2-2076/04 Про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів - Текст документа

Ухвалою від 26.02.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська I.П., касаційна скарга ОСОБА_1 б/н від 05.01.05 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 05.04.07, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з виходом судді Савенко Г.В. з лікарняного, справа розглядається по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В.,

Ходаківська I.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.

05.04.07, до початку судового засідання, до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшло клопотання від акціонера Товариства, громадянина ОСОБА_2(далі ОСОБА_2), що не є учасником судового процесу по даній справі, про можливість бути присутнім у судовому засіданні.

Вказане клопотання колегією суддів Вищого господарського суду України задоволено. ОСОБА_2 був присутнім у судових засіданнях по даній справі 05.04.07, 26.04.07 та 03.05.07.

У зв'язку з необхідністю надання сторонами уточнень обгрунтувань своїх касаційних вимог та заперечень на них, ухвалою суду від 05.04.07 розгляд справи було відкладено на 26.04.07.

Про вказані обставини учасників судового процесу було повідомлено на початку судових засідань 05.04.07, 26.04.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.04.07 було оголошено перерву до 03.05.07 для виготовлення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, які оголошено у судовому засіданні 03.05.07.

Рішенням від 28.09.04 Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (суддя Гудзюк I.В.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за рішення, що оскаржуються, на зборах акціонерів проголосувало більшість акціонерів, а на самих зборах акціонерів були присутні понад 60% всіх акціонерів, а тому такі рішення є легітимними. При цьому, місцевий суд зазначив про те, що рішення що стосувалось діяльності ревізійної комісії було зумовлено змінами в чинному законодавстві.

Ухвалою від 06.12.04 Апеляційного суду Черкаської області (колегія суддів у складі: головуючого -Храпка В.Д., суддів -Ювшина В.I., Василенко Л.I.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено з тих же підстав.

При цьому, апеляційний суд зауважив про помилковість посилання місцевим судом на Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки такий закон не існує, та про необхідність застосування у даному контексті Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулвся до Верховного суду України з касаційною скаргою, яка відповідно до вимог п. 6 Прикінцевих положень Закону України № 483-V (483-15) від 15.12.06 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" була передана Вищому господарському суду України для розгляду.

В касаційній скарзі із змінами та доповненням ОСОБА_1 просить рішення від 28.09.04 Смілянського міськрайонного суду Черкаської області скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального права, а саме: ст.ст. 10, 41, ч. 3 ст. 43, ч. 1 ст. 46, ч. 3 ст. 49 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України (436-15) та ч. 3 ст. 98 Цивільного кодексу України (435-15) .

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення від 28.09.04 Смілянського міськрайонного суду Черкаської області -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні рішення загальних зборів акціонерів Товариства від 29.05.04.

При вирішенні спору встановлено, що звертаючись з позовом, заявник, зокрема, зазначив, що, будучи акціонером Товариства, 16.04.04 отримав повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів Товариства, пунктом 6 порядку денного яких передбачалося внесення змін та доповнень до Статуту та положень Товариства, а пунктом 7 -створення товариства з обмеженою відповідальністю. Не маючи конкретної інформації щодо внесення змін та доповнень до Статуту та положень Товариства, як і про створення товариства з обмеженою відповідальністю, заявник звернувся до комісії з підготовки загальних зборів з заявою про перенесення загальних зборів, на що йому була надана відповідь про безпідставність його вимог. Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з зазначеними обставинами, ОСОБА_1 вважає, що в даному випадку порушені його права, як акціонера, гарантовані ч. 3 ст. 43 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Також, місцевим судом встановлено, що 22.05.04 ОСОБА_1 отримав проект рішення загальних зборів Товариства про створення товариства з обмеженою відповідальністю та доповнення до Статуту Товариства, проте дана обставина, на думку ОСОБА_1, не дала йому права реалізувати свої права, передбачені чинним законодавством.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 29.05.04 відбулися загальні збори Товариства, але прийняті на них рішення, ОСОБА_1 вважає неправомірними та такими, що порушують його права, зокрема: рішення зборів в частині прийняття до відома звіту голови Спостережної ради, оскільки

загальні збори повинні були дати оцінку роботі голові Спостережної ради та його членам; рішення зборів, яким внесено зміни до Статуту в частині виключення ст. 14, яка регулює діяльність ревізійної комісії; рішення зборів про створення товариства з обмеженою відповідальністю.

З урахуванням вказаних обставин встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить скасувати зазначені рішення загальних зборів акціонерів Товариства, а саме: рішення про прийняття до відома звіту голови Спостережної ради, про затвердження Статуту Товариства в новій редакції та про створення товариства з обмеженою відповідальністю.

При вирішенні спору судом першої інстанції фактично враховано вимоги ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , відповідно до якої загальні збори визнаються дійсними, якщо в них беруть участь 60 % всіх акціонерів. Акціонери на загальних зборах голосують пакетами акцій, якими вони володіють. При цьому, рахується, 1 акція -1 голос.

На підставі протоколу загальних зборів акціонерів Товариства місцевим судом встановлено, що після звіту голови Спостережної ради, надійшла пропозиція про необхідність звіт голови прийняти до відома, при цьому, за дану пропозицію проголосувало 2 413 173 акцій, що становить 87% від загальної кількості акцій Товариства і відповідало волевиявленню 100% присутніх на зборах акціонерів, включаючи і самого ОСОБА_1, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку, що прийняття такого рішення загальними зборами з цього питання не суперечить чинному законодавству.

Щодо п. 6 рішення загальних зборів, місцевим судом встановлено, що загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про скасування ст. 14 Статуту Товариства про діяльність ревізійної комісії, оскільки гл. 5 Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності 01.01.04, не передбачено діяльність такого виконавчого органу як ревізійна комісія, оскільки відповідно до ст. 162 Цивільного кодексу України (435-15) питання щодо перевірки фінансової діяльності акціонерних товариств проводяться із залученням аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

Вирішуючи спір, місцевий суд встановив, що оскільки листом Смілянської районної державної адміністрації № 451/01 від 06.06.04 Товариство було повідомлено про те, що в Статуті Товариства діяльність ревізійної комісії не визначено, що суперечить вимогам ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , а тому є підставою для відмови в державній реєстрації Статуту Товариства, то 06.08.04 на спільному засіданні Спостережної ради та правління Товариства було прийнято рішення керуватися в роботі Товариства діючим Статутом, затвердженим рішенням загальних зборів 31.05.01, і продовжити до наступних загальних зборів дію ревізійної комісії у минулому складі. У зв'язку з зазначеним, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення загальних зборів з цього питання.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до п. 7 порядку денного, загальні збори на підставі п.п. 5, п. 4 ст. 4 Статуту Товариства, прийняли рішення про необхідність прийняття участі у створенні товариства з обмеженою відповідальністю, та виступити у складі його співзасновників, передати на праві співзасновника до 85% статутного

фонду майна Товариства, доручити правлінню Товариства визначити перелік майна по балансовій вартості у якості внеска у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю, вповноважити раду Товариства погодити установчі документи та список майна Товариства для передачі у

статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю, результати чого довести до відома акціонерів на наступних зборах акціонерів.

Вирішуючи спір, місцевий суд дійшов до висновку, що рішення в цій частині мало на увазі необхідність проведення підготовчої роботи по утворенню в майбутньому товариства з обмеженою відповідальністю і це питання планувалося винести на порядок денний наступних загальних зборів, про що проголосувало переважна більшість: за -2 266 569 голосів, проти -146 604 голоси, а тому прийняття такого рішення загальними зборами не суперечить чинному законодавству.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, попередні судові інстанції виходили з того, що відповідачем дотримано порядок проведення зборів, передбачений Статутом Товариства та Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Проте, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.43 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Якщо до порядку денного включено питання про зміну статутного фонду акціонерного товариства, то одночасно з порядком денним друкується інформація, передбачена ст. 40 цього Закону. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення в зазначених засобах масової інформації. Загальні збори акціонерів проводяться на території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства, за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.

Будь-який з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного обов'язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніш як за 10 днів до проведення зборів у порядку, передбаченому статутом.

Згідно ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до положень статуту Товариства управління ним здійснюють загальні збори акціонерів, правління Товариства, ревізійна комісія та спостережна рада Товариства. При цьому, статутом визначено, що вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів, які проводяться не рідше одного разу на рік, в загальних зборах мають право приймати участь всі акціонери незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) від 29 грудня 1976 року N 11, обгрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджені достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Однак судами не дана належна правова оцінка вказаним положенням чинного законодавства та статуту Товариства, не повно встановлено обставини справи, а висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність застосування судами приписів ст.ст. 10, 43 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) . За вказаних обставин судові рішення є необгрунтованими, в них не повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно вимог п.п. 2, 5 Перехідних положень Закону України № 483-V (483-16) від 15.12.06 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" після набрання чинності цим Законом заяви і скарги у справах, передбачених абз. 1 п. 1, 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , по яких не порушено (не відкрито) провадження, розглядаються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) . Після набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, передбачених п. 2 Прикінцевих положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.