ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 
 
                            ПОСТАНОВА 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 
 
     15 березня 2007 р. 
     № 31/291 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого 
     Грейц К.В.,
     суддів:
     Глос О.I., Бакуліної С.В.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
заявника
     гр.ОСОБА_1
     на рішення
     господарського суду м.Києва від 13.06.2006 р.
     у справі
     №31/291
     господарського суду
     м.Києва
     за первісним позовом
     ТОВ "Бізнес Консалтінг Груп"
     до
     ТОВ "Олена"
     про
     витребування майна з чужого незаконного володіння
     та зустрічним позовом
     ТОВ "Олена"
     до
     ТОВ "Бізнес Консалтінг Груп"
     про
     визнання права власності
         у судовому засіданні взяли участь представники:
 
     від позивача:
     не з'явився,
     від відповідача:
     Сенектутов Д.М.,
     від заявника:
 
     ОСОБА_1, ОСОБА_2,
 
                            ВСТАНОВИВ:
     Позивач  -ТОВ   "Бізнес   Консалтінг   Груп"   звернувся   до
господарського суду з позовом  до  відповідача  -ТОВ  "Олена"  про
витребування у ТОВ "Олена" майна з чужого незаконного володіння, а
саме:  чотирьохкімнатної  ізольованої  квартири  АДРЕСА_1загальною
площею 86,99 кв.м на користь ТОВ "Бізнес Консалтінг Груп".
     Підставою звернення з позовом про витребування  вищевказаного
приміщення  з  чужого  незаконного   володіння   стало   укладення
25.06.2005 р. між позивачем та гр.ОСОБА_3  попереднього  договору,
відповідно до якого сторони дійшли згоди, що гр.ОСОБА_3  продасть,
а   позивач   придбає   чотирьохкімнатну    ізольовану    квартиру
АДРЕСА_1загальною площею 86,99 кв.м, належну гр.ОСОБА_3  на  праві
приватної власності, що підтверджується договором  купівлі-продажу
від 06.09.1995  р.,  який  зареєстрований  у  реєстрі  за  НОМЕР_1
приватним нотаріусом Київського  міського  територіального  округу
ОСОБА_4.
     З огляду на те,  що  всупереч  умовам  попереднього  договору
гр.ОСОБА_3 передав вказану квартиру відповідачу в якості внеску до
його статутного фонду, позивач звернувся з відповідним позовом  до
господарського суду.
     У свою чергу ТОВ "Олена" звернулося до господарського суду із
зустрічним позовом до ТОВ "Бізнес Консалтінг Груп" про визнання за
ТОВ  "Олена"  права  власності  на   чотирьохкімнатну   ізольовану
квартиру АДРЕСА_1загальною площею 86,99 кв.м.
     Підставою звернення з зустрічним позовом про  визнання  права
власності на вищевказане приміщення стало прийняття 28.03.2006  р.
на зборах учасників ТОВ "Олена" рішення про дозвіл ОСОБА_3  внести
свій  вклад  до  статутного  фонду  товариства   шляхом   передачі
чотирьохкімнатної ізольованої  квартири  АДРЕСА_1загальною  площею
86,99 кв.м, яка належала гр.ОСОБА_3, і фактична передача  вказаної
квартири до статутного фонду ТОВ "Олена".
     Рішенням господарського суду  м.Києва  від  13.06.2006  р.  у
справі №31/291 (суддя Качан Н.I.) у задоволенні первісного  позову
ТОВ "Бізнес Консалтінг Груп" до ТОВ "Олена" про витребування майна
з  чужого  незаконного  володіння  відмовлено.  Зустрічний   позов
задоволено:  визнано   за   ТОВ   "Олена"   право   власності   на
чотирьохкімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1загальною  площею  87
кв.м. (86,99 кв.м).
     Відповідно до ст. 107 Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          касаційну  скаргу   на   рішення   місцевого
господарського  суду,  що  набрало  законної  сили,  та  постанову
апеляційного суду мають право подати сторони  у  справі,  а  також
особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд  прийняв
рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
     Громадянка  ОСОБА_1  відповідно  до  ст.  107  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         звернулася з касаційною
скаргою на рішення господарського суду м.Києва від 13.06.2006 р. у
справі №31/291, в якій, посилаючись на незалучення її до участі  у
справі, зазначила, що господарський суд м.Києва  прийняв  рішення,
що стосується її прав та обов'язків, оскільки відповідно до ст.ст.
60-61 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
          вищезазначена  спірна
квартира є її з гр.ОСОБА_3 спільною сумісною власністю подружжя, а
згідно зі ст. 65 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
         її  чоловік
ОСОБА_3 мав право розпоряджатися квартирою лише за нотаріально  по
свідченою згодою другого з подружжя (якої гр.ОСОБА_1 не надавала).
В підтвердження доводів касаційної скарги заявником  подано  копію
свідоцтва про укладання шлюбу  з  гр.ОСОБА_3  від  15.05.1987  р.,
копію договору купівлі-продажу спірної квартири від 06.09.1995  р.
В   касаційній   скарзі   заявник   просить   скасувати    рішення
господарського суду м.Києва від 13.06.2006 р. у справі №31/291  та
направити справу на новий розгляд до  господарського  суду  першої
інстанції.
     ТОВ  "Бізнес   Консалтінг   Груп"   не   скористалося   своїм
процесуальним правом  на  участь  свого  представника  у  судовому
засіданні касаційної інстанції.
     Заслухавши пояснення представників відповідача  та  заявника,
перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги,  колегія
суддів Вищого господарського суду  України  вважає,  що  касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
     У підтвердження доводів касаційної скарги про те, що  рішення
господарського  суду  м.Києва  стосується   прав   та   обов'язків
гр.ОСОБА_1 як власника  спірного  приміщення,  яке  відповідно  до
ст.ст. 60-61 Сімейного  кодексу  України  ( 2947-14 ) (2947-14)
          є  спільною
сумісною власністю подружжя,  заявником  подано  наступні  докази:
копію свідоцтва про укладення шлюбу від  15.05.1987  р.   НОМЕР_2,
копію договору купівлі-продажу спірної квартири від 06.09.1995 р.
     Зазначені  вище  докази  не  були  предметом  дослідження   в
господарському суді першої інстанції у зв'язку з розглядом  справи
без участі гр.ОСОБА_1, не залученої до участі у справі.
     Відповідно до ст. 60 Сімейного  кодексу  України  ( 2947-14 ) (2947-14)
        
майно,  набуте  подружжям  за  час  шлюбу,  належить  дружині   та
чоловікові на праві  спільної  сумісної  власності  незалежно  від
того, що один з них не мав з поважної причини  (навчання,  ведення
домашнього  господарства,  догляд   за   дітьми,   хвороба   тощо)
самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ,  набута
за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є  об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя.
     Відповідно  до  п.  3  ст.  61  Сімейного   кодексу   України
( 2947-14 ) (2947-14)
         якщо одним із подружжя укладено  договір  в  інтересах
сім'ї, то гроші, інше майно, в тому  числі  гонорар,  виграш,  які
були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної
власності подружжя.
     Згідно з ч. 3 ст. 65 Сімейного  кодексу  України  ( 2947-14 ) (2947-14)
        
для  укладення  одним  із  подружжя  договорів,   які   потребують
нотаріального посвідчення і (або) державної  реєстрації,  а  також
договорів стосовно цінного майна, згода  другого  з  подружжя  має
бути подана письмово. Згода на укладення договору,  який  потребує
нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації,  має  бути
нотаріально засвідчена.
     Господарський суд першої інстанції при  вирішенні  спору  про
визнання права власності на спірну  квартиру  не  встановив  і  не
дослідив  вищенаведені   обставини,   які   мають   значення   для
правильного вирішення спору.
     Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати
питання про достовірність того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу
одних доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або  додатково
перевіряти докази.
     З  огляду  на  викладене,  з  врахуванням   меж   повноважень
касаційної   інстанції,   встановлених   ст.ст.    111-5,    111-7
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          справа
підлягає передачі на новий розгляд до господарського  суду  першої
інстанції.
     Під час нового розгляду справи  суду  першої  інстанції  слід
взяти  до  уваги  викладене  у  зазначеній  постанові,  вжити  всі
передбачені чинним законодавством засоби для  всебічного,  повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав  та  обов'язків
сторін і, в залежності від  встановленого  та  у  відповідності  з
вимогами закону, вирішити спір.
     Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9,-  ст.ст.  111-10,  111-11   Господарського   процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
     Касаційну   скаргу    заявника    гр.ОСОБА_1    на    рішення
господарського суду м.Києва від 13.06.2006  р.  у  справі  №31/291
задовольнити.
     Рішення господарського  суду  м.Києва  від  13.06.2006  р.  у
справі №31/291  скасувати, а справу передати на новий  розгляд  до
господарського суду м.Києва.
     Головуючий   К.Грейц
     Судді  О.Глос
     С.Бакуліна