Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.I., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу

судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 04.04.2005 р.

у справі

№2-4072/04

Галицького районного суду м.Львова

за позовом

ОСОБА_1

до

ТОВ "Артсан"

треті особи:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

про

визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 18.11.2004 р. (суддя Кушнерик М.П.) у позові ОСОБА_1 до ТОВ "Артсан", 3-ті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням районного суду, Білоусовим О.Є. було подано апеляційну скаргу до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області.

Ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 04.04.2005 р. у справі №22-678/2005 р. (судді Каблак П.I., Мікуш Ю.Р., Тенюха В.П.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено; рішення Галицького районного суду м.Львова від 18.11.2004 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 18.11.2004 р. та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 04.04.2005 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції та покласти всі судові витрати на відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: ст.ст. 19, 41 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 15, 202 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 59, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , оскільки: по-перше, в порушення ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) ОСОБА_1 як учасник Товариства не був поінформований про дату, місце проведення та порядок денний загальних зборів, що відбулися 25.09.2002 р., у відповідності до положень статуту та установчої угоди Товариства; по-друге, загальні збори учасників Товариства, проведені 25.09.2002 р., не були повноважними, оскільки згідно з протоколом загальних зборів від 25.09.2002 р. на них були присутні дев'ять засновників, які в сукупності володіли тільки 45,85% голосів, що суперечить вимогам ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , згідно з якою збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів; по-третє, голосування ОСОБА_2 на загальних зборах Товариства 25.09.2002 р. за скаржника по дорученню від 30.07.2001 р. було неправомірним, оскільки ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на виключення його з учасників Товариства; по-четверте, в рішенні суду відсутній правовий аналіз установчих документів Товариства (які в матеріалах справи відсутні), законодавства про господарські товариства; по-п'яте, судами були проігноровані клопотання позивача та не були залучені до участі у справі в якості третіх осіб учасники Товариства, які були на зборах та проголосували проти виключення ОСОБА_1 з числа засновників Товариства (ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11).

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивачем була подана на розгляд загальних зборів нотаріально посвідчена заява про вихід з Товариства від 20.06.2001 р. Цією ж заявою позивач свідчив, що Товариство не має по відношенню до нього невиконаних зобов'язань, у позивача в свою чергу до Товариства та його учасників немає ніяких майнових чи матеріальних претензій, а свою частку позивач передає на користь ОСОБА_2 На останнього він оформив нотаріально посвідчене доручення від 30.07.2001 р. для представлення його інтересів як учасника по всіх питаннях, що стосуються діяльності та управління ТОВ "Артсан".

11.07.2001 р. загальні збори розглядали заяву позивача, однак рішення про його вихід із Товариства не було прийнято й вирішено відкласти це питання до узгодження фінансових розрахунків.

Заява позивача була розглянута і задоволена лише 25.09.2002 р. на загальних зборах Товариства за відсутності самого позивача.

Вважаючи рішення загальних зборів учасників Товариства від 25.09.2002 р. недійсними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Артсан" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 25.09.2002 р. на підставі ст.ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) ст.ст. 137, 138 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , оскільки хоча він і оформив нотаріально 20.06.2001 р. заяву про вихід із Товариства, однак у подальшому передумав це робити, чим скористався директор Товариства ОСОБА_2 (якому позивач доручив представляти його інтереси як засновника ТОВ "Артсан"), та зловживаючи довір'ям позивача викрав у нього заяву про вихід із Товариства та без відома позивача вже у 2002 р. знову подав заяву на розгляд загальних зборів Товариства, рішення на яких було прийнято без участі позивача, не повідомленого про час, місце проведення загальних зборів і порядок денний.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові до ТОВ "Артсан", суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач добровільно вирішив вийти з числа засновників Товариства та передати належну йому частку в статутному фонді Товариства ОСОБА_2 та одночасно засвідчив відсутність майнових, матеріальних чи інших претензій до Товариства, що нотаріально посвідчив 20.06.2001 р., що, за висновком суду, є достатньою підставою для вирішення вказаного питання на загальних зборах 25.09.2002 р. без участі самого заявника, не повідомленого про час, місце та порядок денний зборів.

Однак, вищезазначені висновки судів не є такими, що грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, огляду на наступне.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки доводам скаржника щодо відсутності будь-якого правового аналізу установчих документів ТОВ "Артсан", які в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Відповідно до ст. 60 Закону збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більше як 60% голосів.

Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Відповідно до ст. 10 Закону учасник товариства має право вийти в установленому порядку з товариства.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на наявність заяви позивача про добровільний вихід зі складу засновників Товариства (датованого більше ніж за рік до прийняття спірного рішення загальних зборів), не встановили який порядок виходу з Товариства встановлено установчими документами ТОВ "Артсан".

Окрім того, суди не дослідили та не встановили питання правомочності загальних зборів, проведених 25.09.2002 р., з огляду на вимоги ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (незважаючи на доводи позивача), не дослідили та не надали будь-якого аналізу установчим документам Товариства (які взагалі відсутні в матеріалах справи), не встановили склад учасників Товариства на день проведення зборів, розмір часток кожного з учасників (відомості про які містяться в установчих документах), скільки учасників Товариства брало участь у загальних зборах 25.09.2002 р. і з якою кількістю голосів, скільки з них проголосувало "за", тощо.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній повний текст протоколу загальних зборів Товариства від 25.09.2002 р.

На а.с. 6-8 справи знаходиться ксерокопія реєстраційного листка, не підписаного головою та секретарем зборів, із виправленнями та дві сторінки протоколу без дати і підписів голови та секретаря зборів із численними виправленнями у частині фіксації результатів голосування, а показання свідків ОСОБА_11 (а.с. 53), ОСОБА_9 (а.с. 55) та пояснення третіх осіб ОСОБА_5 (а.с. 64) та ОСОБА_4 (а.с. 67) щодо розгляду на зборах заяви позивача є суперечливими.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 (v0011700-76) р. №11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9,- ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 18.11.2004 р. та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 04.04.2005 р. скасувати, а справу №2-4072/04 направити за підвідомчістю на новий розгляд до господарського суду Львівської області.