640/23897/20 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності працівників внутрішніх справ та інвалідності осіб, звільнених із служби - 07.07.2022 Прийняття

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС, відповідач, скаржник), третя особа Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - ліквідаційна комісія, третя особа), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати висновок (рішення) Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 16 грудня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі №826/11380/18;

зобов`язати МВС прийняти рішення (затвердити висновок) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" від 21 жовтня 2015 року № 850 (850-2015-п) (далі - Порядок № 850) у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, позов задоволено.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (565-12) (далі - Закон № 565-XII (565-12) ) не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, якщо була виплачена грошова допомога у зв`язку із первинним встановленням інвалідності. Пункт 14 Порядку № 850, яким встановлені випадки не здійснення призначення та виплати вказаної грошової допомоги, не передбачає такої підстави для відмови, як існування певного проміжку часу між первинним встановленням інвалідності, у зв`язку з якою вже виплачена ця грошова допомога, та встановленням при повторному огляді вищої групи інвалідності. Суд апеляційної інстанції, керуючись правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17, також вказав, що пункт 4 Порядку № 850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 565-XII (565-12) та підставою для відмови у затвердженні висновку відповідача про її призначення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство внутрішніх справ України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

5. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності зі спливом дворічного строку після первинного встановлення інвалідності.

6. У зв`язку із цим, скаржник наголошує, що така позиція судів попередніх інстанцій не відповідає висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18, де Верховний Суд прийняв рішення про необхідність відступлення від висновку, викладеного вперше у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та інших, у яких міститься подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 та вказав, що положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850; передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.

7. Окрім того, скаржник також наводить у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17 аналогічного характеру.

8. Поміж іншим, МВС зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 822/1654/16, від 13 червня 2018 року у справі № 806/979/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 296/1969/17 про необхідність встановлення причинно-наслідкового зв`язку щодо виникнення захворювання, яке спричинило інвалідність, під час проходження служби.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Касаційна скарга надійшла до суду 11 лютого 2022 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/23897/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 липня 2022 року.

Позиція інших учасників справи

12. 13 травня 2022 року до Cуду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить закрити касаційне провадження. Позивач вказує, що вимоги касаційної скарги ним не визнаються, оскільки вони суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ і був звільнений за пунктом 64 "б" у запас через хворобу відповідно до наказу Управління МВС України в Полтавській області від 30 жовтня 2015 року.

14. Згідно висновку МСЕК серії АВ №0493223 від 21 січня 2016 року ОСОБА_1 встановлено з 20 січня 2016 року 60 % втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності, пов`язану із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

15. Відповідно до вимог Порядку № 850 у порядку черговості в жовтні 2016 року позивач отримав одноразову грошову допомогу у сумі, відповідній 150-кратного прожиткового мінімуму.

16. Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією в результаті повторного огляду 31 січня 2018 року до довідки серії АВ №0853104 ОСОБА_1 було встановлено з 24 січня 2018 року 70 % втрати працездатності та ІІ групу інвалідності, пов`язану із проходженням служби.

17. У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак листом від 13 червня 2018 року № 15/2-Ч-440 позивачу було відмовлено у виплаті такої допомоги, з підстав пропуску строку, визначеного пунктом 4 Порядку № 850.

18. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року у справі №826/11380/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано відмову Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року № 15/2-Ч-440 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми.

19. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі №826/11380/18 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову наступного змісту: адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справи України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку № 850; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до пункту 9 Порядку № 850 та прийняти відповідне рішення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20. Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року прийнято Висновок (рішення) від 16 грудня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

21. Листом від 24 грудня 2019 року №4/2828 Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повідомила позивача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з невідповідністю вимогам пункту 4 Поряду № 850.

22. Таким чином, Міністерством внутрішніх справ України зроблено висновок про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

23. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (580-19) (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ).

31. До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

32. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

33. На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок № 850.

34. Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

35. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

36. Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

37. Пунктами 7 - 9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

38. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 18 жовтня у справі № 369/13187/17, від 27 березня 2020 року у справі № 804/3064/17, від 30 березня 2020 року у справі № 711/493/17 та від 23 червня 2020 року у справі №822/1545/17.

39. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII (565-12) .

40. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 580-VIII (580-19) є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв`язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі.

41. За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII (565-12) зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) .

42. До набрання чинності Законом № 580-VIII (580-19) , тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

43. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

44. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

45. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

46. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.

47. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

48. Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових відносин, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

49. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII (580-18) , не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

50. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

51. Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII (565-12) втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

52. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

53. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами. Зокрема, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах:

(1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-XII (565-12) право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII (580-18) і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII (565-12) , що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII (580-18) , так само як і Закон №580-VII (580-18) не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.

54. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності відбувся 24 січня 2018 року, а первинно інвалідність ІІІ групи позивачу встановлено 20 січня 2016 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

55. Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, про що також зазначив скаржник у касаційній скарзі та у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, від 30 березня 2021 року у справі № 817/1599/18.

56. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування висновку (рішення) Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 16 грудня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі №826/11380/18 та зобов`язання МВС прийняти рішення (затвердити висновок) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми є необґрунтованими, а суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

57. Суд також зазначає, що помилковим є, відповідно, застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17, з огляду на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18, відступив від висновку, викладеного вперше у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та інших постановах, у яких містися висновок про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

58. Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

59. Суд також вказує, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень Закону №580-VIII (580-19) , Порядку № 850 та неврахування висновків щодо застосування положень останнього, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17 та інших, на які посилається скаржник, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

60. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

61. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

62. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.