ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р.
№ 84/14б-05/11
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" в
особі ліквідатора, м. Київ
на постанову
від 20.10.2006 р. Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі
№ 84/14б-05 господарського суду Київської області
за заявою
Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна",
м. Київ
до
Приватного підприємства "Рекламне агентство "Ексельсіор", м.
Біла Церква
про
банкрутство
арбітражний керуючий
Левкович О.К.
в судовому засіданні взяли участь представники:
боржника
Штика О.I., директор;
Загура В.П., довір.;
Київського обласного відділення
Фонду соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності
Онищенко С.В., довір.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду Київської області
знаходиться справа № 84/14б-05 про банкрутство Приватного
підприємства "Рекламне агентство "Ексельсіор".
Постановою господарського суду Київської області від
10.08.2006 р. (суддя Короткевич О.Є.) визнано Приватне
підприємство "Рекламне агентство "Ексельсіор" банкрутом та
відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено
арбітражного керуючого Левкович О.К. та зобов'язано ліквідатора
вчинити певні дії.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 20.10.2006 р. (судді: Рудченко
С.Г. -головуючий, Федоров М.О., Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Рекламне агентство "Ексельсіор"
задоволено та постанову господарського суду Київської області від
10.08.2006 р. скасовано.
Не погоджуючись з винесеною постановою, кредитор у справі -
Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна" в особі
ліквідатора звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2006 р.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.
22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі -Закон) та ст. ст. 82,
87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На думку заявника касаційної скарги, чинне законодавство не
містить положень, згідно яких при прийнятті постанови в
обов'язковому порядку повинні викликатися представники сторін.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали
справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону в засіданні суду, яке повинно
відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення
підготовчого засідання суду, має бути розглянуто питання про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
В силу норм процесуального права, які визначають основні
засади судочинства, прийняття судових рішень, що безпосередньо
стосуються прав та обов'язків суб'єктів господарювання чи
зачіпають конституційні права і законні інтереси осіб має
відбуватися за обов'язковою їх участю.
Враховуючи те, що при визнанні боржника банкрутом та
відкритті ліквідаційної процедури настають найістотніші правові
наслідки у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого
висновку про те, що при прийнятті такої постанови, яка за своєю
суттю є рішенням, окрім постанови про визнання відсутнього
боржника банкрутом відповідно до ст. 52 Закону, в обов'язковому
порядку мають викликатися представники сторін.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, боржника у справі
не було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду
з розгляду питання про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури, чим було порушено норми процесуального
права.
Отже, доводи касаційної скарги кредитора визнаються колегією
суддів необгрунтованими.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що визнаючи
боржника банкрутом та відкриваючи відносно нього ліквідаційну
процедуру, суд першої інстанції виходив з того, що комітет
кредиторів прийняв рішення (протокол засідання комітету кредиторів
від 08.08.2006 р. № 1) про звернення до суду з клопотанням про
визнання боржника банкрутом, яке є обгрунтованим та узгоджується з
вимогами ст. 16 Закону.
Проте, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом
та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений
факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до положень ч. 4 якої
суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням
суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через
недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт
господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в
разі встановлення господарським судом його неспроможності
відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом
вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його
неоплатність.
У зв'язку з чим, при винесені постанови про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому
порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та
співставити дані обох величин.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до
затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Відомості про актив боржника на час визнання боржника
банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого
(розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий
стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на
основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення
наступної судової процедури.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що завдання
підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства
для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання
комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника
банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів,
залишається за господарським судом, як того вимагає ст. 1 Закону.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, зазначені обставини
справи взагалі не досліджувались судом першої інстанції.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про
неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи при
винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури, що виключає правильне застосування судом
норм матеріального права.
За таких обставин справи постанова суду першої інстанції не
може бути визнана законною та обгрунтованою, тому правомірно
скасована судом апеляційної інстанції.
Таким чином, підстави для скасування постанови суду
апеляційної інстанції відсутні, у зв'язку з чим, вона підлягає
залишенню без змін.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 205 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 1, 11, 23 -25 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 -111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного
агропромислового банку "Україна" в особі ліквідатора залишити без
задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 20.10.2006 р. у справі № 84/14б-05
залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко