20/405 Про стягнення боргу за договором поставки товару - Текст документа

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2006р., яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестгроссер" 14 092,53 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 210,40 грн. -3 % річних, 1 283,08 грн. пені, 155,86 витрат по сплаті державного мита та 118, грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню процесу.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р. скасувати і припинити провадження по справі.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2006р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки НОМЕР_1, за яким Позивач взяв на себе зобов'язання передавати Відповідачу товари, а Відповідач зобов'язався приймати ці товари і здійснювати їх оплату.

Відповідно до п. 3.4 Договору НОМЕР_1 розрахунки за товар здійснюються Відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача або готівкою в касу Позивача протягом 10 календарних днів з дати постачання товару.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Позивач свої зобов'язання по поставці товарів виконав, що підтверджується видатковими накладними: IНФОРМАЦIЯ_1 на загальну суму 17 583,46 грн. Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши борг у сумі -3 700 грн., що підтверджується випискою з рахунків.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) та статті 193 Господарського кодексу України (436-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 7 Договору НОМЕР_1 за порушення умов цього Договору за прострочення платежу за кожну окрему партію товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом періоду прострочення за кожен день прострочення по кожній окремій простроченій сумі.

В касаційній скарзі до Вищого господарського суду України на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р. Відповідач вказує на те, що не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання в апеляційному господарському суді, що призвело до розгляду справи у відсутності Відповідача.

У абзаці 4 підпункту 3.5.11 пункту 3.5 Iнструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (v0075600-02) передбачено, що при відправці процесуального документу на звороті у лівому нижньому куті першого примірника даного документу, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу.

На зворотній стороні ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2006р. штамп про відправку ухвали сторонам у кількості 2 примірників присутній. Повідомлення про невручення ухвали про призначення справи до розгляду відповідачу у зв'язку зі спливом строку зберігання (адреса Відповідача зазначена вірно) надійшло до Дніпропетровського апеляційного господарського суду після винесення постанови. Отже, матеріали справи свідчать про належний, відповідний вимогам законодавства, спосіб повідомлення апеляційним господарським судом Відповідача про місце та дату судового засідання.

У касаційній скарзі Відповідач просить припинити провадження по справі у відповідності до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки його державна реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності припинена і тому спір, що виник між Позивачем та Відповідачем, не підлягає вирішенню в господарських судах.

Наведена обставина не може бути підставою для припинення провадження по справі, оскільки на момент порушення провадження по справі відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Доводи відповідача, викладені в каса ційній скарзі, про недоведеність факту укладання договору поставки спростовуються встановленими по справі обставинами. Зокрема, як встановлено попередніми судовим інстанціями, Відповідач не надав доказів несправжності його підпису у договорі, отримав товар за договором, що підтверджено накладними та додатком №1 до договору поставки НОМЕР_1, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є уповноваженим приймати товар.

Стосовно позиції Відповідача про необхідність застосування статті 218 Цивільного кодексу України (435-15) "Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину" при відсутності печатки суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1на Договорі НОМЕР_1, колегія суддів погоджується з висновками Дніпропетровського апеляційного господарського суду про те, що стаття 207 Цивільного кодексу України (435-15) "Вимоги до письмової форми правочину" передбачає обов'язковість проставлення печатки на договорі лише для юридичних осіб.

З огляду на вищевикладене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови .

Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову від 16.01.2007р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 20/405 (rs367424) господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.