ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р.
№ 2-426/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи -ОСОБА_1
на рішення та ухвалу
Микитівського районного суду міста Горлівки від 05.03.2004
року Апеляційного суду Донецької області від 01.06.2004 року
у справі
№ 2-426/04 Микитівського районного суду міста Горлівки
за позовом
ОСОБА_1
до про
Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон" Яцюка
Володимира Миколайовича стягнення вартості майна і відшкодування
моральної шкоди
за участю представників сторін:
позивача
ОСОБА_2
відповідача 1 відповідача 2
не з'явились, не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки від
05.03.2004 р. позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Резон" на
користь позивача 247700 грн. в рахунок вартості майна, 600 грн.
витрат на послуги адвоката, а всього -248300 грн., а також
держмита на користь держави в розмірі 2477 грн. В частині
стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 880 грн.
держмита на користь держави.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01.06.2004 р.
вищезазначене рішення змінено: стягнуто з ТОВ "Резон" на користь
позивача 138700 грн. у рахунок вартості майна, 600 грн. витрат за
послуги адвоката, а всього -139300 грн. Стягнуто з ТОВ "Резон"
держмито у сумі 1387 грн. В частині стягнення з ОСОБА_1 880 грн.
держмита рішення скасовано. Виключено з мотивувальної частини
рішення висновок суду про недоведеність позовних вимог про
відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення залишено
без змін.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просив скасувати попередні судові рішення та
направити справу на новий розгляд. В обгрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що місцевим та апеляційним судами
неправильно застосовані норми матеріального права та порушені
норми процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши
пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив та зазначив апеляційний суд, у червні 2002 р.
позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про
скасування рішення зборів засновників товариства від 21.05.2001 р.
і стягнення частки майна у сумі 340804,59 грн. та відшкодування
моральної шкоди.
Позивачка була засновником ТОВ "Резон". 19.09.2000 р. вона
подала відповідачу заяву про вихід з товариства та про виплату їй
частки майна пропорційно її частки у статутному фонді в сумі
384804 грн. Зазначена заява була розглянута правлінням товариства
і призначена до розгляду загальними зборами на 29.09.2000 р.
29.09.2000 р. ОСОБА_1 оформила і подала відповідачеві
нотаріально посвідчену заяву про її вихід із складу учасників
товариства та виплату її частки. Президія зборів заяву не прийняла
і до повістки дня загальних зборів не включила.
27.03.2001 р. рішенням загальних зборів учасників товариства
був зменшений статутний фонд товариства, а рішенням загальних
зборів від 21.05.2001 р. її виключено зі складу учасників
товариства. Однак, позивачці не було виплачено частку майна
товариства, пропорційну її частці у статутному фонді.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
учасник товариства вправі вимагати
розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним
поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. З питань, не
включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за
згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що оскільки заява
позивача надійшла до відповідача 29.09.2000 р., то відповідач мав
підстави відмовити ОСОБА_1 розглядати її заяву на загальних зборах
учасників товариства 29.09.2000 р.
Рішенням загальних зборів від 27.03.2001 р. затверджено
рішення Правління товариства від 16.10.2000 р. про згоду на вихід
ОСОБА_1 зі складу учасників товариства (а.с. 202-207). Разом з
тим, рішенням загальних зборів учасників товариства від 21.05.2001
р. ОСОБА_1 виключено зі складу учасників товариства (а.с. 209).
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при виході учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини
майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.
Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він
вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Позивачка вийшла з товариства у 2001 році, відтак, при
визначенні вартості майна товариства, що відповідає частці
позивачки апеляційний суд взяв до уваги баланс підприємства за
2001 р., а не баланс за 2000 р., який застосував місцевий суд.
Частка позивача у статутному фонді складає 3,95 %. На 31.12.2001
р. баланс товариства складав 9223000 грн., тому частка позивача
мала складати 138700 грн.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд стягнув з
відповідача на користь позивача 138700 грн.
Апеляційний суд відхилив доводи позивача про навмисне
зменшення статутного фонду товариства з посиланням на те, що
згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від
27.03.2001 р. підставою для зменшення статутного фонду були
об'єктивні причини, а не виключення позивача зі складу учасників
товариства.
Крім того, суд прийшов до висновку, що правовідносини сторін
регулюються законом України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, який не передбачає стягнення моральної шкоди завданої
тривалим розглядом питання про виключення зі складу учасників
товариства і виплату частки.
Однак, погодитись з такими висновками апеляційного суду не
можна. Як зазначає скаржник у касаційній скарзі та вбачається з
матеріалів справи (а.с. 6, 22) з виписки з протоколу засідання
правління ТОВ "Резон" НОМЕР_1 вбачається, що заява позивача про
вихід зі складу учасників товариства була задоволена та було
вирішено до 01.11.2000 р. провести повернення внесеного ОСОБА_1 в
ТОВ "Резон" майна, а в разі його відсутності провести його заміну
іншим майном або провести оплату його вартості грошима. У зв'язку
зі зменшенням обігових коштів ТОВ "Резон" було вирішено зменшити
належну ОСОБА_1 суму відповідно до даних балансу ТОВ "Резон"
станом на 01.10.2000 р.
Доводи апеляційного суду про те, що позивачка повинна була
звертатись 19.09.2000 р. з нотаріально посвідченою заявою не
спростовує того факту, що заява про вихід ОСОБА_1 була розглянута
Правлінням і було прийняте мотивоване рішення НОМЕР_1, згідно з
протоколом засідання правління, яке було затверджене рішенням
загальних зборів учасників товариства від 27.03.2001 року.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при виході учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини
майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.
Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він
вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Однак,
на порушення положень зазначеної норми матеріального права суд
визначив вартість частки ОСОБА_1 на день виключення її зі складу
учасників товариства, а не на день її виходу зі складу учасників
товариства.
Суди не з'ясували чи виконало ТОВ "Резон" вимоги ст. 56
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
щодо
державної реєстрації рішення про зменшення статутного фонду
товариства та публікації цих відомостей, а відтак судами не
встановлено коли рішення про зменшення статутного фонду товариства
набрало чинності.
Між тим, лише після внесення змін до Єдиного державного
реєстру юридичних осіб та фізичних осіб про зменшення статутного
фонду товариства можна говорити про те, що зазначене рішення
загальних зборів учасників набуло чинності. До внесення таких змін
до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб
статутний фонд товариства залишається у попередньому розмір, який
визначений установчими документами та зареєстрований у
встановленому законом порядку.
Оскільки суди не звернули увагу на зазначене, то вони прийшли
до передчасного висновку про те, що зменшився розмір статутного
фонду товариства та зменшилась частка учасника товариства.
Крім того, апеляційний суд не дослідив і інші питання, які
мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд не
з'ясував чому після прийняття 27.03.2001 року на загальних зборах
учасників товариства рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про
добровільний вихід із складу учасників товариства та про
затвердження рішення Правління від 16.10.2000 року, на наступних
загальних зборах розглядалось питання про виключення ОСОБА_1 із
учасників товариства. Суд також не звернув уваги на те, що рішення
загальних зборів учасників товариства від 27.03.2001 р. про
задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід із товариства не скасовано.
Суди ухилились від вирішення частини позовних вимог. Так,
судами не розглянуто по суті позовну вимогу про скасування рішення
загальних зборів учасників товариства від 21.05.2001 року щодо
зменшення розміру статутного фонду товариства.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що господарськими судами неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права, а
тому, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися
законними та обгрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно вимог пунктів 2, 5 Перехідних положень Закону України
№ 483 - V від 15.12.2006 року " Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з
питань приватизації та з корпоративних спорів" ( 483-16 ) (483-16)
після
набрання чинності цим Законом заяви і скарги у справах,
передбачених абзацом першим пункту 1 та пунктом 4 частини першої
статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, по яких не порушено (не відкрито) провадження,
розглядаються господарським судом у порядку, встановленому
Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Після
набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на судові
рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень
цього Закону, підлягають розгляду за правилами Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на викладене, рішення Микитівського районного суду
міста Горлівки від 05.03.2004 р. та ухвала апеляційного суду
Донецької області від 01.06.2004 р. підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати
об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які
регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення Микитівського районного суду міста Горлівки від
05.03.2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
01.06.2004 року у справі № 2-426/04 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Копію постанови Вищого господарського суду України від
14.03.2007 року у справі № 2-426/04 надіслати для відома
Микитівському районному суду міста Горлівки.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська