ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 р.
№ 34/217-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Ходаківська I.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Агора"
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
25.12.2006 року
за позовом
державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних
труб"
до
1) державного підприємства "Науково-дослідного та
конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості ім.
Я.Ю. Осади"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агора"
про
стягнення 811673,33 грн.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2006 року державне підприємство "Дніпропетровський
завод прецизійних труб" звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства
"Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту
трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" та товариства з обмеженою
відповідальністю "Агора", у якому, посилаючись на порушення
останнім умов договору № 88 від 24.07.2002 року щодо повного його
виконання у частині поставки обумовленого зазначеним договором
майна, просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю
"Агора" 811 673,82 грн. - суму відшкодування збитків у вигляді
упущеної вигоди.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
30.10.2006 року (суддя Примак С.А.) відмовлено в задоволенні
позовних вимог ДП"Дніпропетровський завод прецизійних труб".
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведений
причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями товариства з
обмеженою відповідальністю "Агора" та понесеними позивачем
збитками.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду(суддів Білецької Л.М. Науменка I.М., Голяшкіна О.В.) від
25.12.2006 за апеляційною скаргою державного підприємства
"Дніпропетровський завод прецизійних труб" рішення міського суду у
частині відмови у задоволенні позову щодо товариства з обмеженою
відповідальністю "Агора" скасоване, позов задоволено частково. З
відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" на
користь позивача стягнено 811673,33 грн. -суму позову, 13 935 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постанова апеляційного суду обгрунтована тим, що доказаними у
справі є факт протиправної поведінки відповідача 2, заподіяння
позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди - планового доходу,
який він міг би отримати, наявності причинного зв'язку між
недопоставкою трубної заготовки і невиконанням своїх договірних
зобов'язань позивачем і неотриманням доходу, а також виною
відповідача 2, який діяв протиправно.
Не погодившись із постановою апеляційного господарського
суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" звернулось
із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.12.2006 року скасувати, залишивши
рішення господарського суду першої інстанції без змін.
В касаційній скарзі зазначено про порушення принципу рівності
сторін перед законом і судом, умови змагальності, оскільки
апеляційну скаргу розглянуто за відсутності представника ТОВ
"Агора", суд апеляційної інстанції надав перевагу доводам позивача
перед доводами відповідача 2, не врахував пропуск строку позовної
давності, а також на те, що оскаржувана постанова апеляційного
суду суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
В доповненні до касаційної скарги ТОВ "Агора" повідомляє про
прийняття Верховним Судом України Постанови від 23.01.2007 у
справі № 34/54 і наполягає на скасуванні постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду по даній
справі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2007
касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до
розгляду на 01.03.2007.
Ухвалою від 26.03.2007 Вищого господарського суду України
було зупинено виконання Постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.12.2006 у справі № 34/217-06.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів
касаційної скарги, вважає, що відсутність представника сторони в
судовому засіданні апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду
справи по суті по наявним матеріалам, вважає доведеним своє
правонаступництво за спірним договором відповідача 1 та
відповідача 2, строк позовної давності вважає не пропущеним.
Постановою Верховного Суду України від 23.01.2007 по справі №
34/54 скасовано всі наступні судові акти, а рішення суду першої
інстанції від 15.05.2006, яким розірвано спірний договір, залишено
без змін. Договір та чинний на той час Цивільний кодекс не
надавали право поставщику припинити поставку, строк якої
обумовлений договором поставки, у зв'язку із несплатою покупцем за
частково поставлений товар, тому вважає касаційну скаргу
необгрунтованою, і просить постанову апеляційного суду залишити
без змін.
В судовому засіданні 01.03.2007 було оголошено перерву до
15.03.2007.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги,
судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із
наступного.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як встановлено судами, предметом спору є стягнення збитків у
вигляді втраченої вигоди -не отриманого прибутку за неналежне
виконання договірних зобов'язань.
Судами попередніх інстанцій встановлено і з наявних у справі
матеріалів вбачається, що державне підприємство "Науково-дослідний
та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості
ім. Я.Ю. Осади"
24.07.2002 уклали Договір
№ 38 поставки продукції, строк дії якого визначений до 31.12.2002.
Додатковою угодою № 1 від 02.04.2003 до цього Договору строк дії
даного договору продовжено до 31.12.2003.
Згідно з цим договором постачальник зобов'язується передати у
власність покупцеві товар відповідно до специфікацій , а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити
на умовах договору.
Наказом Міністерства промислової політики України від
13.01.2006 № 11 на базі відокремленого структурного підрозділу
(філії) створено державне підприємство "Дніпропетровський завод
прецизійних труб" шляхом його виділення з державного підприємства
" Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут
трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади".
Створене державне підприємство "Дніпропетровський завод
прецизійних труб" є правонаступником майнових і немайнових прав і
обов'язків державного підприємства " Науково-дослідний та
конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім.
Я.Ю.Осади" в частині, яка була закріплена за філією відповідно до
розподільчого балансу.
Державне підприємство "Дніпропетровський завод прецизійних
труб" є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків
по взаємовідношенням з ТОВ "Агора" по Договору № 38 від
24.07.2002.
Позивач є підприємством, яке створене з метою отримання
прибутку за рахунок науково-дослідної, виробничої та
підприємницької діяльності в галузі трубної промисловості. Для
здійснення своєї статутної діяльності позивач 05.10.2001 року
уклав договір № 68 поставки труб з ЗАТ"Торговий дім"Галіон"
(Росія, Москва), який був продовжений сторонами до травня 2003
року.
За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався
здійснювати поставки труб розмір, тип, кількість та ціна яких
зазначались в специфікаціях, які є невід'ємними частинами до
Договору від 05.10.2001 року. Позивачем розроблена технологічна
карта для виготовлення труб розміром 16п.+1,5 п+ 4340 ММ, які були
предметом договору з російським підприємством, з трубної заготовки
25,20 мм, яку позивач отримував від відповідача 2 за договором №
38 від 24.07.2002, згідно умов якого ТОВ "Агора" зобов'язалось
здійснити поставку трубної заготовки, якість, кількість, тип та
ціна якої визначалися специфікаціями до Договору № 38.
В порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 38 від
24.07.2002 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Агора"
здійснило поставку трубної заготовки не у повному обсязі,
що останнім і не оспорюється.
Зазначене унеможливило виконання позивачем своїх зобов'язань
перед ЗАТ "Торговий дім "Галіон" у повному обсязі за договором
поставки труб № 68 від 05.10.2001 року, в результаті чого
07.11.2003 року договір з ЗАТ "Торговий дім "Галіон" додатковою
угодою було розірвано.
Умовами пункту 11.3 Договору поставки № 38 від 24.07.2002
передбачено, що у випадку, якщо у сторін на момент закінчення
строку дії договору залишаються невиконаними договірні
зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія договору відносно
таких зобов'язань продовжується до задоволення законних вимог.
Договір № 38 від 24.02.2002 з усіма його невід'ємними частинами,
змінами і доповненнями розірвано Рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 15.05.2006, про що зазначено в
Постанові Верховного Суду України від 23.01.2007 у справі № 34/54.
Згідно з пунктами 4 Перехідних положень до Цивільного та
Господарського кодексів України ( 436-15 ) (436-15)
щодо цивільних
відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним та
Господарським кодексами ( 436-15 ) (436-15)
, положення цих кодексів
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ними чинності, тому до спірних
правовідносин судами попередніх інстанцій обгрунтовано застосовані
норми Цивільного та Господарського кодексів України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно
до умов договору, а також вимог цього кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов
відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські
обов'язки належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору.
Стаття 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає,
що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,
встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків
та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, якій
завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування. Упущена вигода є одним із видів
збитків, право на відшкодування яких має особа, якій завдано
збитків шляхом порушення її цивільного права. Упущеною вигодою є
доходи, які б особа могла реально отримати за звичайних обставин,
якби її право не було порушено.
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або
законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому
розмірі.
Статтею 225 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до
складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток
(втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала
право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою
стороною.
Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової
відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов
відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає
відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання
контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також
причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. Боржник у
відповідності із статтею 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
має право доводити відсутність своєї вини, якщо вина є умовою
відповідальності.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду факт неналежного виконання вимог договору № 38 від 24.07.2002
відповідачем ТОВ "Агора" перед позивачем обгрунтований з
посиланням на Постанови Вищого господарського суду України у
справах №№ 6/134 та 34/ 54, які на час розгляду справи в
касаційній інстанції скасовані. Однак, у Постанові Верховного Суду
України від 23.01.2007 по справі № 34/54 зазначено, що у
специфікації до договору товар мав бути поставлений на суму 575640
грн., а фактично поставлений на 249380,04 грн., що є
підтвердженням не поставки позивачеві всього обсягу товару . Ця
обставина визнана апеляційним судом протиправною поведінкою
відповідача 2 перед позивачем.
Постановою Верховного Суду України від 23.01.2007 по справі №
34/54 залишено без змін Рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 15.05.2006, яким Договір № 38 від
24.07.2002 розірвано, таким чином відповідач 2 вже не зможе
виконати договірні зобов'язання з поставки товару.
Щодо наявності і розміру збитків, то упущена вигода - це
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин,
якби її право не було порушене. Апеляційним господарським судом
встановлено, що 05.10.2001 було укладено договір поставки труб з
ЗАТ "Торговий дім "Галіон" Росія, Москва на суму 811673,33 грн.,
та позивачем розроблено технологічну карту для виготовлення труб,
які були предметом договору з російським підприємством, з трубної
заготовки , які позивач отримував від відповідача.
Через недопоставку відповідачем 2 труб , позивач не виконав свої зобов'язання
перед ЗАТ "Торговий дім "Галіон", за заявою якого 07.11.2003
додатковою угодою договір від 05.10.2001 № 68 з позивачем було
розірвано.
На цій підставі апеляційний суд дійшов висновку про
обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 2 суми
не отриманого доходу у розмірі вартості непоставлених позивачем
труб ЗАТ ""Торговий дім"Галіон", який позивач міг би отримати за
звичайних умов, тобто якби відповідач 2 належним чином виконав
свої зобов'язання перед позивачем і поставив йому товар, з якого
останній виготовив би труби і продав їх російському підприємству.
Між протиправною поведінкою відповідача 2 і неотриманням
доходу позивачем є прямий причинний зв'язок, який полягає в тому,
що у разі вчасної поставки трубної заготовки(труб) позивачеві
останній міг би виготовити з них труби потрібного діаметру і
поставити їх ЗАТ "Торговий дім "Галіон", а отже і отримати оплату
в розмірі заявлених до відшкодування позовних вимог.
Вину відповідача 2 апеляційний суд визначив як протиправну
поведінку. У відповідності із статтею 614 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
відповідач 2 не довів відсутність своєї вини у
порушенні зобов'язання. Посилання відповідача 2 на неоплату
позивачем фактично поставлених партій товару за договором не є
обставиною, яка звільняє його від поставки всього товару, оскільки
така умова не передбачена договором.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до
правильного та обгрунтованого висновку щодо наявності протиправної
поведінки товариства з обмеженою відповідальністю "Агора", що
призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді упущеної
вигоди, а саме неотримання планового доходу, який він би міг
отримати від продажу труб ЗАТ "Торговий дім"Галіон" у розмірі
811673,33 грн., наявності причинного зв'язку (недопоставка трубної
заготовки спричинила невиконання своїх договірних зобов'язань
позивачем і неотримання доходу).
До того ж, апеляційний господарський суд правильно визнав
законним і обгрунтованим рішення суду першої інстанції в частині
відмови в позові щодо державного підприємства "Науково-дослідного
та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості
ім.. Я.Ю. Осади", який ніяких протиправних дій щодо позивача не
вчиняв.
Щодо посилань ТОВ "Агора" в касаційній скарзі на порушення
апеляційним судом норм процесуального права, які полягають в
розгляді справи апеляційним судом за відсутності представника,
який був задіяний в іншому судовому процесі, то вони не можуть
бути прийняті, виходячи з того, що сторона мала право направити в
судове засідання іншого представника. Крім того, за клопотанням
ТОВ "Агора" розгляд справи в апеляційному суді було відкладено з
18.12.2006 на 25.12.2006, про що є розпис представника на
повідомленні.
Щодо посилань ТОВ "Агора" на пропуск строку позовної
давності, то оскільки термін дії договору № 38 від 24.07.2002 було
продовжено до 31.12.2003, то і строк позовної давності судами
відраховувався від цієї дати правильно, позов подано 13.07.2006 до
суду в межах трирічного строку позовної давності.
Щодо неправильної, на думку касатора, оцінки апеляційним
судом труб як трубної заготовки, а також листа від 30.07.2003 №
Юр-1023, то у відповідності із статтею 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
А тому, враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджені
всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка,
судова колегія не вбачає підстав для скасування постановленого
апеляційним судом рішення з наведених у касаційній скарзі мотивів.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Агора" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.12.2006 року залишити без змін.
Головуючий I. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко