ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 р.
№ 24/210
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів:
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Підприємства із 100 % іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко"
на постанову
від 14.11.2006 року Київського апеляційного господарського
суду
у справі господарського суду
№ 24/210 міста Києва
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми
"Самгаз-Рівне" 2. Підприємства із 100 % іноземним капіталом "ААЗ
Трейдінг Ко"
про
стягнення 3206 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
не з'явились
від відповідача-1: від відповідача-2:
не з'явились Броварець Л.М. (довіреність від 15.03.2007р.);
Мартинюк В.М. (довіреність від 15.03.2007р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Смілянець
В.В.) від 18.07.2006 року, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя -Губенко Н.М., судді -Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) від
14.11.2006 року, у справі № 24/210 позов задоволено; стягнуто з
"Автолюкс" Підприємства із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг
Ко" на користь СПД -ФО ОСОБА_1 основний борг у розмірі 3206,00
грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі "Автолюкс" Підприємство із 100% іноземним
капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" просить скасувати ухвалене по справі
судове рішення повністю, постанову апеляційного суду - в частині
залишення без змін рішення, та прийняти нове рішення, посилаючись
на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:
ст.ст.46, 47, 51 Статуту автомобільного транспорту УРСР, п.5
ст.308 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.4-3, 33, 34, 84, 104 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача-2, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з належного з
відповідачів 3206 грн. збитків, спричинених втратою відповідачем-2
в процесі перевезення по договору з відповідачем-1, одного місця з
12 штуками газових лічильників та 49 наборами запасних частин до
цих лічильників, оплачених позивачем по угоді з відповідачем-1 за
платіжним дорученням НОМЕР_1, 1 000 грн. втрат, пов'язаних із
проїздом до м. Києва, проживанням, оплатою послуг юриста, іншими
матеріальними збитками, 420,60 грн. державного мита, 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судами встановлено, що відповідачем-1 було надіслано позивачу
рахунок НОМЕР_2 про оплату 50 штук лічильників G-4RS/2001-1LА та
50 штук комплектів до лічильників газу на загальну суму 11 200
грн., який позивачем був оплачений за платіжним дорученням
НОМЕР_1.
Відповідно до декларації № 7896179 відповідачем-1,
відправником за декларацією, передано відповідачу-2 для
перевезення до позивача лічильники газу - вантаж в кількості 5-ти
місць.
Згідно із багажною відомістю (транзити) КХн-1 від 11.02.2005
року відповідачем-2 видано позивачу 4 місця вантажу, тобто менше
на 1 місце, ніж було передано для перевезення відправником.
Про фактично одержаний вантаж також складено акт від
13.02.2005 року.
Втрата одного місця вантажу не заперечується відповідачем-2,
останній згоден здійснити компенсацію за втрачений вантаж в
розмірі 28 грн., виходячи із загальної суми здійсненого
декларування вантажу 140 грн., про що, зокрема повідомив
відповідача-1 у листі НОМЕР_3.
Відповідно до ст.314 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
перевізник несе
відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до
перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або
пошкодження сталися не з його вини; за шкоду заподіяну при
перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або
нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або
якого не вистачає.
Згідно із п.136 Статуту автомобільного транспорту Української
РСР автотранспортні підприємства або організації відшкодовують
збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, за втрату або нестачу
вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого
вантажу.
Як статтею 314 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, так і пунктом 136
Статуту встановлено, що в розмірі оголошеної цінності
відшкодовуються збитки у разі втрати вантажу, якщо не буде
доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Звідси висновок, що доводи скаржника стосовно того, що
внаслідок втрати частини вантажу у нього виникає зобов'язання
відшкодувати збитки, завдані його втратою, в розмірі пропорційному
задекларованій відповідачем-1 в багажній відомості сумі, по-перше,
не відповідають вищенаведеним нормам права, які покладають на
перевізника обов'язок відшкодувати дійсну вартість втраченого
вантажу, по-друге, багажна відомість не є тим документом в якій
відправник декларує вартість вантажу, а є внутрішнім документом
перевізника, який він оформлює з метою фіксації отримання вантажу
отримувачем (а.с.13). Касаційна інстанція відмічає, що проставлена
в багажній відомості вартість вантажу -112, не відповідає даним
декларації, оформленої обома відповідачами, яка є єдиним
документом на перевезення, і в якій відповідачем-1 не
задекларована вартість вантажу (не оголошена його цінність),
оскільки зазначена в декларації сума 140 грн. стосується вартості
доставки (а.с.32). До речі, неповнота оформлення відповідачами
декларації на перевезення вантажу в частині оголошення цінності
вантажу не звільняє винну у втраті вантажу сторону -перевізника,
від обов'язку відшкодувати позивачці дійсну вартість вантажу, яка
підтверджується зібраними судами доказами в сумі 3206,00 грн.,
зокрема даними платіжного доручення НОМЕР_1 про оплату позивачкою
рахунку НОМЕР_2, виставленого їй на оплат у лічильників газу та
комплектів до них відповідачем-1, накладної НОМЕР_4 на отримання
позивачкою 50 штук лічильників на суму 11 200,00 грн. (а.с.17,18).
Та обставина, що в складі супровідних документів відправником
вантажу надано перевізнику накладну НОМЕР_4, а не
товарно-транспортну накладну, надання якої передбачено п.47
Статуту автомобільного транспорту Української РСР, не звільняє
відповідача-2 від належного виконання договору перевезення, а саме
обов'язку відповідно до ст.307 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
доставити
ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення та
видати його уповноваженій на одержання вантажу особі
(вантажоодержувачу).
Тому висновок суду про задоволення позовних вимог на суму
3206,00 грн. є вірним, а доводи касаційної скарги грунтуються на
невірному тлумаченні положень матеріального права та
процесуального законодавства. Беручи до уваги все наведене та
вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не
вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного
господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства із 100 % іноземним капіталом
"ААЗ Трейдінг Ко" від 07.12.2006 року № 4133 на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у
справі № 24/210 залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у справі №
24/210 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна О.Глос