щодо
виникнення між сторонами цивільно-правових зобов'язань скаржником
не спростовано.
-Iнші доводи скаржника стосуються оцінки обставин справи судом
апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з
огляду на положення статті 111-7 -Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності
обставинам справи.
-Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження та суперечать матеріалам справи, з огляду на що
підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не
вбачає.
-На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5-, 111-7-,
пунктом 1 статті 111-9- Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
-Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб
України" залишити без задоволення.
- Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.01.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від
14.11.2006р у справі № 12/599 господарського суду м. Києва
залишити без змін.
-Головуючий Т. Дроботова
-Судді: Н. Волковицька
- Л. Рогач -