19/154 (05) (05) Про визнанання неправомірними дій відділу ДВС щодо виконання судового рішення - Текст документа

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2005 року в позові відмовлено через необгрунтованість. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.10.2005 року зазначене рішення суду від 02.08.2005 року було скасоване, позов задоволено, стягнуто з відповідача 27 625,61 грн. втрат від інфляції та 10 363,77 грн. річних, про що видано відповідний наказ.

За заявою колективного підприємства "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відділ ДВС) від 27.07.2006 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного наказу.

Постановою від 28.07.2006 року державний виконавець відділу ДВС зупинив виконавче провадження з примусового виконання зазначено наказу на підставі пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 року порушено провадження у справі № 5/5/466 про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго", яка по суті не розглянута.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2006 року (суддя А.Дьоміна) задоволено скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" на бездіяльність органу державної виконавчої служби; визнано неправомірними дії відділу ДВС щодо виконання судового рішення від 13.10.2005 року в даній справі; визнано недійсною постанову державного виконавця відділу ДВС від 28.07.2006 року про зупинення виконавчого провадження. Суд зазначив, що вимоги КП "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" виникли після порушення справи про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому мораторій на вимоги позивача не поширюється. Цей висновок суд вмотивував посиланням на статтю 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року (судді -В.Кричмаржевський, О.Радченко, О.Яценко) зазначену ухвалу суду першої інстанції частково скасовано, а скаргу ТОВ "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" на бездіяльність органу державної виконавчої служби залишено без задоволення. Висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій державного виконавця вмотивований тим, що згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.12.2006 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 року порушено провадження у справі № 5/5/466 про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго", цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до зняття мораторію.

Оскарження позивачем бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення в даній справі обумовлено тим, що постановою від 28.07.2006 року державний виконавець відділу ДВС зупинив виконавче провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . За правилами цього пункту виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Враховуючи, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається в цьому Законі у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (абзац перший частини 4 статті 12 цього Закону).

Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Слід зазначити, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчинюються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

В силу положень пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , та абзацу першого частини 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у випадку порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Враховуючи викладене, Запорізький апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відділ ДВС на законних підставах зупинив виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування Запорізьким апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового акта є безпідставними.

Iнші посилання скаржника в обгрунтування касаційної скарги не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками апеляційного суду, а тому не приймаються колегією суддів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 1 березня 2007 року у справі за № 19/154 (05) залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" - без задоволення.