ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
- ПОСТАНОВА-
-IМЕНЕМ УКРАЇНИ
-
- 14 березня 2007 р.
-№ 47/334-05
-Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
-головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
-суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
-розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "Страхова компанія "Веско"
-на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006
року
-у справі
№47/334-05 господарського суду Харківської області
-за позовом
ЗАТ "Страхова компанія "Веско"
-до
1) Відкритого акціонерного товариства "Валківське АТП-16341"
2) Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ
"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
-про
стягнення суми,
-за участю представників сторін від:
-позивача:
Данилова Т.А. -за довіреністю від 25.12.2006р.
-відповідачів:
1) Тридуб Н.I. -за довіреністю від 13.03.2007р.
2) Переверзева К.М. - за довіреністю від 12.03.2007р.
-ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від
19.09.2006р. (суддя Швед Е.Ю.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р.
(судді Демченко В.О. -головуючий, Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.),
в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів, а справу
передати на новий розгляд, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, недостатньо повне
встановлення обставин справи. Також позивач надав доповнення до
касаційної скарги.
У відзивах на касаційну скаргу відповідачі спростовують
доводи скарги і просять залишити її без задоволення, а
постанову -залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2004р. на
перехресті автодоріг с. Резуненково та с. Гришково Коломакського
району Харківської області відбулося зіткнення двох автомобілів:
автомобіля ГАЗ 322132 держ. № 009-80 ХА, яким керував водій
відповідача-1 Бондаренко М.I., та автомобіля ЗАЗ-ДЕУ держ. №АР
1198 АА, який належав Санжаревській А.П. та яким керував Бездітко
О.М.
У відповідності з фактичними витратами страхувальника, а
також згідно умов договору страхування №936-а/03зп від
27.05.2004р. Запорізьким філіалом ЗАТ "Страхова компанія "Веско"
було виплачено страхове відшкодування на користь власника
автомобіля ЗАЗ-ДЕУ в розмірі вартості відновлюючого ремонту, а
саме 10097грн.
Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що постановою
судді Коломацького районного суду від 1 березня 2006 року
провадження у справі про притягнення водія Бондаренка М.I. до
адміністративної відповідальності закрите за відсутністю в його
діях складу правопорушення. Про відсутність вини водія АТП у
зіткненні автомобілів свідчить довідка про дорожньо-транспортну
пригоду, складена органами ДАI 19 червня 2004 року, висновок
автотехнічної експертизи від 31.01.2006р., в якому вказано, що дії
водія ЗАЗ ДЕУ не відповідали вимогам п.п.10.1 і 16.10 Правил
дорожнього руху України і з технічної точки зору це знаходиться у
причинному зв'язку з виникненням ДТП, а дії водія Бондаренка М.I.
хоча і не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху
України, однак, з технічної точки зору, дана невідповідність не
знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної події. З
урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку
щодо відсутності вини водія відповідача-1 та відповдіача-2 в
зіткненні транспортних засобів, а відтак і відсутні підстави для
задоволення позовних вимог.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
огляду на наступне.
Предметом спору є стягнення виплаченого відшкодування у
порядку регресу.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
до страховика, який виплатив страхове відшкодування
за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат
переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що
одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за
заподіяний збиток.
За приписом ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі
є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також
інші обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими
доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників
сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В
необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін
та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути
викладені письмово.
У п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від
01.04.1994р. №02-5/215 ( v_215800-94 ) (v_215800-94)
"Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається,
що преюдиційне значення для господарського суду мають вирок суду з
кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або
рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені
судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб
вирішується господарським судом самостійно за результатами
дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі
матеріалів слідчих органів.
З огляду на вищевикладене, колегія вважає передчасним
висновок судів стосовно того, що оскільки водія відповідача-1 не
притягнуто до адміністративної відповідальності, то відсутня його
вина в скоєнні ДТП, і, відповідно відсутні підстави для
задоволення позовних вимог.
Суди не дали належної оцінки довідці про дорожньо-транспортну
пригоду, оскільки з наявної такої в матеріалах справи (а.с.107
т.1) не вбачається, ким вона видана і коли, оскільки дата
19.06.2004р. є датою ДТП, а не датою видачі довідки.
Відповідно до ст.42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
висновок судового
експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється
господарським судом за правилами, встановленими ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оцінюючи висновок автотехнічної експертизи №8033, місцевий
господарський суд встановив, що дії водія Бондаренка М.I. хоча і
не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України,
однак, з технічної точки зору, дана невідповідність не знаходиться
в причинному зв'язку з виникненням даної події. Такий же висновок
викладений і в постанові апеляційної інстанції.
Разом з тим у висновку експертизи відсутні посилання на
п.12.1 Правил дорожнього руху України, а є посилання на п.п.12.3,
10.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, по яким ні суд першої
інстанцій, ні апеляційний господарський суд не зробили висновку
щодо наявності чи відсутності вини водія Бондаренка М.I. Отже,
висновку автотехнічної експертизи №8033 суди не дали належної
правової оцінки, як цього вимагає ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають
скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3
ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
-П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.12.2006р. та рішення господарського суду Харківської області
від 19.09.2006р. у справі №47/334-05 скасувати, а справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
-Головуючий суддя Д.Кривда
- Судді Г.Жаботина
- А.Уліцький
- -