Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Ходаківська I.П.

судді

Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги

приватного підприємця ОСОБА_1

у справі

господарського суду Дніпропетровської області

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року

за позовом

приватного підприємця ОСОБА_1

до

Державного підприємства "Придніпровська залізниця" Державного підприємства "Свердловантрацит"

про

стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

У березні 2006 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся приватний підприємець ОСОБА_1 з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Державного підприємства "Свердловантрацит" про стягнення 8 046,45 грн. вартості нестачі вантажу (антрацит).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2006 року (суддя Пуппо Л.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року (судді: Лисенко О.М., Головенко В.Г., Чус О.В.) у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, неправильну правову оцінку обставин справи і просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, на адресу приватного підприємця ОСОБА_1 по залізничним накладним IНФОРМАЦIЯ_1 надійшов антрацит. Телеграмами від 21 жовтня 2005 року вантажоодержувач звернувся до начальника Управління Придніпровської залізниці з вимогою про складання комерційного акту, оскільки зазначені вагони прибули з ознаками недостачі. 21 жовтня 2005 року вантажоодержувач о 15 годині 15 хвилин почав приймання вантажу зі складанням актів приймання продукції відповідно до Iнструкції П-6 та актів експертизи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України (435-15) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (457-98-п) Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 5 Iнструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач, зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до Пункту 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 НОМЕР_234, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 за № 567/6855 (z0567-02) , у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місця незагального користування протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику дирекції залізничних перевезень (далі Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.

21.10.05 позивачем були направлені телеграми на станцію призначення та начальнику Придніпровської залізниці з вимогою скласти комерційний акт.

В той же день була направлена телеграма про прибуття вагону з

ознаками недостачі і вантажовідправнику.

Пункт 3.4 Роз'яснення (рекомендації) президії Вищого господарського суду України" від 22.05.2002 року № 04-5/601 (v_601600-02) Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначив, що у разі додержання порядку оскарження відмови у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом.

Позивач зазначений порядок оскарження відмови начальника станції скласти комерційний акт не додержав, - скарга начальнику Дирекції залізничних перевезень протягом 24 годин після отримання вагонів від залізниці не подавалась.

Посилання позивача в касаційній скарзі на оскарження відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) обгрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій, оскільки ОСОБА_1 у правовідносинах із постачальником та перевізником виступає як приватний підприємець, а не як фізична особа. Крім того, законодавством у відносинах перевізника та вантажоотримувача встановлено спеціальний порядок оскарження відмови начальника станції скласти комерційний акт.

Оскільки, залізниця відмовила вантажоодержувачу в видачі вантажу з перевіркою маси, позивач здійснив приймання вантажу 21.10.2005 року зі складанням Актів IНФОРМАЦIЯ_2 про приймання вантажу за кількістю.

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами (статті 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (z0165-99) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час подачі та забирання вагонів вказується у пам'ятці про користування вагонами (контейнерами), яка заповнюється під час подання або забирання вагонів і контейнерів), яка заповнюється під час подавання або забирання вагонів і контейнерів. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції та вантажовласника.

Як вбачається з Актів IНФОРМАЦIЯ_2 час початку приймання зазначений 21.10.2005 року о 15 годині 15 хвилин, але з пам'ятки про користування вагонами № 43, та відомостей користування вагонами вбачається, що вагони подано під вигрузку 21.10.2005 року о 12 годині 00 хвилин, повідомлення про закінчення вивантаження вагонів вантажоодержувач надіслав залізниці 21.10.2005 року о 16 годині 50 хвилин. Час закінчення приймання у Акті НОМЕР_1 вказано -17:00, а у пам'ятці та відомості користування вагони забрані залізницею о 16 годині 55 хвилин.

Відомість користування вагонами, яка складена на підставі вищезазначеної пам'ятки користування вагонами, підписана представником позивача без зауважень.

В графі Акта НОМЕР_2: "Умови збереження продукції на складі отримувача до її приймання", вказано: вантаж до початку приймання на зберігання вантажоодержувача не знаходився.

Оскільки з часу отримання вагонів від залізниці (21.10.05 о 12:00) і до

початку приймання вантажу (21.10.05 о 15:15) вантаж знаходився без у вантажоодержувача без охорони, суд першої інстанції, а з цим погодився і апеляційний господарський суд правомірно врахували, що Акти IНФОРМАЦIЯ_2 про приймання продукції по кількості від 21 жовтня 2005 року не можуть бути прийняті як належні докази недостачі вантажу.

Також суди при постановленні рішень у даній справі правомірно не взяли до уваги Акти експертизи від 21.10.05 В-813, В-814, В-811, оскільки вони не містять відомостей про час початку та закінчення приймання вантажу, і як охоронювався вантаж до початку приймання.

За таких обставин та враховуючи, що господарським судами першої та апеляційної інстанцій досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду з наведених у касаційній скарзі мотивів.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року залишити без змін.