ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р.
№ 65/12-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Підприємства "Український науково-виробничий
реабілітаційно-комерційний Центр інвалідів"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
19.09.2005 р.
у справі
№ 65/12-05
господарського суду
Київської області
за позовом
Підприємства "Український науково-виробничий
реабілітаційно-комерційний Центр інвалідів"
до
1) Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції
Київської області 2) Відділу Державного казначейства Обухівського
районну Київської області
про
стягнення 330000,00 грн. (збитків завданих незаконними діями
податкових органів у вигляді неотриманого прибутку)
за участю представників
- позивача:
не з'явився
- відповідача-1:
1). Козленко С.Є. (довіреність №01/10/10 від 10.04.06р.) 2).
Маруги В.В. (довіреність №09 від 13.03.07р.) 3). Кошелевої Н.В.
(довіреність №08 від 13.03.07р.)
- відповідача-2:
не з'явився, -
В С Т А Н О В И В:
Оскарженою постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 19.09.2005р. (колегія суддів у складі:
головуючого -судді Поліщука В.Ю., суддів Самусенко С.С., Шевченка
В.Ю.) залишено без змін рішення Господарського суду Київської
області від 31.03.2005р. (суддя Писана Т.О.), яким у задоволенні
вказаного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від
17.05.2006р. (суддя Шипуліна Т.М.) касаційна скарга Підприємства
"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний Центр
інвалідів" прийнята до провадження Вищим адміністративним судом
України і по ній було відкрите касаційне провадження, однак
ухвалою від 01.11.2006р. цього ж суду (суддя Шипуліна Т.М.)
касаційне провадження по касаційній скарзі Підприємства
"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний Центр
інвалідів" закрите, а справу постановлено повернути до Вищого
господарського суду України. Вказана ухвала мотивована тим, що
спір в даній справі не підлягає розгляду в порядку
адміністративного судочинства.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
Господарського суду Київської області від 31.03.2005р. і постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
19.09.2005р. та направити справу на новий розгляд до суду першої
інстанції, а у разі неможливості задовольнити вказану вимогу
скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове
рішення, яким задовольнити первинні позовні вимоги, посилаючись на
порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.8, 56
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст.1173, 1174 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до приписів ст.ст.1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дана справа підвідомча Вищому господарському суду України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить рішення
господарських судів попередніх інстанцій залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судові
рішення є законними і обгрунтованими, та прийняті з дотриманням
норм матеріального і процесуального права.
Позивач та відповідач-2 не використали наданого законом права
на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій
09.02.2001р. працівниками Обухівської державної податкової
інспекції була проведена перевірка Придніпровської
сільськогосподарської філії підприємства "Український
науково-виробничий реабілітаційно-комерційний Центр інвалідів" за
результатами якої був складений акт від 09.02.2001р. На підставі
вказаного акту Кагарлицькою ОДПI прийнято рішення
№17-260-2569050/698 від 19.02.2001р. про застосування та стягнення
фінансових санкцій, яким донарахований податок на додану вартість
у сумі 18 916, 67 грн., нараховані фінансові (штрафні) санкції в
сумі 18 916, 67 грн. та нарахована пеня в сумі 2 686, 17 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2003р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарсько
го суду від 21.10.2003р. та постановою Вищого господарського суду
України від 09.02.2004р., у справі №321/5-01/16 за позовом
підприємства "Український науково-виробничий
реабілітаційно-комерційний Центр інвалідів" до Кагарлицької ОДПI
Київської області позовні вимоги про визнання недійсним рішення
Кагарлицької ОДПI Київської області №17-260-2569050/698 від
19.02.2001р. було задоволено -визнано недійсним спірне рішення
Кагарлицької ОДПI Київської області від 19.02.2001р. Крім того, як
встановлено судами попередніх інстанцій відносно колишнього
директора філії ОСОБА_1 за результатами перевірки було порушено
кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.148-2
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і, у відповідності до
вимог КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, було накладено арешт на майно,
призначене для переробки м'яса та риби, яке знаходилось за
адресою: Кагарлицький район, с. Гребені, і фактично належало ТОВ
"Чорнобиль-Центр" та знаходилось в оренді Підприємства
"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний Центр
інвалідів".
17.03.2004р. постановою Кагарлицького районного суду
Київської області вказану кримінальну справу було закрито, однак
питання про зняття арешту з рибопереробного цеху не було вирішене.
12.07.2001р. ТОВ "Чорнобиль-Центр" (продавець-1) уклало з ТОВ
"Толанда" Договір купівлі-продажу цеху переробки м'яса та риби,
розташованого за адресою: буд. 10, вул. Леніна, с. Гребені,
Кагарлицький район, Київська обл. Відповідно до умов договору
вартість вказаного цеху склала 330 000 грн., однак ТОВ "Толанда"
відмовилось від купівлі вказаного майна, оскільки зазначений цех
перебував під арештом. Позивач, дійшовши до висновку, що внаслідок
неправомірного накладення арешту на майно саме йому, а не іншій
особі, було заподіяно збитки у вигляді неотриманого прибутку у
розмірі 330 000 грн., звернувся до господарського суду з позовом у
даній справі, в якому просить стягнути з Обухівської ОДПI на його
користь збитки у вигляді неотриманого прибутку у вказаній сумі.
Відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про
залучення до участі у справі іншого відповідача -відділення
Державного казначейства в Обухівському районі, яке ухвалою
господарського суду Київської області від 17.02.2005р. було
задоволене.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст.4-3, 4-7, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у їх
сукупності, дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог
і заперечень докази.
Так, апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану
постанову виходив з того, що під час судового розгляду справи,
представник позивача як на підставу своїх вимог посилався на те,
що внаслідок незаконного накладення арешту на цех переробки м'яса
та риби, позивачу було заподіяно шкоду в розмірі 330000 грн.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, власником
вказаного майна є ТОВ "Чорнобиль-Центр", а не позивач. Позивач
обгрунтовуючи свої вимоги посилався на те, що вказане майно
перебуває в його оперативному управлінні, відповідно до договорів
оренди. Однак, як вірно встановлено апеляційним господарським
судом, таке твердження позивача суперечить приписам статті 137
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, якою визначено правовий
режим права оперативного управління майном.
Як встановлено апеляційним господарським судом, під час
судового провадження не було подано будь-яких доказів того, яким
саме чином накладення арешту на майно іншої юридичної особи
вплинуло на права та охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку
що відповідно до статті 386 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, право на
відшкодування шкоди має власник майна права якого порушені.
Оскільки, позивач не є власником цеху переробки м'яса та риби в
селі Гребені Кагарлицького району, Київської області, а лише його
орендував, то неможливість відчуження цього цеху не може
порушувати його права щодо розпорядження цим майном, оскільки таке
право в нього відсутнє. При цьому суди попередніх інстанцій
послались на приписи ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
якої право на звернення до суду має юридична особа права та
інтереси якої порушено, або які оспорюються.
Такі висновки суду апеляційної інстанції грунтуються на
положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці
фактичних обставин справи.
За вказаних обставин посилання в касаційній скарзі на
ст.ст.1173, 1174 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як на підставу для
скасування судових рішень є безпідставними.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції.
Допущена судом апеляційної інстанції описка стосовно назви
процесуального документу, прийнятого за результатами перегляду в
апеляційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі
ст.ст.99, 101, 103 п.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не є підставою для
скасування судового рішення, а підлягає виправленню, в порядку,
визначеному ст.89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і
повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі
об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а
тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства "Український науково-виробничий
реабілітаційно-комерційний Центр інвалідів" залишити без
задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 19.09.2005р.у справі № 65/12-05
Господарського суду Київської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало