Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ТОВ Фірма "Сервіс ЛТД" м.Кременчук звернулась з позовом до ВАТ "Полтаваобленерго" м.Полтава, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії газопромислове управління "Полтавагазвидобування" м.Полтава, Державна податкова інспекція у м.Полтава про стягнення безпідставно надбаного майна на суму 220000 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.09.06 у справі № 14/42-19/214 ТОВ Фірма "Сервіс ЛТД" в позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.12.06 зазначене судове рішення залишено без зміни з підстав його обґрунтованості та відповідності нормам матеріального та процесуального права.

У поданій касаційній скарзі ТОВ Фірма "Сервіс ЛТД" просить скасувати рішення та постанову цих судових інстанцій як таких, що прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, що стосуються предмету спору; справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне.

В 1998р. ТОВ Фірма "Сервіс ЛТД" вела будівництво за власний кошт в сільській місцевості –газопроводу, що відноситься до соціально-культурної сфери.

Будівництво виконувалось підрядником –ТОВ "Поляріс" по договору № 7 від 01.07.96. На це будівництво було потрачено з боку замовника –ТОВ Фірми "Сервіс ЛТД" 357298,8 грн. власних коштів. Постановою КМ України від 25.11.99 № 2140 (2140-99-п) був затверджений Порядок погашення заборгованості підприємствам і організаціям системи агропромислового комплексу з компенсації власних витрат, понесених на будівництво в 1998р. об'єктів соціально-культурного призначення на селі.

Цей порядок визначав механізм погашення заборгованості підприємствами і організаціями системи агропромислового комплексу з компенсації власних витрат, понесених на будівництво в 1998р. об'єктів соціально-культурного призначення на селі, шляхом проведення її заліку в рахунок заборгованості (недоїмки) з податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємств і організацій до державного бюджету станом на 1 січня 1999р.

Погашенню заборгованості підлягали витрати власних коштів підприємств і організацій системи агропромислового комплексу всіх форм власності, понесені на будівництво в 1998р. об'єктів соціальної сфери селі, та витрати власних коштів на цю мету, які були включені в 1998р. в план фінансування державних централізованих капітальних вкладень.

За відсутності у підприємств і організацій системи агропромислового комплексу –розпорядників бюджетних коштів власної заборгованості (недоїмки) з податків, зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету станом на 1 січня 1999р. і не погашеної на дату проведення взаємозаліку, вони можуть проводити взаємозаліки з підприємствами, перед якими мають кредиторську заборгованість на цей момент (а.с. 19, 21, 69-71 т.1).

Перевіркою Державної контрольно-ревізійної служби України в особі її відділу в Козельщинському районі встановлено, що потрачені ТОВ фірма "Сервіс ЛТД" кошти на будівництво газопроводу, на підставі договорів поруки, в т.ч. № Кз 24-Кх9 від 01.12.99, яким гарантувалась оплата ВАТ "Полтаваобленрго" використаної КСП "Кременчуцьке" електроенергії на суму 220000 грн., перераховані ВАТ "Полтаваобленерго" в рахунок взаємозаліку, але при відсутності будь-якої кредиторської заборгованості цих сільськогосподарських підприємств перед ТОВ Фірма "Сервіс ЛТД" (акт від 08.11.2000, а.с.69, т.1).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.03 у справі № 8/620 (а.с. 12-16, т.1), яке залишено без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.03 (а.с. 13-15, т.2) визнано недійсним договір поруки від 01.12.99 № Кз 24-Кх9.

16.02.05 ТОВ Фірма "Сервіс ЛТД" звернулась з позовом до ВАТ "Полтаваобленерго" про стягнення безпідставно надбаного майна –грошових коштів в сумі 220000 грн. на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 469 ЦК УРСР, ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч.1-3 ст. 469 ЦК УРСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбане майно, згодом відпала.

Аналогічно ці правовідносини регулюються і ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи позивачу в позові попередні судові інстанції, без врахування вищевикладеного, прийшли до висновку, що між позивачем та відповідачем фактично відбувся взаємозалік заборгованості на підставі протоколу № 21 взаєморозрахунків між розпорядником коштів, який фінансується з державного (місцевого) бюджету та платником податку (а.с. 9 т.1).

Але поза увагою суду залишилась та обставина, що з визнанням недійсним договору поруки від 01.12.99 № Кз 24-Кх9 між позивачем та відповідачем припинились цивільно-правові зобов'язання по оплаті ТОВ Фірма "Сервіс ЛТД" спожитої КСП "Кременчуцьке" електроенергії, а інші підстави для цього відсутні.

Відповідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.06 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.12.06 у справі № 14/42-19/214 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.