36/433-32/402 Про визнання незаконним та скасування протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем та орендарем - Текст документа

до 1) Фонду державного майна України, 2) Міністерства економіки України, 3) Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський центральний ринок”, 4) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

треті особи, без 1) Дніпропетровська міська рада, 2)

самостійних вимог Виконавчий орган Дніпропетровської міської

на предмет спору, ради

відповідачів:

за участю Генеральної прокуратури України

про визнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Август О.П., дов. N б/н від 19.02.2007 р., Бойко Р.В., дов. N б/н від 19.02.2007 р.,

відповідача 1: Уланов І.В., дов. N 667 від 29.12.2006 р.,

відповідача 2: не з'явились;

відповідача 3: не з'явились;

відповідача 4: Янушкевич Т.В., дов. N 22 від 01.03.2007 р.,

третьої особи 1: не з'явились;

третьої особи 2: не з'явились;

прокуратури: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство “Центральний ринок” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, Міністерства економіки України, Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський центральний ринок”, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем та орендарем від 24.04.2004 р., затвердженого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, за яким була розподілена вартість цілісного майнового комплексу Центрального ринку м. Дніпропетровська після припинення договору оренди N12/121-АД від 01.04.2000 р. та визнання права власності на 68 будівель та споруд, які розташовані в м. Дніпропетровську по вул. Шмідта, 2 та 3.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівлі та споруди збудовані позивачем самостійно за власний кошт на відведеній йому земельній ділянці з належними дозволами власника земельної ділянки, а відповідачі не визнають право власності позивача на належні йому будівлі та споруди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2006 р. позов задоволено частково: за Колективним підприємством “Центральний ринок” визнано право власності на 68 будівель та споруд, які розташовані в м. Дніпропетровську по вул. Шмідта, 2 та 3 на території Центрального ринку м. Дніпропетровська і перелічені в рішенні. В частині решти позовних вимог провадження у справі припинено.

Постановою Верховного Суду України від 11.07.2006 р. судові рішення у справі скасовано і передано її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана постанова вмотивована тим, що судовими інстанціями не перевірено, який орган відповідно до своїх повноважень має право надавати земельну ділянку у користування, а також чи передавались ці повноваження виконавчому комітету Дніпропетровської міської ради. Верховний Суд України вказав на те, що при розгляді даної справи господарські суди не взяли до уваги, що у справі N 5/86 Колективному підприємству “Центральний ринок” відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на будівлі та споруди, а також зазначив, що для правильного розгляду справи не було з'ясовано низку обставин, а саме, коли і за чиї кошти збудовано спірні об'єкти, а також чи мав позивач дозвіл на їх будівництво.

При новому розгляді справи позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги частково, уточнивши їх з урахуванням попереднього розгляду та зауважень Верховного Суду України у постанові від 11.07.2006 р. (т. 4, а.с. 8 -11, 48 - 51). При цьому він зазначив, що при формуванні позовних вимог помилково до складу майна, побудованого Колективним підприємством "Центральний ринок” в період з 2000 р. по 2004 р., були внесені інші об'єкти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2006 р. (колегія суддів у складі: Хрипун О.О. - головуючий, Домнічева І.О., Ковтун С.А.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий, Синиця О.Ф., Капацин Н.В.) позов Колективного підприємства “Центральний ринок” задоволено частково: за позивачем визнано право власності на 57 будівель та споруд, які розташовані в м. Дніпропетровську по вул. Шмідта, 2 та 3 на території Центрального ринку м. Дніпропетровська. В решті частини позовних вимог про визнання незаконним та скасування протоколу розподілу вартості майна майнового комплексу Центрального ринку м. Дніпропетровська між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області і позивачем від 24.04.2004 р. провадження у справі припинено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що спірні об'єкти є новими будівлями та спорудами, які збудовані Колективним підприємством “Центральний ринок” за власні кошти на орендованій ним земельній ділянці з отриманим дозволом орендодавця земельної ділянки. Новозбудовані об'єкти не є поліпшеннями державного майна Центрального ринку, оскільки об'єктом договору оренди N12/121 АД від 01.04.2000 р. не був цілісний майновий комплекс в значенні ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) , а тому відсутні підстави для отримання згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на проведення такого будівництва.

Фонд державного майна України не погодився з прийнятими у справі рішенням та постановою господарських судів та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а в позові Колективному підприємству “Центральний ринок” відмовити. Мотивуючи свої вимоги скаржник посилається на невідповідність прийнятих у справі рішень ст.ст. 43, 11121 ГПК України (1798-12) , ст. 331 ЦК України (435-15) , ст.ст. 161, 162, 265 ЦК УРСР (1540-06) та вказує на ненадання судами належної оцінки доказам у справі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій спросить ухвалені у справі судові рішення скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник вказує на порушення господарськими судами при ухвалені рішень ст.ст. 4-7, 34, 38, 43, 111-21 ГПК України (1798-12) , ст. 331 ЦК України (435-15) , ст.ст. 18, 24 Закону України “Про основи містобудування” (2780-12) .

Колективне підприємство “Центральний ринок” скористалося правом, наданим ст. 1112 ГПК України (1798-12) , та надіслало відзив на касаційні скарги, у якому просить залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2006 р. Вимоги, викладені у відзиві, обґрунтовані тим, що господарські суди при прийнятті судових рішень, які оскаржуються, врахували вказівки Верховного Суду України, зазначені в постанові від 11.07.2006 р. та правильно застосували норми матеріального права.

До Вищого господарського суду України звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “КП “Центральний ринок” із заявою про заміну сторони правонаступником (вх. N 3019 від 21.02.2007 р.). Вказана заява мотивована тим, що в грудні 2006 р. відбулася реорганізація шляхом зміни організаційно-правової форми Колективного підприємства “Центральний ринок” на Товариство з обмеженою відповідальністю “КП “Центральний ринок”, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків позивача у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р. розгляд справи було відкладено на 14.03.2007 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом під час розгляду справи було встановлено і підтверджується відповідними матеріалами, що право користування земельними ділянками в м. Дніпропетровську по вул. Шмідта, 2 та 3 виникло у Колективного підприємства “Центральний ринок” на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 28.02.2000 р. N 496 і укладених на його виконання між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Колективним підприємством “Центральний ринок” договорів оренди земельних ділянок від 31.08.2000 р. N 304 та N 305.

Пунктом 1 рішення Дніпропетровської міської ради N 52/22 від 08.12.2004 р. було визначено, що правонаступником виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради по всіх договорах оренди земельних ділянок, а також інших договорах на право користування землею, укладених між землекористувачами та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради є Дніпропетровська міська рада (т. 6, а.с. 78). Отже, вказане рішення підтверджує легітимність договорів оренди землі, укладених виконавчим комітетом міської ради до 08.12.2004 р.

Разом з цим, під час розгляду справи колегією суддів Вищого господарського суду України прийнято до уваги той факт, що договори оренди земельних ділянок від 31.08.2000 р. NN 304 і 305 в судовому порядку недійсними не визнавалися, а тому позивач мав достатні правові підстави для користування земельними ділянками за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 2 та 3.

Як встановлено господарськими судами у даній справі, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2005 р. у справі N 39/439 за позовом Колективного підприємства “Центральний ринок” до Дніпропетровської міської ради та виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради встановлено, що договори оренди земельних ділянок від 31.08.2000 р. N 304 та 9 305 були діючими до 28.02.2005р. (т. 4, а.с. 70 -76). Вказаним рішенням господарський суд визнав недійсним рішення Дніпропетровської міської ради ХХІV скликання від 14.07.2004 р. N 158/18, яким було визнано таким, що втратило чинність рішення виконкому міської ради від 28.02.2000 р. N 496 та визнано недійсними договори про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 07.09.2004 р. N 860 та N 861, якими було розірвано договори оренди земельних ділянок від 31.08.2000 р. N 304 та N 305.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції вірно дійшли висновку, що на момент проведення будівництва спірних будівель та споруд позивач був належним орендарем земельних ділянок по вул. Шмідта, 2 та 3 в м. Дніпропетровську.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про оренду землі” (161-14) орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди та закладати багаторічні насадження.

Абзацом 9 пункту “а” частини 1 ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування” (280/97-ВР) встановлено, що до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради N 1879 від 16.08.2001 р. із змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради N 596 від 21.03.2002 р., позивачу було дозволено проектування та реконструкцію критих торговельних рядів і складських приміщень з реконструкцією існуючих будівель та торговельних рядів по вул. Шмідта, 2 та 3 у м. Дніпропетровську в межах його землекористування.

Доводи касаційних скарг Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про необхідність погодження позивачем будівництва нових об'єктів на відведеній йому земельній ділянці не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки судами встановлено, що об'єктом договору оренди N 12/121 АД від 01.04.2000 р. не був цілісний майновий комплекс в значенні ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) . Крім цього, апеляційний господарський суд приймаючи постанову виходив із того, що всі будівлі та споруди ринку не пов'язані спільним виробничим циклом, адже на території ринку знаходяться будівлі та споруди інших суб'єктів господарювання (в т.ч. позивача), що здійснюють окрему, самостійну господарську діяльність.

На підставі наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що оскільки Колективне підприємство “Центральний ринок” мало у користуванні земельні ділянки та отримало дозвіл орендодавця земельної ділянки, то воно мало право зводити будівлі та споруди на орендованій ним земельній ділянці.

Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 331 ЦК України (435-15) , право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Одночасно абзац третій вказаної норми зазначає: якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, в тому числі з урахуванням аудиторського висновку спеціального призначення, документів бухгалтерського обліку та даних про розподіл чистого прибутку підприємства за час проведення будівництва, що позивачем на орендованих земельних ділянках по вул. Шмідта, 2 та 3 у м. Дніпропетровську за власні кошти збудовані та належним чином протягом 2000 -2004 р.р. введені в експлуатацію за актами приймання завершених будівництвом об'єктів 57 будівель та споруд, визнання права власності на які є предметом даного спору.

Будь-які інші документи, які б спростовували даний факт або підтверджували право власності на спірні об'єкти за іншими суб'єктами, відповідачами у справі місцевому і апеляційному господарським судам надані не були і відповідно в матеріалах справи відсутні.

Господарські суди встановили, що право власності на наведені будівлі та споруди належним чином зареєстровано за Колективним підприємством “Центральний ринок”, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно NN 7363944, 7364067, 7363970, 7363772, 7363859 від 27.05.2005 р., виданими Комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Таким чином, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції, що позивач є власником збудованих ним спірних будівель та споруд.

Стосовно посилань скаржників щодо неправильної оцінки доказів у справі, то відповідно до положень ст.1117 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом із цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що як встановлено судом апеляційної інстанції, Колективне підприємство “Центральний ринок” на виконання постанови Верховного Суду України від 11.07.2006 р. уточнило позовні вимоги, обмеживши їх лише визнанням права власності на новозбудовані об'єкти. Більш того, як встановлено судами після уточнення позовних вимог, перелік об'єктів на які визнано право власності не містить об'єктів, на які позивач претендує через поліпшення ним майна.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до ст. 43 ГПК України (1798-12) постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 25, 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

В порядку процесуального правонаступництва у справі N 36/433-32/402 господарського суду міста Києва здійснити заміну позивача -Колективного підприємства “Центральний ринок” на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю “КП “Центральний ринок”.

Касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 р. у справі N 36/433-32/402 господарського суду м. Києва від 08.09.2006 р. - без змін.